Рішення

від 29.05.2017 по справі 910/6266/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017Справа №910/6266/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Ковчег

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА

про стягнення 404 600,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Марков А.М.- директор

Панов В.С. - адвокат за посвідченням № КВ 3256 від 27.03.2008

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Наш Ковчег (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА (відповідач) про стягнення 404 600,00 грн. за Договором поставки товару № 66 від 19.01.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно виставленого відповідачем рахунку на оплату замовлення № 4038 від 27.10.2016 перерахував платіжними дорученнями № 214714 від 27.10.2016 та № 513447 від 28.10.2016 на поточний рахунок відповідача передоплату за товар на загальну суму 404 600,00 грн., тоді як відповідач не здійснив поставку товару у строк, передбачений умовами укладеного договору, а тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 404 600,00 грн. за товар, який не був поставлений відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6266/17 та призначено розгляд справи на 15.05.2017 о 12:30 год.

Представники позивача в судове засідання, призначене на 15.05.2017, з'явились.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 про порушення провадження у справі № 910/6266/17 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні 15.05.2017 подали заяву про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії претензії про сплату заборгованості № 67 від 04.04.2014; відповіді на претензію № 15-10/05 від 10.05.2017; копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; витягів з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно позивача та відповідача. Заява судом задоволена, залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 15.05.2017, представники позивача подали заяви про відсутність аналогічного спору. Заява залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представники позивача в судовому засіданні 15.05.2017 подали клопотання про забезпечення позову, відповідно до якого просили суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, в межах суми позову і судових витрат на суму 410 669,00 грн. Клопотання залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 15.05.2017, судом здійснено огляд оригіналів документів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Представники позивача в судовому засіданні 15.05.2017 надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримали у повному обсязі.

Представники позивача підтримали подане ними в судовому засіданні 15.05.2017 клопотання про забезпечення позову. Клопотання позивача про забезпечення позову буде розглянуте в наступному судовому засіданні.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали господарського суду від 21.04.2017 та положення п. 1, 2, ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 15.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 відкладено розгляд справи на 29.05.2017 об 11:10 год.

В судове засідання, призначене на 29.05.2017, представники позивача з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 29.05.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 21.04.2017 та від 15.05.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.05.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні, призначеному на 29.05.2017, здійснювався розгляд клопотання позивача, подане 15.05.2017 в судовому засіданні, про забезпечення позову.

Відповідно до клопотання про забезпечення позову, позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА (р/р 26007149764500 в ПАТ Укрсиббанк , м. Харків, МФО 351005), в межах суми позову і судових витрат на суму 410 669,00 грн.

Клопотання про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що з моменту настання виконання зобов'язання минуло більше трьох місяців, а відповідач у своїй відповіді на претензію від 10.05.2017 № 15-10/05 надав пояснення, зміст яких зводиться до неможливості виконати свої зобов'язання без зазначення конкретних строків повернення передоплати та взагалі неможливості такого повернення. Крім того, позивач зазначає, що відповідач уникає будь-яких конкретних строків повернення грошових коштів (передоплати), уникає зустрічей та розмов щодо такого повернення. Така поведінка відповідача, на думку позивача, говорить про те, що відповідач не має наміру визнавати вимог позивача щодо повернення передоплати, а також може вжити заходів, в результаті яких наявні грошові кошти та майно можуть зникнути або зменшитись, що ускладнить чи, скоріше за все, зробить неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз'яснено у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову (із змінами, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 № 2) (надалі - постанова пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16), відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Там же зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку (п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16).

Судом також враховано, що відповідно до п. 3 вищенаведеної постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Судом встановлено, що фактично позивач звернувся до господарського суду з позовом майнового характеру про стягнення 404 600,00 грн. передоплати за Договором поставки товару № 66 від 19.01.2016.

Позивачем не надано суду жодних належних і допустимих, в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, доказів того, що невжиття визначених ним у заяві про забезпечення позову заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду саме зі спору, предметом якого є вимога позивача до відповідача про повернення 404 600,00 грн. передоплати за Договором поставки товару № 66 від 19.01.2016.

За таких обставин, підстави для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

Представники позивача в судовому засіданні 29.05.2017 надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримали у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Наш Ковчег (покупець, позивач) було укладено Договір поставки товару № 66 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, визначений специфікацією, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

Найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці, визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, покупець здійснює повну (100%) попередню оплату товару шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника суми вартості товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури у термін, який вказаний в рахунку-фактурі.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний здійснити відвантаження товару в строки та на умовах, які визначені в специфікації до Договору після виконання зобов'язання покупця, передбачене у п. 2.1 Договору.

Згідно Специфікації № 1 від 27.10.2016 до Договору поставки товару № 66 від 19.01.2016 постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупця аміачну селітру в кількості 68,000 т. Загальна ціна товару становить 337 166,67 грн. без урахування ПДВ і 404 600,00 грн. з урахуванням ПДВ. Товар відвантажується в термін 90 календарних днів з дня отримання постачальником попередньої оплати (п. 4 Специфікації № 1 від 27.10.2016 до Договору поставки товару № 66 від 19.01.2016).

Відповідно до п. 9.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту здійснення покупцем попередньої оплати і діє протягом 2016 року до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання усіх обов'язків за Договором (п. 9.1.1 Договору).

На виконання умов Договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату по замовленню № 4038 від 27.10.2016 позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 34 600,00 грн. згідно платіжного доручення № 214714 від 27.10.2016 та 370 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 513447 від 28.10.2016. Здійснення позивачем попередньої оплати за товар, визначений у Специфікації № 1 до Договору поставки товару № 66 від 19.01.2016, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 214714 від 27.10.2016, № 513447 від 28.10.2016 та виписками по рахунку позивача за 27.10.2016 та за 28.10.2016.

Згідно з п. 4 Специфікації № 1 від 27.10.2016 до Договору поставки товару № 66 від 19.01.2016 мала бути здійснена відповідачем в термін 90 календарних днів з дня отримання відповідачем попередньої оплати, тобто не пізніше 27.01.2017, як стверджує позивач.

Оскільки у визначений Специфікацією строк позивач не отримав оплачений ним товар, 04.04.2017 позивач направив відповідачу претензію № 67 з вимогою до останнього про задоволення вказаної претензії протягом семиденного строку від дня її отримання.

Направлення відповідачу 04.04.2017 вищенаведеної претензії № 67 від 04.04.2017 позивач підтверджує рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01042 1531710 2, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 5025 від 04.04.2017, при цьому зі змісту вказаного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав зазначену претензію 07.04.2017.

У відповідь на претензію № 67 від 04.04.2017 відповідач направив на адресу позивача лист № 15-10/05 від 15.05.2017 щодо врегулювання спірних питань, яким повідомив позивача про те, що, у зв'язку з обмеженням газотранспортним підприємством постачання газу, а також зниження його тиску нижче технологічно допустимого рівня, виробництво мінеральних добрив на вітчизняних заводах не заплановано призупинене. Враховуючи зазначене, відповідач просив з розумінням поставить до вказаної проблеми та запропонував варіанти врегулювання спірного питання щодо поставки товару, зокрема, запропонував:

1) узгодити новий орієнтовний строк поставки товару;

2) розглянути питання про можливість заміни узгодженого асортименту товару;

3) повернення сплачених за поставку товару коштів на умовах відстрочення або розстрочення платежу.

Станом на 13.04.2016 відповідач не здійснив поставку спірного товару та не повернув позивачу сплачені за цей товар кошти у розмірі 404 600,00 грн., чим, на думку позивача, порушив його права та власні зобов'язання, передбачені умовами Договору

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача в судовому порядку суми попередньої оплати за товар згідно Договору.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав та не надіслав.

Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки товару № 66 від 19.01.2016 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 214714 від 27.10.2016, № 513447 від 28.10.2016, підтверджується здійснення позивачем оплати за аміачну селітру згідно рахунку на оплату по замовленню № 4038 від 27.10.2016 на суму 404 600,00 грн.

При цьому матеріали справи містять вищенаведений рахунок на оплату по замовленню № 4038 від 27.10.2016, виставлений відповідачем позивачу на оплату товару - аміачної селітри в кількості 68 т на суму 404 600,00 грн.

Вищенаведені рахунок на оплату по замовленню № 4038 від 27.10.2016 та платіжні доручення № 214714 від 27.10.2016, № 513447 від 28.10.2016 суд приймає в якості належних і допустимих доказів виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату товару та оплати позивачем товару згідно вказаного рахунку саме на підставі укладеного між сторонами Договору поставки товару № 66 від 19.01.2016. При цьому судом враховано, що докази протилежного в матеріалах справи відсутні, зокрема, відповідачем не спростовано факт складання рахунку на оплату по замовленню № 4038 від 27.10.2016 та факт оплати позивачем товару згідно вказаного рахунку на підставі укладеного між сторонами правочину.

Згідно з п. 4 Специфікації № 1 від 27.10.2016 до Договору поставки товару № 66 від 19.01.2016 мала бути здійснена відповідачем в термін 90 календарних днів з дня отримання відповідачем попередньої оплати.

Зважаючи на наведене, а також умови п. 4 Специфікації № 1 від 27.10.2016 до Договору поставки товару № 66 від 19.01.2016, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив строк поставки позивачу товару, попередня оплата якого в сумі 404 600,00 грн. була здійснена позивачем 27.10.2016 та 28.10.2016 згідно виставленого відповідачем рахунку на оплату по замовленню № 4038 від 27.10.2016.

Матеріалами справи також підтверджується, що з огляду на неотриманням позивачем спірного товару у визначений Договором строк, позивач направив відповідачу претензію № 67 від 04.04.2017 з вимогою до останнього про задоволення вказаної претензії протягом семиденного строку від дня її отримання.

Направлення відповідачу 04.04.2017 вищенаведеної претензії № 67 від 04.04.2017 позивач підтверджує рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01042 1531710 2, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 5025 від 04.04.2017, при цьому зі змісту вказаного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав зазначену претензію 07.04.2017.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній 15.05.2017 направив на адресу позивача лист № 15-10/05 щодо врегулювання спірних питань, яким повідомив позивача про те, що, у зв'язку з обмеженням газотранспортним підприємством постачання газу, а також зниження його тиску нижче технологічно допустимого рівня, виробництво мінеральних добрив на вітчизняних заводах не заплановано призупинене. Враховуючи зазначене, відповідач просив з розумінням поставить до вказаної проблеми та запропонував варіанти врегулювання спірного питання щодо поставки товару, зокрема, запропонував:

1) узгодити новий орієнтовний строк поставки товару;

2) розглянути питання про можливість заміни узгодженого асортименту товару;

3) повернення сплачених за поставку товару коштів на умовах відстрочення або розстрочення платежу.

При цьому судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що станом на час вирішення справи по суті відповідач повернув позивачу здійснену останнім згідно рахунку на оплату по замовленню № 4038 від 27.10.2016 передоплату спірного товару в сумі 404 600,00 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведені правові норми та встановлені обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо поставки товару на підставі заявки позивача (п. 3.4 Договору).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 404 600,00 грн. передоплати за оплачений позивачем, але непоставлений відповідачем товар, визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5400,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднаннямм ВПС ГРУП , в особі Керуючого партнера Панова Віталія Сергійовича, укладено Договір № 07/04-01 від 07.04.2017 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого надано правову допомогу наступного характеру: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка, подача позовної заяви, участь у судовому засіданні.

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень № 247715 від 07.04.2017, № 245115 від 05.05.2017, зі змісту яких вбачається, що на рахунок Адвокатського об'єднання ВПС ГРУП надійшли кошти від позивача у сумі 5 400,00 грн. згідно Договору № 07/04-01 від 07.04.2017 про надання правової допомоги. Також, в матеріалах справи наявні копія свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 003256 від 27.03.2008 на ім'я Панова Віталія Сергійовича та ордер серії КВ № 170680 на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю Наш Ковчег на підставі Договору № 07/04-01 від 07.04.2017 про надання правової допомоги.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права № 01-8/973 від 14.12.2007, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Частинами 1, 2, 3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Враховуючи ціну позову, обсяг виконаної роботи та виходячи з розумної необхідності зазначених судових витрат для даної справи, витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню у сумі 5400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 6 069,00 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 19; ідентифікаційний код 35429229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Ковчег (01042, м. Київ, вул. Патриса Люмумби, буд. 4/6, корпус А, кв. 619; ідентифікаційний код 36927306) 404 600,00 грн. (чотириста чотири тисячі шістсот гривень 00 коп.) попередньої оплати, 5400,00 грн. (п'ять тисячу чотириста гривень 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката, 6 069,00 грн. (шість тисяч шістдесят дев'ять гривань 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2017

Суддя Гумега О.В.