Рішення

від 19.05.2017 по справі 910/4333/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2017Справа №910/4333/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей

до Приватного акціонерного товариства Київстар

про визнання угоди недійсною

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Баран М.Ф. - представник за довіреністю № 03/03-1д від 03.03.2017

від відповідача: Ральченко Ю.Г. - представник за довіреністю № 732 від 14.09.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей з вимогами до Приватного акціонерного товариства Київстар про визнання недійсною Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у квітні 2015 року йому стало відомо про укладення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей з Приватним акціонерним товариством Київстар ряду угод про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку. Однак, як стверджує позивач, такі додаткові угоди директором позивача не укладались та довіреність на їх укладення директором позивача іншій особі не видавалась. Так, відповідно до п. 1 Порядку укладення договору про надання телекомунікаційних послуг координатором є довірена особа корпоративного клієнта - юридичної особи, яка отримала від нього повноваження з питань обслуговування телефонних номерів в мережі, зареєстрованих на його особовому рахунку; повноваження координатора повинні бути оформлені корпоративним клієнтом та зареєстровані в центрі обслуговування абонентів згідно з процедурою, встановленою оператором. Позивач зазначив, що координатором Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей було зареєстровано директора ОСОБА_4, у зв'язку з чим виключно ОСОБА_4 мав повноваження на укладення будь-яких угод з відповідачем.

Водночас, позивач зазначає, що листом від 22.07.2015 відповідач повідомив позивача про підключення телефонних номерів до мережі відповідача на підставі укладених між сторонами угод та замовлень № 6923429, № 6923436, № 6923442, № 6923444, № НОМЕР_8, № 6939605, № 6943073, № 6943117, № 6943149, № 6943172, № 6943206, № 6943215, № 6943234, № 6943254, № 6943267 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку.

Однак, як стверджує позивач, працівники Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей ніколи не користувались номерами телефонів, зазначеними у вказаних угодах, та, відповідно, телекомунікаційних послуг за ними не отримували.

При цьому, позивачем було встановлено, що вказані угоди від імені позивача були підписані ОСОБА_5 на підставі Довіреності № 15 від 18.03.2015 (зазначено в угодах). Однак, позивач зазначає, що ОСОБА_5 ніколи не працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю Аскей та будь-якої довіреності позивачем на ім'я ОСОБА_5 не видавалось, а відбиток печатки, що міститься на вказаних угодах, не відповідає відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей . При цьому, Довіреність № 15 від 18.03.2015, видана на ім'я ОСОБА_5, була підписана самим же ОСОБА_5, та не містить підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей , а відбиток печатки товариства не відповідає відбитку дійсної печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей .

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що всі угоди та замовлення до них, що були укладені від імені позивача, є однотипними, на думку позивача визнання однієї з них недійсною з тих підстав, що особа, яка вчинила таку угоду, не мала повноважень щодо вчинення такого правочину, дасть можливість захистити права та інтереси позивача в цілому.

За таких обставин, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд визнати недійсною Угоду про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, укладену від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей з Приватним акціонерним товариством Київстар .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4333/17, розгляд справи призначено на 11.04.2017.

11.04.2017 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у відповідача оригінали документів, якими встановлено процедуру оформлення та реєстрації координатора корпоративного клієнта в Центрі обслуговування абонентів; оригінали документів, на підставі яких було проведено зміну координатора позивача з директора ОСОБА_4 на ОСОБА_5; оригінал Довіреності № 15 від 18.03.2015, видану на ім'я ОСОБА_5 та на яку міститься посилання в Угоді про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015.

У судовому засіданні 11.04.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.04.2017.

21.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що підпис на Довіреності № 15 від 18.03.2015, не належить директору позивача - ОСОБА_4 При цьому, відповідач зазначив, що вказана довіреність не визнана недійсною, а отже, оспорювана Угода про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, укладена на підставі вказаної довіреності, є чинною. Крім того, щодо тверджень позивача, що відбиток печатки на оспорюваній угоді не відповідає відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей , відповідач зазначив, що обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін (відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України). Враховуючи, що умовами Угоди № 2873024 від 24.04.2013 сторонами не встановлено обов'язковості скріплення печаткою угод, як стверджує відповідач, наявність чи відсутність на оспорюваній угоді печатки не впливає на дійсність Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015.

При цьому, відповідач зазначив, що на особовому рахунку, який був відкритий на підставі Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, знаходяться грошові кошти у розмірі 18 грн. 00 коп., у зв'язку з чим ніякої роботи щодо стягнення заборгованості за вказаною оспорюванню угодою відповідачем не ведеться, а позивач має право розірвати вказану угоду та отримати вказану суму грошових коштів. Таким чином, на думку відповідача, відсутнє будь-яке порушення прав позивача.

У судовому засіданні 24.04.2017 представник позивача подав клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати від Шевченківського ПГУНП України у м. Києві матеріали справи кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру кримінальних проваджень за № 12015100100012618.

Розглянувши у судовому засіданні 24.04.2017 подане позивачем 24.04.2017 клопотання про витребування доказів, суд відмовив в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю з огляду на таке.

Так, за змістом ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Так, вказане клопотання позивача обгрунтоване тим, що, на думку позивача, матеріали кримінального провадження можуть підтвердити той факт, що особи з паспортом серії НОМЕР_6 виданого Деснянським РВ ГУДМС України в м. Києві, що зазначено у Довіреності № 15 від 18.03.2015, не існує.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано обставин, які може підтвердити витребуваний позивачем доказ (матеріали справи кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру кримінальних проваджень за № 12015100100012618), та які входять до предмету доказування у даній справі, та неможливість доведення таких обставин іншими засобами доказування.

У судовому засіданні 24.04.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 19.05.2017.

У судовому засіданні 19.05.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що Довіреність № 15 від 18.03.2015 не відповідає вимогам, встановленим порядком укладення договору про надання телекомунікаційних послуг для малого та середнього бізнесу, які викладені на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства Київстар . Зокрема, вказана довіреність видана (підписана) самим ОСОБА_5, а не директором Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей , та містить відбиток печатки, який не відповідає відбитку печатки позивача. Крім того, позивач зазначив, що форма вказаної довіреності не відповідає формі, яка міститься на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства Київстар , а копія паспорту на ім'я ОСОБА_4, яка була надана ОСОБА_5 при підписанні Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, не є копією паспорта директора Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей - ОСОБА_4

У судовому засіданні 19.05.2017 суд розглянув подане позивачем 11.04.2017 клопотання про витребування доказів та відмовив в його з огляду на таке.

Так, у вказаному клопотанні позивач просив суд витребувати у відповідача оригінали документів, якими встановлено процедуру оформлення та реєстрації координатора корпоративного клієнта в Центрі обслуговування абонентів; оригінали документів, на підставі яких було проведено зміну координатора позивача з директора ОСОБА_4 на ОСОБА_5; оригінал Довіреності № 15 від 18.03.2015, видану на ім'я ОСОБА_5 та на яку міститься посилання в Угоді про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015.

Водночас, позивачем у вказаному клопотанні не обґрунтовано, що відповідачем були внесені зміни щодо координатора позивача з директора ОСОБА_4 на ОСОБА_5, тобто не наведено підстав, з яких випливає, що такі докази має відповідач. При цьому, у судовому засіданні 19.05.2017 позивачем самостійно долучено до матеріалів справи роздруківки з офіційного сайту Приватного акціонерного товариства Київстар щодо порядку реєстрації координатора корпоративного клієнта, а оригінал Довіреності № 15 від 18.03.2015 долучено відповідачем до матеріалів справи 24.04.2017.

За таких обставин, суд дійшов висновку в необгрунтованості клопотання позивача про витребування доказів, у зв'язку з чим відмовив в його задоволенні.

У судовому засіданні 19.05.2017 представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.05.2017 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 19.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей , затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства № 08/07/13 від 08.07.2013, товариство зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією у місті Києві 07.02.2006, продовжує діяльність згідно з рішенням загальних зборів учасників (протокол № 08/07/13 від 08.07.2013), відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України Про господарські товариства , Про зовнішньоекономічну діяльність та іншого законодавства України для здійснення підприємницької діяльності на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей учасниками товариства є ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_7, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві 03.03.2006, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1).

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 6-1к від 23.05.2013 ОСОБА_4 з 23.05.2013 приступив до виконання обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей (копія наказу долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що станом на 18.03.2015 (дата підписання Угоди № НОМЕР_8 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 18.03.2015) керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей був ОСОБА_4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим судом станом на 18.03.2015.

При цьому, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, вбачається, що в подальшому (з 18.03.2015) відомості про зміну керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вносились.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Угоди № НОМЕР_8 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 18.03.2015 (копія вказаної угоди також долучена відповідачем до матеріалів справи через канцелярію суду 21.04.2017).

У преамбулі до вказаної оспорюваної угоди (Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015) зазначено, що вона укладена Приватним акціонерним товариством Київстар (оператор) з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю Аскей (абонент).

Відповідно до п. 2.1 Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 за цією угодою оператор надає абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку, а абонент користується ними та своєчасно оплачує їх вартість оператору на умовах, вказаних в угоді.

Відповідно до п. 3.4.1 Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 після укладення замовлення оператор надає абоненту sim-карту, вказаний у замовленні номер в мережі оператора і послуги зв'язку.

Відповідно до п. 6.1 Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 ця угода набуває чинності після підписання уповноваженими представниками сторін і моменту реєстрації у центрі обслуговування абонентів і дії протягом 4 років.

Вказана угода підписана від імені Приватного акціонерного товариства Київстар ОСОБА_6 та на ній міститься відбиток печатки Приватного акціонерного товариства Київстар .

У графі абонент міститься підпис особи (без зазначення ініціалів, прізвища та посади) та відбиток печатки з реквізитами Товариство з обмеженою відповідальністю Аскей (ідентифікаційний код: 34003947).

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію замовлення до договору про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 про відкриття клієнтом (Товариством з обмеженою відповідальністю Аскей ) особового рахунку № НОМЕР_8, відповідних номерів мобільного телефону, номерів sim-карт та обраного тарифного плану.

У графі абонент на вказаному замовленні зазначено: Товариство з обмеженою відповідальністю Аскей ; ОСОБА_5, діє на підставі довіреності; міститься підпис ОСОБА_5 та відбиток печатки з реквізитами Товариство з обмеженою відповідальністю Аскей (ідентифікаційний код: 34003947).

Позивач у позовній заяві зазначає, що Угода про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 була підписана ОСОБА_5 на підставі Довіреності № 15 від 18.03.2015, про що йому стало відомо з наданих відповідачем документів.

Так, позивачем долучено до позовної заяви копію звернення до відповідача за № 5321638837, подане позивачем 18.04.2015, в якому директор Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей ОСОБА_4 просить розібратися відповідача з несанкціонованим підключенням на рахунок позивача невідомих абонентів, зазначаючи при цьому, що крім особових рахунків 2873024 та 5231943 директором товариства будь-які інші рахунки не відкривались та довіреність на їх відкриття будь-яким особам не надавалась. При цьому, ОСОБА_4 просив відповідача надати всю інформацію, що стосується несанкціонованого підключення, з метою звернення до міліції.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію звернення № НОМЕР_3 (дата подання звернення - 25.06.2015), в якому директор Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей ОСОБА_4 зазначає, що станом на дату подання вказаного звернення відповідачем не надано позивачу документів, що підтверджують несанкціоноване підключення від імені позивача до мережі Приватного акціонерного товариства Київстар .

Позивачем долучено до позовної заяви копію листа Приватного акціонерного товариства Київстар вих. № 5362489702/03/03/02 від 22.07.2015, в якому відповідач повідомляє, що підключення номерів до мережі відповідача відбулось на підставі укладених угод та замовлень № 6923429, № 6923436, № 6923442, № 6923444, № НОМЕР_8, № 6939605, № 6943073, № 6943117, № 6943149, № 6943172, № 6943206, № 6943215, № 6943234, № 6943254, № 6943267 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку. При цьому, разом із вказаним листом позивачу були направленні копії вказаних угод та відповідних замовлень, а також рахунки на оплату.

Судом встановлено, що у зверненні № 5378259286 (дата подання - 01.08.2015) ОСОБА_4 просив відповідача надати копію довіреності, на підставі якої були укладені вказані угоди та замовлення до них.

Судом встановлено, що супровідним листом вих. № 5378259286/03/03/02 від 04.08.2015 відповідач направив позивачу копію довіреності, на підставі якої відповідачем були укладені угоди та замовлення № 6923429, № 6923436, № 6923442, № 6923444, № НОМЕР_8, № 6939605, № 6943073, № 6943117, № 6943149, № 6943172, № 6943206, № 6943215, № 6943234, № 6943254, № 6943267 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку, а саме копію Довіреності № 15 від 18.03.2015.

Судом встановлено, що у зверненні від 23.11.2015 ОСОБА_4 повідомив відповідача про те, що вказані угоди та Довіреність № 15 від 18.03.2015 є підробленими, а довіреність не містить підпису ОСОБА_4 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей , та відбитку дійсної печатки товариства, у зв'язку з чим ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського РУГУМВС України з приводу шахрайства.

Судом встановлено, що зверненням № 5606841910 (дата подання - 28.07.2016) ОСОБА_4 просив відповідача списати всю наявну заборгованість з позивача, яка виникла на підставі угод № 6923429, № 6923436, № 6923442, № 6923444, № НОМЕР_8, № 6939605, № 6943073, № 6943117, № 6943149, № 6943172, № 6943206, № 6943215, № 6943234, № 6943254, № 6943267 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку, які було укладено на підставі Довіреності № 15 від 18.03.2015.

Судом встановлено, що листом вих. № 5622172634/03/03/02 від 14.09.2016 відповідача повідомив позивача про припинення роботи щодо стягнення заборгованості за угодами № 6923429, № 6923436, № 6923442, № 6923444, № НОМЕР_8, № 6939605, № 6943073, № 6943117, № 6943149, № 6943172, № 6943206, № 6943215, № 6943234, № 6943254, № 6943267 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку.

При цьому, відповідачем долучено через канцелярію суду 24.04.2017 оригінал Довіреності № 15 від 18.03.2015 (копії вказаної довіреності долучено відповідачем до матеріалів справи 21.04.2017 та позивачем до позовної заяви), в якій зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Аскей , код ЄДРПОУ 34003947 (клієнт), в особі ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, уповноважує ОСОБА_5 представляти права та законні інтереси клієнта у відносинах з такими юридичними особами: ПрАТ Київстар ,ПрАТ Українські радіосистеми ,ТОВ Голден Телеком і ТОВ ТТК (компанія) в межах та на підставі всіх і будь-яких укладених та діючих договорів про надання телекомунікаційних послуг із виключними правами та обов'язками уповноваженого представника клієнта, визначеними в таблиці повноважень.

З таблиці повноважень представника зазначено, що уповноважений представник на підставі Довіреності № 15 від 18.03.2015 має право подавати та отримувати інформацію про клієнта та телекомунікаційні послуги, що він отримав; укладати, підписувати, вносити зміни та доповнення, припиняти (розривати) взірцеві договори про надання телекомунікаційних послуг компанії, укладати взірцеві додаткові угоди, додатки, тощо, підписувати та отримувати взірцеві акти приймання-передачі, замовлення, фінансово-розрахункові документи, тощо; вчиняти правочини, спрямовані на управління програмами лояльності компанії, мати інші права, необхідні для користування програмами лояльності; вчиняти правочини, спрямовані на замовлення, зміну умов, припинення надання окремих телекомунікаційних послуг компанії; вчиняти правочини, спрямовані на управління системою самообслуговування Мій Київстар ,зокрема, але не обмежуючись, призначати адміністраторів у системі; вчиняти правочини, спрямовані на управління модулем Аналітика системи самообслуговування Мій Київстар за іншими кодами ЄДРПОУ; вчиняти правочини, що передбачають замовлення, зміну умов, припинення надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку Мобільний менеджер .

У графі Довіреності № 15 від 18.03.2015 уповноважена особа клієнта містяться ініціали та прізвище ОСОБА_5. , підпис ОСОБА_5 та відбиток печатки з реквізитами Товариство з обмеженою відповідальністю Аскей (ідентифікаційний код: 34003947).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що в оспорюваній угоді - Угоді про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 відсутні відомості щодо особи, якою вона була підписана від імені абонента, зокрема в ній не вказано ініціалів, прізвища такої особи та посади, а лише міститься підпис особи та відбиток печатки з реквізитами Товариство з обмеженою відповідальністю Аскей (ідентифікаційний код: 34003947).

Водночас, враховуючи, що у замовленні № НОМЕР_8 від 18.03.2015 зазначено, що воно підписано ОСОБА_5, а підпис на вказаному замовленні зовні подібний до підпису на Угоді про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, виконаному від імені абонента (позивача), беручи до уваги викладені листування між сторонами, зокрема зазначену відповідачем інформацію, що всі угоди, в тому числі оспорювана, були укладені з відповідачем на підставі Довіреності № 15 від 18.03.2015 (видана на ім'я ОСОБА_5.), з урахуванням положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що підпис на Угоді про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 від імені абонента (клієнта) виконаний ОСОБА_5

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що ОСОБА_5 ніколи не працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю Аскей та будь-якої довіреності позивачем на ім'я ОСОБА_5 не видавалось, а відбиток печатки, що міститься на вказаних угодах, не відповідає відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей . При цьому, Довіреність № 15 від 18.03.2015, видана на ім'я ОСОБА_5, була підписана самим же ОСОБА_5, та не містить підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей , а відбиток печатки товариства не відповідає відбитку дійсної печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей . Враховуючи викладене, беручи до уваги, що всі угоди та замовлення до них, що були укладені від імені позивача, є однотипними, на думку позивача визнання однієї з них недійсною з тих підстав, що особа, яка вчинила таку угоду, не мала повноважень щодо вчинення такого правочину, дасть можливість захистити права та інтереси позивача в цілому.

За таких обставин, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд визнати недійсною Угоду про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, укладену від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей з Приватним акціонерним товариством Київстар .

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами ). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Як встановлено судом, оспорювана угода - Угода про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 від імені абонента (Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей ) підписана ОСОБА_5, який діяв на підставі Довіреності № 15 від 18.03.2015.

Суд зазначає, що обов'язковою умовою укладення договору є не лише досягнення згоди щодо відповідного переліку умов, які для певного виду договору є істотними, але і дотримання вимог щодо правосуб'єктності особи, яка є стороною договору чи діє від її імені , адже договір, виходячи з положень ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, а отже домовленість в правовому розумінні (така, що може призвести до правомірних наслідків у вигляді встановлення, зміни, припинення правовідношення), може мати місце виключно за умови укладення договору належною стороною особисто (її уповноваженим представником), оскільки тільки така особа має право визначати для себе (як сторони) права та обов'язки за наслідками відповідної домовленості.

Таким чином, суд повинен встановити факт наявності волевиявлення особи на укладення договору.

Як зазначає позивач, ОСОБА_5 ніколи не працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю Аскей та будь-якої довіреності позивачем на ім'я ОСОБА_5 не видавалось, а відбиток печатки, що міститься на вказаних угодах, не відповідає відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей .

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ , що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 Цивільного кодексу України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Таким чином, довіреність є одностороннім правочином, що cкладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами ). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Таким чином, Довіреність № 15 від 18.03.2015, на підставі якої ОСОБА_5 було підписано від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей Угоду про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 повинна мати інформацію, що вона видана органом чи іншою особою, уповноваженою на це установчими документами Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей .

Водночас, як встановлено судом, у графі Довіреності № 15 від 18.03.2015 уповноважена особа клієнта містяться ініціали та прізвище ОСОБА_5. , підпис ОСОБА_5 та відбиток печатки з реквізитами Товариство з обмеженою відповідальністю Аскей (ідентифікаційний код: 34003947).

Тобто, у графі, де повинні бути вказані відомості про орган чи іншу особу, уповноважену на видачу вказаної довіреності (зокрема, ініціали та прізвище директора Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей ОСОБА_4, іншою уповноваженою особою) та міститися підпис особи, яка видає довіреність, містяться ініціали та прізвище ОСОБА_5. , підпис ОСОБА_5, тобто міститься інформація щодо особи, яку уповноважено вказаною довіреністю на вчинення передбачених нею дій.

Тобто, по суті, Довіреність № 15 від 18.03.2015, видана на ім'я ОСОБА_5, є виданою самим ОСОБА_5

Будь-яких відомостей (інформації), що Довіреність № 15 від 18.03.2015 видана уповноваженим органом Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей чи іншою особою, уповноваженою на це вказаним товариством, зокрема, ініціалів та прізвища директора позивача, його підпису, тощо, вказана довіреність не містить.

Крім того, позивачем у судовому засіданні 19.05.2017 долучено до матеріалів справи бланк довіреності, який розміщено на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства Київстар , та з якого вбачається, що відповідна довіреність повинна бути складена на бланку клієнта, тобто Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей .

Водночас, з Довіреності № 15 від 18.03.2015 не вбачається, що вона складена на бланку Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Довіреність № 15 від 18.03.2015 є такою, що не вчинена як односторонній правочин (неукладена) позивачем.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що підпис на Довіреності № 15 від 18.03.2015, не належить директору позивача - ОСОБА_4, оскільки як встановлено судом, на вказаній довіреності взагалі відсутні відомості, в тому числі підпис, уповноваженого органу чи іншої особи, уповноваженою на це (зокрема, директора позивача), а містяться ініціали та прізвище ОСОБА_5. , підпис ОСОБА_5, тобто міститься інформація щодо особи, яку уповноважено вказаною довіреністю на вчинення передбачених нею дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Довіреність № 15 від 18.03.2015, на підставі якої ОСОБА_5 було підписано Угоду про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Аскей не видавалась.

При цьому, з огляду на наявність відбитку печатки з реквізитами Товариство з обмеженою відповідальністю Аскей (ідентифікаційний код: 34003947) на Довіреності № 15 від 18.03.2015 суд зазначає таке.

Так, позивач у позовній заяві та письмових поясненнях зазначає, що наявний відбиток печатки на Довіреності № 15 від 18.03.2015 (так само як і на оспорюваній угоді) не є відбитком дійсної печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей .

Суд зазначає, що з долучених позивачем до матеріалів справи документів, на яких міститься відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей , проставлений позивачем (зокрема, угода про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 24.04.2013, яка позивачем не оспорюється, відповідне замовлення до угоди) візуально вбачається, що відбиток печатки, проставлений на оспорюваній угоді та Довіреності № 15 від 18.03.2015, відрізняється від відбитку печатки, що міститься на документах, які позивачем не оспорюються.

Водночас, суд не вбачає необхідності у призначенні експертизи у даній справі з метою встановлення обставин щодо належності печатки, відбиток якої міститься на Довіреності № 15 від 18.03.2015, Товариству з обмеженою відповідальністю Аскей , так як вказана довіреність взагалі не підписана уповноваженим органом чи посадовою особою позивача, а отже є такою, що не вчинена юридичною особою - позивачем як правочин.

Як встановлено судом, оспорювана угода - Угода про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 від імені абонента (Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей ) підписана ОСОБА_5, який діяв на підставі Довіреності № 15 від 18.03.2015.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про відсутність повноважень у ОСОБА_7 діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей на підставі Довіреності № 15 від 18.03.2015, так як вказана довіреність Товариством з обмеженою відповідальністю Аскей на ім'я ОСОБА_7 не видавалась, суд дійшов висновку, що Угода про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, яка підписана ОСОБА_5 на підставі Довіреності № 15 від 18.03.2015, підписана особою, яку Товариство з обмеженою відповідальністю Аскей не уповноважувало на підписання вказаної оспорюваної угоди.

Тобто, Угода про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей не підписана уповноваженою особою позивача, що свідчить про відсутність волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей на укладення Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, адже умови вказаної оспорюваної угоди не погоджені позивачем.

Суд зазначає, що підписання Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей особою, яка не мала повноважень на підписання вказаної угоди (ОСОБА_5.), свідчить про відсутність належного юридичного факту (договір - домовленість), а тому не виникають, відповідно, наслідки такого факту (договір - правовідношення) між Товариством з обмеженою відповідальністю Аскей та Приватним акціонерним товариством Київстар , у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем Угода про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 не укладалась, так як немає доказів волевиявлення позивача на її укладення.

Наведена обставина, за висновками суду, унеможливлює визнання Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, яку не вчинено (не укладено), недійсною.

Так, суд зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Так, недотримання вказаної вимоги в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним.

В той же час, суд наголошує, що передбачена нормою ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України умова наявності в особи, що вчиняє правочин, необхідного обсягу дієздатності є умовою, що встановлює такі вимоги до учасника правочину (сторони договору, власне, для якої встановлюються, змінюються, припиняються права та обов'язки, а не особи, що фізично вчинила підпис на договорі тощо), натомість у випадку вчинення особою без повноважень дій, спрямованих на укладення договору (як-от вчинення підпису) від імені іншої особи (по суті, підробка підпису), яка, де-юре, мала право на укладення такого договору, тобто мала право бути стороною цього договору, однак жодної згоди (волевиявлення) на таке укладення не надавала та не була навіть обізнана про існування документу, який містить положення щодо прав та обов'язків такої особи, виключає можливість застосування у такому випадку норм ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, а вказані обставини можуть свідчити виключно про неукладеність такого договору.

При цьому, наявність відбитку печатки з реквізитами Товариство з обмеженою відповідальністю Аскей (ідентифікаційний код: 34003947) на Угоді про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 не свідчить про волевиявлення позивача про схвалення вказаної оспорюваної угоди, оскільки позивач оспорює дійсність вказаної печатки (відповідно до позовної заяви та обставин, викладених у зверненнях до відповідача).

Крім того, з долучених позивачем до матеріалів справи документів, на яких міститься відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей , проставлений позивачем (зокрема, угода про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 24.04.2013, яка позивачем не оспорюється, відповідне замовлення до угоди) візуально вбачається, що відбиток печатки, проставлений на оспорюваній угоді та Довіреності № 15 від 18.03.2015, не схожий на відбиток печатки, що міститься на документах, які позивачем не оспорюються.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11 - визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів наступного схвалення Товариством з обмеженою відповідальністю Аскей правочину - Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, підписаного від імені позивача ОСОБА_5, особою яка не мала права на вчинення вказаного правочину.

При цьому, з долучених позивачем до позовної заяви копії листів (звернень) до відповідача вбачається, що позивач не визнає факту укладення Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015.

Так само, матеріали справи не містять доказів виконання саме позивачем Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 (користування послугами мобільного зв'язку за особовим рахунком № НОМЕР_8 саме позивачем (п. 3.1.1 угоди); зміна набору послуг та тарифного плану за особовим рахунком № НОМЕР_8 (п. 3.1.5 угоди); користування саме позивачем sim-картами, номери яких зазначені у замовленні до вказаної угоди, та номерами телефонів, тощо.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що при укладенні Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 на особовий рахунок № НОМЕР_8 позивачем було внесено грошові кошти у розмірі 200 грн. 00 коп. (готівкою через платіжний термінал)

Однак, суд зазначає, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що така оплата була здійснена саме Товариством з обмеженою відповідальністю Аскей , зокрема не надано будь-яких банківських виписок, платіжних доручень, з яких би вбачало здійснення оплати саме позивачем.

При цьому, з долученого відповідачем до матеріалів справи акту звірки (складений лише Приватним акціонерним товариством Київстар ) не можливо ідентифікувати особу, яка здійснила 18.03.2015 платіж у розмірі 200 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Угода про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015 між Приватним акціонерним товариством Київстар та Товариством з обмеженою відповідальністю Аскей не укладалась, так як відсутні докази наявності волевиявлення позивача в особі уповноважених представників на її укладення, так само як відсутні і докази виконання вказаної угоди саме позивачем, в тому числі схвалення позивачем дій неуповноваженої особи щодо укладення угоди. При цьому, встановлення судом обставин щодо неукладення оспорюваного правочину між позивачем та відповідачем не спростовує обставин укладення такого договору між відповідачем та особою, яка фактично підписала договір. В такому випадку, договір породжує права та обов'язки саме для таких осіб, які фактично за власним волевиявленням досягли згоди щодо істотних умов договору.

Враховуючи встановлення судом обставин щодо неукладення між позивачем та позивачем оспорюваного договору - Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015, тобто відсутність в юридичному значенні такого договору між сторонами як юридичного факту, що породжує права та обов'язки таких сторін, - відсутні підстави для визнання договору недійсним.

При цьому, що стосується доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності порушеного права позивача так як відсутня заборгованість за оспорюваним договором, суд зазначає, що вказані обставини не входять до предмету доказування у даній справі, враховуючи предмет і підстави позову.

За таких обставин, суд відмовляє у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Аскей про визнання недійсною Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_8 від 18.03.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача, у зв'язку з відмовою у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 29.05.2017

Суддя І.М. Отрош