Рішення

від 26.05.2017 по справі 911/1219/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-23-25, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2017 р. Справа № 911/1219/17

За позовом Приватного підприємства Фірма Мізан

до Приватного підприємства фірма Мангуст

про стягнення 148 610, 90 грн

Суддя Горбасенко П.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 11.04.2017);

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Фірма Мізан (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства фірма Мангуст (далі - відповідач) про стягнення 148 610, 90 грн заборгованості, з яких: 112 728, 00 грн боргу за договором купівлі-продажу товарів № 01/09/14 від 01.09.2014, 15 781, 92 грн пені, 5 160, 78 грн 3 % річних та 14 940, 20 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів № 01/09/14 від 01.09.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2017 порушено провадження у справі № 911/1219/17, розгляд справи призначено на 19.05.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2017 розгляд справи відкладено на 26.05.2017.

У судове засідання 26.05.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2017; представник позивача у судове засідання з'явився та підтримав позов у повному обсязі.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.20014 між Приватним підприємством Фірма Мізан (Продавець) та Приватним підприємством фірма Мангуст (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 01/09/14 (Договір), згідно якого продавець зобов'язався передати, а покупець - прийняти та сплатити повну вартість товару на умовах попередньої оплати, найменування, кількість, асортимент та ціна якого визначається у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2. договору, ціна товару визначається сторонами в порядку, визначеному цим договором. Покупець сплачує повну вартість товару на суму, згідно рахунку-фактури, протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Оплата є такою, що відбулася, з моменту надходження відповідних коштів на поточний рахунок продавця в повному обсязі.

Відповідно до п. 3. договору, покупець зобов'язаний забрати товар на складі продавця, передати покупцеві товар у тарі та/або упаковці у спосіб, який забезпечує зберігання товару за звичайних умов зберігання і транспортування. Приймання-передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін. Передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі продавця. Доставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок. Покупець у разі виявлення недоліків поставленого товару за якістю має право пред'явити вимоги до виготовлювача даного товару за умови, що ці недоліки були виявлені в розумний строк.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства та умов цього договору. За порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує збитки, нанесені іншій стороні своїми діями або бездіяльністю, у тому числі неотриманий прибуток, у порядку передбаченому чинним законодавством, незалежно від сплати неустойки (п. 4. договору).

Пунктом 7. договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2016 року.

На виконання п. 1. купівлі-продажу товарів № 01/09/14 від 01.09.2014 позивач 28.09.2015 поставив відповідачу товар на суму 112 728, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0067 від 28.09.2015 (а.с. 29), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 2. договору поставки № 01/09/14 від 01.09.2014, з оплати отриманого згідно договору товару, не виконав, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент порушення провадження у справі склав 112 728, 00, що підтверджується обігово-сальдовою відомістю за рахунком 36.1 з 28.09.2015 по 26.05.2017, підписаною директором та скріпленою печаткою позивача (а.с. 42), з якої вбачається, що кошти від відповідача на рахунок позивача в зазначений період не надходили.

Предметом позову є вимоги про стягнення 112 728, 00 грн боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 0067 від 28.09.2015 згідно договору поставки № 01/09/14 від 01.09.2014 товар, 15 781, 92 грн пені, 5 160, 78 грн 3 % річних та 14 940, 20 інфляційних втрат.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1. договору купівлі-продажу товарів № 01/09/14 від 01.09.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму 112 728, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0067 від 28.09.2015, підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений п. 2. договору, з оплати отриманого згідно договору товару не виконав, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент порушення провадження у справі склав 112 728, 00 грн, що підтверджується обігово-сальдовою відомістю за рахунком 36.1 з 28.09.2015 по 26.05.2017, підписаною директором та скріпленою печаткою позивача (а.с. 42), з якої вбачається, що кошти від відповідача на рахунок позивача в зазначений період не надходили.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 112 728, 00 грн, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 112 728, 00 грн боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 0067 від 28.09.2015 згідно договору купівлі-продажу товарів № 01/09/14 від 01.09.2014 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу товарів № 01/09/14 від 01.09.2014, позивачем за період з 29.09.2015 по 07.04.2017 нарахована пеня в сумі 15 781, 92 на суму боргу 112 728, 00 грн.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як зазначено у п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Оскільки при вчинені правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені за несвоєчасну оплату отриманої продукції, з погодженням її розміру, позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 781, 92 грн пені задоволенню не підлягають.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу товарів № 01/09/14 від 01.09.2014, позивачем за період з 29.09.2015 по 07.04.2017 нараховано 14 940, 20 грн інфляційних втрат та 5 160, 78 грн 3 % річних за період з 29.09.2015 по 07.04.2017.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64).

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 30), арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 29.09.2015 по 07.04.2017 та 3 % річних, нарахованих за період з 29.09.2015 по 07.04.2017 становить 20 752, 01 грн інфляційних втрат та 5 151, 52 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 14 940, 20 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, а вимога про стягнення 5 160, 78 грн 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 151, 52 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 112 728, 00 грн, 14 940, 20 грн інфляційних втрат та 5 151, 52 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірма Мангуст (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Театральна, буд. 9, оф. 44; ідентифікаційний код 25297053) на користь Приватного підприємства Фірма Мізан (09052, Київська обл., Сквирський район, с. Антонів, вул. Перемоги, 17; ідентифікаційний код 31100856) 112 728 (сто дванадцять тисяч сімсот двадцять вісім гривень) 00 коп. боргу за договором купівлі-продажу товарів № 01/09/14 від 01.09.2014, 14 940 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок гривень) 20 коп. інфляційних втрат, 5 151 (п'ять тисяч сто п'ятдесят одну гривню) 52 коп. 3 % річних та 1 999 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень) 29 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 29.05.2017

Суддя П.В.Горбасенко