Рішення

від 25.05.2017 по справі 917/622/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2017 р. Справа № 917/622/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь" (вул. Ливарна, буд.4, офіс 205, м. Дніпро, 49000)

до Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, буд.6, м. Полтава, Полтавська область, 36014)

про стягнення 97554,27 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Розглядається позовна заява про стягнення 97554,27 грн., з них: 83142,00грн. основного боргу за товар, поставлений за договором № П-12/10/16 від 10.10.2016р., 9339,71 грн. - пені, 998,60 грн. - 3% річних, 4073,96 грн. - інфляційних.

Відповідач відзив на позов не надав. В судовому засіданні його представник заперечував проти стягнення штрафних санкцій.

В судовому засіданні 25.05.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (відповідачем) було укладено договір поставки №П-12/10/16 від 16.10.2016р. (далі - Договір); (а.с.11-17).

За умовами п. 1.1 Договору позивач як постачальник зобов'язався протягом дії договору поставляти і передавати у власність покупцю (відповідачу), а відповідач (покупець) зобов'язався приймати та оплачувати поставлений товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями, які з моменту підписання сторонами й проставлення печаток є невід'ємною частиною цього договору.

За п.2.1 Договору загальна сума договору визначається сумарною вартістю товару згідно підписаних сторонами специфікацій. Ціна товару, що поставляється покупцю, є договірною і вказується для кожної позиції в специфікаціях.

Згідно п.2.2.Договору оплата партії товару, передбаченої конкретною специфікацією, здійснюється в порядку на умовах та строки визначені такою специфікацією.

Позивач у позові посилається на те, що на виконання Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 83142,00грн. за видатковими накладними № Бх-РН-00000192 від 19.10.2016 на суму 71 370,00грн.; № Бх-РН-00000201 від 25.10.2016 на суму 5 772,00грн.; № Бх-РН-00000202 від 25.10.2016 на суму 6 000,00 грн.

Проте, дані твердження не підтвердилися під час судового розгляду.

За умовами Договору вид товару, що постачається, повинен бути узгоджений сторонами у специфікаціях.

Між сторонами була підписана специфікація № 1 від 17.10.2016р. до Договору, за якою сторони узгодили поставку товару (стрічка МНЦ 15-20 1,5х300 мм, стрічка МНЦ 15-20 3,0х300 мм, дріт ф1,3 мм АД1). Також сторони підписали специфікацію № 2 від 17.10.2016р. до Договору, за якою сторони узгодили поставку товару (дріт ф1,3 мм НП-2); (а.с.18, 19).

Як свідчать матеріали справи, на виконання Договору за видатковою накладною № Бх-РН-00000192 від 19.10.2016 позивач поставив відповідачу товар (стрічка МНЦ 15-20 1,5х300 мм, стрічка МНЦ 15-20 3,0х300 мм) на загальну суму 71 370,00 грн. (а.с.20).

Поставка вказаного у цій накладній товар була узгоджена у специфікації № 1 від 17.10.2016р. до Договору.

Повноваження представника відповідача на одержання даного товару підтверджено довіреністю відповідача від 19.10.2016р. № 2012 (а.с.23).

Згідно п.1 специфікації №1 від 17.10.2016 року розрахунки за партію товару здійснюються протягом 14 календарних днів від дня передачі партії товару в розпорядження покупця в пункті призначення поставки товару.

Відповідач оплату отриманого товару не провів.

Також, за двостороннє підписаними видатковими накладними № Бх-РН-00000201 від 25.10.2016 та № Бх-РН-00000202 від 25.10.2016 позивач поставив відповідачу товар (12х18Н 10Т-ТС дріт 1,20мм; АД1 дріт 3,0 мм) на загальну суму 11772,00 грн. (а.с.21, 22).

Повноваження представника відповідача на одержання даного товару підтверджено довіреністю відповідача від 21.10.2016р. № 2034 (а.с.24).

Суд прийшов до висновку, що товар за цими накладними постачався поза межами Договору, оскільки він не був включений сторонами до специфікацій. Зазначене свідчить про те, що цей товар поставлявся за окремою усною угодою між сторонами.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач оплату отриманого товару не провів.

Таким чином, загальна сума поставленого та неоплаченого товару складає 83142,00 грн.

За ст. 526 ЦКУ зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 712 ЦКУ за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦКУ якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 509, ст. 11 ЦКУ підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦКУ передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Надані в матеріалах справи двостороннє підписані видаткові накладні № Бх-РН-00000201 від 25.10.2016 та № Бх-РН-00000202 від 25.10.2016 з зазначенням кількості, ціни та загальної вартості товару, довіреність відповідача від 21.10.2016р. № 2034 на уповноваження свого представника отримати цей товар, свідчать про те, що між сторонами в даному випадку склалися правовідносини з купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи доказів сплати 83142,00 грн. вартості товару відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги про в частині стягнення 83142,00 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦКУ передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пункт 6.3 Договору визначає відповідальність покупця за несвоєчасну оплату поставленого товару, яка полягає в сплаті пені за кожний прострочений день у розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення, за кожний день прострочення оплати.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 9339,71 грн. пені за прострочення оплати товару, поставленого за накладною № Бх-РН-00000192 від 19.10.2016 за період з 03.11.2016 по 20.02.2017р.; за накладною № Бх-РН-00000201 від 25.10.2016 за період з 28.10.2016 по 20.02.2017р.; за накладною № Бх-РН-00000202 від 25.10.2016 за період з 28.10.2016 по 20.02.2017р. (а.с.7).

При нарахуванні пені позивачем не взято до уваги, що за умовами п.1.1, п. 2.1. п.2.2. Договору перелік товару, що постачається за Договором, визначаються у відповідній специфікації.

Товар, що був поставлений за видатковими накладними № Бх-РН-00000201 від 25.10.2016 на суму 5772,00грн., № Бх-РН-00000202 від 25.10.2016 на суму 6000,00 грн., не був включений сторонами до специфікації, тобто не є предметом Договору, а був поставлений за окремою усною угодою.

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Право чин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною першою ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Поставка за видатковими накладними № Бх-РН-00000201 та № Бх-РН-00000202 від 25.10.2016 не була предметом умов Договору, отже положення цього договору щодо нарахування пені на дані поставки не розповсюджуються.

Іншої угоди про відповідальність покупця у вигляді пені за неоплату даного товару сторонами не укладалося.

Отже, відсутні підстави для нарахування пені по накладним № Бх-РН-00000201 та № Бх-РН-00000202 від 25.10.2016.

Після проведення перевірки розрахунку пені за невиконання зобов'язань з оплати товару, поставленого по накладній № Бх-РН-00000192, суд встановив, що за період 03.11.2016р. - 20.02.2017 р. сума пені, яка підлягає стягненню становить 6009,74 грн. Вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги в частині стягнення пені, слід відхилити як безпідставні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивачем заявлено вимоги про стягнення 4073,96 грн. - інфляційних за період листопад 2016р. - грудень 2016р., 998,60 грн . - 3% річних за період 03.11.2016р. - 20.02.2017р. (поетапно); (а.с.8-9).

Після проведення перевірки розрахунку судом визначено, що сума інфляційних за вказаний період становить 2257,75 грн ., а 3% річних становлять 758,31 грн. Вимоги в цих частинах підлягають задоволенню.

В іншій частині - інфляційні та річні стягненню не підлягають, як помилково нараховані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1504,00 грн.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, буд.6, м. Полтава, Полтавська область, 36014; ідентифікаційний код 00110792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електровік-Сталь" (вул. Ливарна, буд.4, офіс 205, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 35807528) 83142грн. 00 коп. основного боргу, 6009грн. 74 коп. пені, 2257грн. 75 коп. інфляційних, 758грн. 31 коп. річних, 1504грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 30.05.2017р.

Суддя Безрук Т.М.