Рішення

від 25.05.2017 по справі 925/530/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2017 р. Справа № 925/530/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів , Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1

до товариства з обмеженою відповідальністю Мангер , Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, вул. Костомарова, 20

про розірвання договору та стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 59 387,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - директор - за посадою.

Публічне акціонерне товариство Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Мангер , в якому просить суд:

- розірвати договір поставки №327 від 13.06.2016р., що укладений між ТОВ Мангер та ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів ;

- стягнути з ТОВ Мангер на користь ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів 59387,30 грн. штрафних санкцій за непоставлений товар згідно договору поставки №327 від 13.06.2016р.;

- відшкодувати судові витрати.

До початку судового засідання представник відповідача подав до суду відзив від 22.05.2017р. на позовну заяву, в якому зазначено, що ТОВ Мангер впродовж трьох місяців на неодноразових зустрічах з керівництвом ПАТ МЗВКК , листами та через електрону пошту пропонувало позивачу розрахуватися за поставленні матеріальні цінності, знайти шляхи запобіганню виникнення збитків. Але позивач ніяких збитків не ніс і тому на пропозиції відповідача не реагував. В жодному пункті договору поставки №327 не йдеться про монтажні і пуско-налагоджувальні роботи. На монтажні і пуско-налагоджувальні роботи має укладатися окремий договір. Враховуючи специфіку проведення вищевказаних робіт, законодавством України передбачається замовлення власником проектної документації та отримання дозволу на технічне переоснащення виробництва. Про це ТОВ Мангер сповіщало позивача неодноразово в письмовій та усній формі при спілкуванні, електронною поштою. Недопоставка обладнання сталася із-за того, що позивач не надав необхідну проектну документацію: параметри, технічні умови та вимоги, необхідні для виготовлення обумовленою договором поставки №327 продукції. В подальшому, при зацікавленості позивача у монтажі поставленого обладнання, ПАТ МЗВКК зробить необхідні дозволи і технічну документацію для виготовлення та передачі недопоставленого обладнання. Тільки не бажання позивача розробляти технічну документацію для свого об'єкта унеможливлює виготовлення та поставку цього обладнання позивачу.

У судовому засіданні:

представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача просив зробити взаємозалік грошових вимог і розірвати договір. Викладені у відзиві обставини підтримав у повному обсязі. Заперечив нарахування санкцій у строк понад 182 дні з посиланням на норми ст. 232 ГПК України.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

13.06.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю Мангер (Постачальник - Відповідач по справі), в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, та публічним акціонерним товариством Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів (Покупець - Позивач по справі), в особі голови правління ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, було укладено договір поставки №327 (далі - Договір, а.с. 23-28), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця три комплекти теплогенеруючого обладнання на базі газогенераторної печі MANGER 2.0МВт (Додаток №2), згідно технічного завдання (далі - товар), а Покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його сплату на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

В Розділі 2 Договору сторони погодили ціну предмету договору та порядок розрахунків.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна на продукцію договору вказується у специфікації (Додаток №1) і дорівнює 1856500,00 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно специфікації (Додаток №1 від 13.06.2016р.) предмет Договору включає в себе комплект теплогенеруючого обладнання в кількості 3 штуки, монтажні та пусконалагоджувальні роботи теплогенеруючого обладнання.

Відповідно до п.2.2. Договору сторонами погоджено порядок проведення розрахунків, а саме:

- п. 2.2.1. 50% - 932500,00 грн. - попередня оплата, яку Покупець здійснює протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку та підписання Договору. Дане зобов'язання ПАТ МЗВКК виконано в повному обсязі 24.06.2016р.;

- п.2.2.2. 10% - 186500,00 грн. - оплата, яку Покупець здійснює протягом 10 днів з моменту прийняття товару на майданчику Покупця. Дане зобов'язання ПАТ МЗВКК виконано в повному обсязі 23.09.2016р. (фактично після поставки товару);

- п.2.2.3. 40% - 746000,00 грн. - оплата, яку Покупець здійснює протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання економічного ефекту (вартість економії природного газу) на залишкові кошти згідно двосторонніх актів.

Пунктом 3.1. Договору узгоджено термін виконання Договору, а саме Постачальник зобов'язаний здійснити поставку протягом 76 календарних днів з моменту надходження коштів, передбачених п. 2.1.1.

Позивачем, у відповідності до п. 2.1.1. Договору, здійснено оплату у розмірі 932500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №314531001 від 24.06.2016р. (а.с. 31).

Як наслідок, з 25.06.2016р. у Відповідача виник обов'язок щодо поставки, монтажу та пусконалагоджувальних робіт теплогенеруючого обладнання.

Термін виконання даних зобов'язань, з урахуванням п. 3.1. Договору, складав до 09.09.2017р.

Відповідач, станом на 01.03.2017р. взятих на себе зобов'язань не виконав, на неодноразові звернення не реагував, взятих на себе зобов'язань не виконував.

Позивачем 01.03.2017р. на адресу Відповідача було направлено вимогу №98 від 06.02.2017р. (а.с. 38-39). Станом на день подачі позову вимога Позивача залишена без розгляду.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового розірвання договору та стягнення штрафних санкцій.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару з відстроченням внесення кінцевої оплати - на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

За правовою природою договір поставки №327 від 13.06.2016р. відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу з використанням майна не для власного (особистого) споживання.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки №327 від 13.06.2016р. не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Як вбачається з укладеного Договору поставки №327 від 13.06.2016р. та наявних у справі документів, Позивач при укладенні даного правочину розраховував на отримання та використання у своїй господарській діяльності трьох комплектів теплогенеруючого обладнання та отримання економічного ефекту в частині економії використання природного газу. Вказане підтверджується зокрема пунктами 1.1., 2.2.3. укладеного Договору, додатками до договору №1 та №2 від 13.06.2017р. та метою спірного договору.

Ухилення зі сторони Відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань є істотним порушенням умов договору, оскільки Позивач на день розгляду спору не отримав змонтованого та придатного до користування у господарській діяльності вказаного вище теплогенераторного обладнання та позбувся б того, на що розраховував при укладенні Договору.

Представник Відповідача погодився на розірвання договору. Позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Пунктом 6.6. Договору передбачено у разі несвоєчасної поставки Товару/партії Товару сплату Постачальником за кожний день затримки поставки штрафну санкцію у розмірі 0,1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого Товару/партії Товару за кожен день затримки поставки.

Строк виконання зобов'язань настав 09.09.2017р., з урахуванням оплати відповідно до п. 2.1.1. та терміну поставки, визначеного п. 3.1. Договору

При цьому Відповідачем фактично частина товару поставлено з порушенням визначеного строку, частину взагалі не поставлено. Так, Відповідачем 21 вересня 2016 року поставлено товару на загальну суму 1667099,99 грн. із затримкою на 12 календарних днів, у тому числі:

- згідно видаткової накладної №РН-0000006 від 21.09.2016р. товару на нагальну вартість 734599,99 грн. (а.с. 32);

- згідно видаткової накладної №РН-0000005 від 21.09.2016р. товару на нагальну вартість 932500,00 грн. (а.с. 33).

За розрахунками позивача, у відповідності до п. 3.1. Договору Відповідач зобов'язаний сплатити штрафну санкцію за несвоєчасну поставку товару у розмірі 20005,20 грн. (1667099,99х0,1%х12днів=20005,20грн.).

Крім того станом на 27.03.2017р. Відповідачем не поставлено товару на загальну 197900,01 грн., затримка становить 199 календарних дні. Як наслідок, у відповідності до п. 3.1. Договору, Відповідач зобов'язаний сплатити штрафну санкцію за непоставлений Товар у розмірі 39382,10 грн.

(197900,01х0,1%х199днів=39382,10грн.).

Загальний розмір штрафної санкції становить 59387,30 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Суд критично оцінює доводи позивача про прострочення поставки товару на 12 днів та застосування санкцій до відповідача, оскільки перебіг строку починається з 10.09.2016р., а товар поставлено 21.09.2016р. Затримка складає 10 днів, в зв'язку з чим розмір штрафних санкцій становить 1667099,99 грн. х0,1%х10днів = 16671,00 грн.

Суд критично оцінює доводи позивача про прострочення поставки товару на 197900,01 грн. на 199 днів та застосування санкцій до відповідача, оскільки відповідач заявив про скорочений строк застосування санкцій в 6 місяців та перебіг строку нарахування з 22.09.2016р., в зв'язку з чим розмір штрафних санкцій складає 197900,01грн. х0,1%х182 дні=36017,80грн.

Загальна сума санкцій становить 52688,80 грн. та підлягає стягненню з відповідача. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 3 200,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати з дати набрання рішенням законної сили договір поставки №327 від 13.06.2016р., що укладений між ТОВ Мангер та ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Мангер , Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, вул. Костомарова, 20, код ЄДРПОУ 39868165, номер рахунку в банку невідомий

на користь публічного акціонерного товариства Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів , Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна,1, код ЄДРПОУ 00951770, номер рахунку в банку невідомий

52688,80 грн. штрафних санкцій та 3 200,00 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 29.05.2017р.

Суддя Г.М. Скиба