Постанова

від 29.05.2017 по справі 908/3294/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.05.2017 справа №908/3294/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_5 - довіреність б/н від 03.10.2016 р.; не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Ямал", с. Микільське, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2017 р. у справі№ 908/3294/16 (суддя: Носівець В.В.) за позовомСелянського (фермерського) господарства "Ямал", с. Микільське, Запорізька область до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Оріхів, Запорізька область про визнання договору оренди земельної ділянки № 32 від 26.06.2006 р., зареєстрованого 22.01.2007 р. за № 040727500001, поновленим на тих самих умовах на строк десять років

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство "Ямал" (далі - С(Ф)Г "Ямал", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідач) про визнання договору оренди земельної ділянки № 32 від 26.06.2006 р., зареєстрованого 22.01.2007 р. за № 040727500001, поновленим на тих самих умовах на строк десять років.

Вказаний позов обґрунтовано позивачем посиланням на ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та протиправною, на його думку, відмовою відповідача в укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 р. залучено до участі у справі Оріхівську районну державну адміністрацію Запорізької області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.2017 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що строк дії спірного договору оренди землі від 26.06.2016 р. на дату звернення з даним позовом (08.12.2016 р.) не сплив, тому позивач звернувся до суду передчасно до закінчення строку вказаного договору оренди землі, внаслідок чого підстави для застосування до спірних правовідносин у даній справі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відсутні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.2017 р., позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України, зокрема ст. 33 Закону України "Про оренду землі", при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Позивач стверджує, що факт відсутності у відповідача заперечень щодо орендної плати та доказів порушення умов договору оренди має бути підставою для застосування судом першої інстанції положень ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" для захисту прав позивача, який є добросовісним орендарем.

С(Ф)Г "Ямал" звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в позовній заяві є посилання на всі частини ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а не тільки на її шосту частину. В обґрунтування позову наведені факти, які дають підстави для застосування обох правових конструкцій: як передбаченої частинами 1-5, так і частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач, посилаючись на постанови Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі № 6-219цс14, від 23.11.2016 р. у справі № 6-2540цс16, вважає, що господарський суд Запорізької області, встановивши відсутність підстав для застосування ч. 6 ст. 33 та наявність підстав для застосування ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не мав права відмовити в позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2017 р. для розгляду справи № 908/3294/16 сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді - Сгара Е.В., Агапов О.Л.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 603 від 19.04.2017 р. у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддями Агаповим О.Л., Сгарою Е.В. через перебування у відпустці на дату слухання справи призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/3294/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.04.2017 р. визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді - Мартюхіна Н.О., Ушенко Л.В.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 862 від 26.05.2017 р. у зв'язку зі звільненням у відставку ОСОБА_6, яка є членом судової колегії, з посади судді Донецького апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/3294/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.05.2017 р. визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді - Сгара Е.В., Мартюхіна Н.О.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Крім того, безпосередньо у судовому засіданні 29.05.2017 р. представник позивача в усній формі наполягав на застосуванні до правовідносин у даній справі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Представник відповідача у судовому засіданні 24.04.2017 р. проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у запереченнях на апеляційну скаргу.

29.05.2017 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю повноважного представника відповідача у іншому судовому засіданні.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Частиною 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 24.03.2017 р., від 24.04.2017 р. не визнавалась обов'язковою явка представників сторін та сторони були попереджені, що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі.

Водночас судова колегія звертає увагу на те, що приписами ГПК України не передбачено визначення пріоритетності судових засідань одних перед іншими.

Враховуючи викладене, вказане клопотання відповідача судовою колегією відхилено.

Третя особа підтримала апеляційну скаргу відповідача за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, представник третьої особи у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Оріхівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та С(Ф)Г «Ямал» , як орендарем, 26.06.2006 р. укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Оріхівському районному відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.01.2007 р. за № 040727500001 (далі - договір). За умовами вказаного договору орендодавець за плату передає орендарю земельну ділянку в користування на термін, встановлений договором, а орендар приймає в оренду земельну ділянку і зобов'язується використовувати її для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 45,0 га згідно з планом (схемою) у стані, придатному для її цільового призначення (п. 2.1 договору). Земельна ділянка розташована на території Микільської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, виділена в натурі ( на місцевості) у встановленому законом порядку (п. 1.2 договору). Кадастровий номер: 2323983500:01:001:0050 (п. 2.4 договору).

Відповідно п. п. 4.1, 4.2 договору його укладено терміном на 10 років, договір вважається укладеним з моменту державної реєстрації. Після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, в разі належного виконання умов договору, має за інших рівних умов переважене право на поновлення терміну договору оренди. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На виконання умов договору позивачу за актом приймання-передачі земельної ділянки передано земельну ділянку загальною площею 45,0 га, кадастровий номер № 2323983500:01:001:0050.

10.09.2014 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої змінено умови п. 5 договору і визначено, що річна орендна плата складає 3 % (три відсотка) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься орендарем у грошовій формі.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року). Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Постановою Кабінету Міненістрів України від 10.09.14 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Згідно розпорядження КМУ від 31 березня 2015 року №294-р Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Таким чином, відповідно до пп. 13 п. 4 Положення про ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області розпорядником земель за спірним договором оренди є ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Позивач листом-повідомленням від 04.10.2016 р. звернувся до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з проектом додаткової угоди та просив поновити договір на тих самих умовах і на той самий строк. Заява отримана відповідачем 05.10.2016 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції відповідача.

Листом-повідомленням № 27-8-0.41-7933/2-16 від 26.10.2016 р. ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надало відповідь на лист орендаря та зазначило, що до листа-повідомлення додано проект додаткової угоди без підпису особи-орендаря; лист-повідомлення та документи, які надані С(Ф)Г «Ямал» , не містять відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору, у зв'язку чим переважне право на поновлення (продовження) договору вважається втраченим та договір буде вважатися припиненим 23.01.2017 р.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач повторно звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 16.11.2016 р., яке отримано та зареєстровано відповідачем 17.11.2016 р., про що зроблено відповідний запис на вказаному документі. До даного листа-повідомлення позивачем додано підписаний з його боку проект додаткової угоди до договору. Крім того, позивачем запропоновано внести зміни до умов договору в частині встановлення річної орендної плати у грошовій формі у розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Відповідач листом-повідомленням № 27-8-0.41-8732/2-16 від 29.11.2016 р. сповістив позивача про те, що у зв'язку з ненаданням ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, Головне управління, як орендодавець, не має можливості визначити розмір орендної плати за землю та не має правових підстав для поновлення (продовження) договору та укладання додаткової угоди до нього.

В матеріалах справи міститься лист-повідомлення відповідача № 27-8-0.61-457/2-17 від 30.01.2017 р., яким позивача повідомлено про заперечення у поновленні договору та зазначено, що відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідачем також до матеріалів справи додано засвідчену копію реєстру рекомендованих поштових відправлень від 30.01.2017 р., з якого вбачається, що вказаний лист-повідомлення відправлений позивачу 30.01.2017 р.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються, насамперед, Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір, який за своєю правовою природою є правочином.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на день укладення договору).

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (п. 5 ст. 126 Земельного кодексу України).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (ч. 1). Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2).

Згідно з частинами 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Таким чином, спеціальним законом, який регулює відносини щодо найму (оренди) землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно з вимогами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є строк дії договору оренди.

Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється у тій самій формі, що і сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору.

Статтею 777 Цивільного кодексу України встановлені наступні переважні права наймача: 1. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк;

наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк;

умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

2. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України).

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у ч. 1 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Судовою колегією враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25.02.2015 р. № 6-219цс14, відповідно до якої у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Законодавством України, чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення. А відтак, способом захисту порушеного права є укладення додаткової угоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначено вище, договір зареєстровано у Оріхівському районному відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 22.01.2007 р. , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040727500001, тому строк дії договору закінчується 22.01.2017 р., оскільки договір укладено терміном на 10 років, та, відповідно, з 23.01.2017 р. спірний договір вважається припиненим.

За змістом листа-повідомлення № 27-8-0.41-7933/2-16 від 26.10.2016 р. підставами для відмови у поновленні договору оренди землі є недоведення орендарем при зверненні із заявою про поновлення договору оренди виконання умов договору належним чином та надіслання з листом-повідомленням б/н від 04.10.2016 р. непідписаний проект додаткової угоди.

Судова колегія вважає відмову відповідача у поновленні договору оренди землі безпідставною, оскільки законодавство не вимагає направлення повідомлення про намір продовжити строк дії договору у певній формі. Так само законодавцем не встановлений у ст. 33 Закону України «Про оренду землі» обов'язок направлення орендарем виключно підписаного проекту додаткової угоди, тому вказаний лист-повідомлення, до якого додано проект додаткової угоди є належним повідомленням орендодавця про намір продовжити строк дії договору оренди землі та у визначений договором і законом строк.

Щодо доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору оренди судова колегія враховує наступне.

У листі-повідомленні № 27-8-0.41-7933/2-16 від 26.10.2016 р. ГУ Держгеокадастру у Запорізької області не посилається на конкретні порушення, допущені орендарем під час дії договору оренди землі, в той час як лист № 27-8-0.41-8732/2-16 від 29.11.2016 р. не містить обґрунтованої відмови відповідача від пролонгації договору, оскільки саме лише посилання на ненадання орендарем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є належною та беззаперечною підставою для такої відмови з огляду на відсутність у правових нормах ст. 33 Закону України «Про оренду землі» такого обов'язку орендаря.

Крім того, умови договору оренди земельної ділянки і норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не передбачають певного переліку документів (крім проекту додаткової угоди), які має додати орендар до повідомлення про намір продовжити договір оренди, відтак визначення орендаря, як недобросовісного, з огляду на те, що останнім не додано доказів на підтвердження належного виконання обов'язків орендаря є суто формальними.

В матеріалах справи міститься довідка Оріхівського відділення Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області № 260/10/08-14-012 від 03.02.2017 р. відповідно до якої станом на 01.02.2017 р. у позивача відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів, платежів.

Отже, наявна у справі переписка сторін, а саме - звернення позивача у встановлений договором та Законом України «Про оренду землі» строк до відповідача, стосувалася реалізації позивачем переважного права, яке за змістом листів відповідача не було реалізовано виключно з формальних підстав.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки № 32 від 26.06.2006 р., наявність переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк та на поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Ямал" на рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2017 р. у справі № 908/3294/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2017 р. у справі № 908/3294/16 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати договір оренди земельної ділянки № 32 від 26.06.2006, зареєстрований 22.01.2007 № 040727500001 у Оріхівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", поновленим на тих самих умовах на строк десять років.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39820689) на користь Селянського (фермерського) господарства "Ямал" (70500, вул. Набережна 1а, с. Микільське, Запорізька область, код ЄДРПОУ 20478206) судові витрати за позовом в сумі 1 378 грн. 00 коп. та за апеляційною скаргою в сумі 1 515 грн. 80 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

ОСОБА_2

ОСОБА_3