Постанова

від 23.05.2017 по справі 915/1075/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р.Справа № 915/1075/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Федорончук Д.О.

за участю представників сторін у судовому засіданні від 23.05.2017:

від позивача - Гудков С.О., за довіреністю

від відповідача - Мотельчук Ю.І., за договором про надання правової допомоги

від третьої особи - Мотельчук Ю.І., за договором про надання правової допомоги

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2017

по справі № 915/1075/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ропонгі"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3

про стягнення 129773,39 дол. США

У судовому засіданні 23.05.2017 згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі також - ПАТ "ОТП Банк", Банк, позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ропонгі" (далі також - ТОВ "Ропонгі", Товариство, відповідач) про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором CM-SME400/129/2007 від 26.12.2007 в сумі 129773,39 дол. США в еквіваленті у національній валюті - гривні по курсу НБУ на день ухвалення рішення по справі.

У правове обґрунтування позову Банк послався на ст. ст. 526, 543, 553, 554, 610, 612, 625, 1048, 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ст.193 ГК України, а також умови вказаного кредитного договору.

Ухвалою місцевого господарського суду від 22.12.2016 залучено до участі у справі іншого відповідача ОСОБА_3.

У судовому засіданні 20.02.2017 представник відповідача заявив клопотання про зміну статусу ОСОБА_3 з відповідача на третю особу, оскільки рішення з господарського спору може вплинути на права і обов'язки ОСОБА_3.

Враховуючи, що позивачем не заявлено вимог до кожного з відповідачів, місцевий господарський суд визнав вказане клопотання відповідача обґрунтованим та залучив ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача згідно ст. 27 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2017 по справі № 915/1075/16 (суддя Семенчук Н.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що зобов'язання ТОВ "Ропонгі" за договором поруки припинилися, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до пункту 2.1.4. Додаткового договору №9 до Кредитного договору, не пред'явив протягом шести місяців, згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, вимоги до поручителя про виконання зобов'язання.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "ОТП Банк" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. При цьому Банк послався на те, що зазначене рішення не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Так, позивач вказав, що умовами кредитного договору зазначений момент виникнення обов'язку боржника щодо дострокового погашення боргових зобов'язань (протягом 60 днів з моменту отримання боржником вимоги), строк для пред'явлення вимог до поручителя Банком не був пропущений, тому договір поруки не є припиненим.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У засіданнях суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції щодо оскаржуваного рішення. Представник третьої особи у судовому засіданні від 23.05.2017 висловив свою думку, що вказане рішення слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов неправильних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову, припустившись помилкового тлумачення умов кредитного договору, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та прийняття неправильного рішення.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 26 грудня 2007 року між ОСОБА_3 (Позичальник) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є позивач (Банк), укладений кредитний договір № CM-SME400/129/2007 (далі також - Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 320000,00 (триста двадцять тисяч) доларів США, а Позичальник - прийняти, належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому Договорі. Дата остаточного повернення кредиту - 25.12.2014.

Згідно п.5 частини 1 Кредитного договору, боргові зобов'язання - зобов'язання Позичальника перед Банком щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом, сплати комісій, неустойок, штрафних санкцій та інших платежів (якщо такі матимуть місце).

Порядок виконання боргових зобов'язань за вказаним кредитним договорам встановлений пунктом 1.5. частини № 2 Кредитного договору, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Так, зокрема, згідно п.п.1.5.1., 1.5.1.1. Договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього договору), шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Нараховані в порядку, передбаченому цим Договором, проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів.

З Графіка повернення кредиту та сплати відсотків (додаток №1 до Кредитного договору) вбачається, що дата повернення кредиту - 25.12.2014.

Банк виконав умови Кредитного договору та надав Позичальнику кредит у вказаній сумі, що підтверджується копіями меморіальних ордерів №1 та №2 від 27.12.2007 та випискою по рахунках.

30.05.2008 сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору, а в подальшому також - дев'ять додаткових договорів.

Пунктом 1 договору про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору внесено зміни в статтю 5 частини №1 Кредитного договору та викладено її в іншій редакції, згідно якої, зокрема, валютний курс НБУ - офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України.

23.10.2014 сторони уклали додатковий договір №9 до кредитного договору, у якому сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору.

Відповідно п.1 Додаткового договору №9 "Треті особи" - поручитель та/або майновий поручитель, "Графік платежів" - графік платежів, що укладається між Банком та Позичальником і який визначає розмір та періодичність сплати платежів на користь Банку, а також містить розмір інших платежів та інформацію, необхідність яких/якої визначена вимогами чинного законодавства України. Сторони визначають Графіком платежів також Графік платежів та сплати процентів та Графік повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно п. 2.1.1. Додаткового договору викладено п. 3 частини №1 кредитного договору в редакції, згідно якої на період з 23 жовтня 2014 року до 24 березня 2015 року (включно) для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 7,00% (сім цілих та 0/100 відсотків) річних (п.3.1. Кредитного договору); на період з 25 березня 2015 року до повного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка та фіксований процент в наступному розмірі: плаваюча процентна ставка - фіксований процент + UIRD, фіксований процент - 5,24% (п'ять цілих та 24/100 відсотків річних) (п. 3.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1.2. Додаткового договору викладено Графік платежів в новій редакції (Додаток №1 до цього додаткового договору), згідно якої дата першого погашення кредиту - 27.10.2014.

Згідно п.2.1.3. Додаткового договору № 9 проценти нараховуються у день сплати процентів, що визначається у Графіку платежів (додаток №1) на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов п.2.1.3.1. цього додаткового договору.

Повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватись шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів та/чи платежів, що зменшуються у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього додаткового договору (додаток №1) та шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок (п.2.1.3.1. додаткового договору).

У пункті 2.1.4 Додаткового договору №9 сторони визначили порядок дострокового виконання боргових зобов'язань за ініціативою Банку.

Так, у пункті 2.1.4.1 Додаткового договору №9 встановлено, що у випадку невиконання Позичальником Боргових зобов'язань понад 92 (дев'яносто два) календарних дні чи невиконання Позичальником або третіми особами інших умов Кредитного договору, документів забезпечення та/чи будь-яких інших умов договорів (правочинів), укладених між Банком та Позичальником, та/чи між Банком та Третіми особами, що існували на момент укладення Кредитного договору чи цього Додаткового договору, чи таких, що будуть укладені в майбутньому, понад 30 (тридцять) календарних днів, сторони домовились, що Позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов Кредитного договору, в зв'язку із чим Позичальник зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному розмірі та в строки відповідно до п.2.1.4.2. цього Додаткового договору.

У силу п.2.1.4.2. Додаткового договору, незважаючи на інші положення Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за Кредитним договором чи іншими укладеними з Банком договорами та/або умов документів забезпечення (надалі - вимога). При цьому зобов'язання Позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги (надалі - дата отримання вимоги) та повинно бути проведено Позичальником протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги.

Застереження: для цілей відправки вимоги за допомогою засобів поштового зв'язку сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої Банком рекомендованим листом на адресу Позичальника, зазначену в кредитному договорі, чи іншу відому Банку адресу Позичальника, та повернення до Банку відповідного документа поштової організації з відміткою про неотримання Позичальником листа з вимогою з будь-яких причин, зокрема ухилення Позичальника від належного отримання вимоги, з інших причин тощо, вимога вважається отриманою Позичальником на 7 календарний день з дати відправки вимоги. Виконання боргових зобов'язань в цілому, у випадку неотримання Позичальником вимоги повинно бути проведено Позичальником протягом 60 календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.

Відповідно до умов Кредитного договору, зі змінами та доповненнями, кінцевий термін повернення кредитних коштів - 25.12.2016, кредит погашається частинами відповідно до Графіку платежів, визначених у додатку №1 до Додаткового договору №9 від 23.10.2014.

З метою забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за зазначеним Кредитним договором між ПАТ "ОТП Банк" (Кредитор) та ТОВ "Ропонгі" (Поручитель) 23.10.2014 було укладено договір поруки № SR-SME400/129/2014 (далі також - Договір поруки) за умовами якого, Поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань (п. 1.1. Договору поруки).

У вказаному Договорі поруки визначено, що Боржник - громадянин України ОСОБА_3.

Пунктом 1.2. даного договору встановлено, що Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно.

Згідно умов п. 2.1 Договору поруки порукою за цим договором забезпечуються вимоги Кредитора щодо сплати Боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у Кредитному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги Кредитора щодо повернення основної суми кредиту, наданого Боржнику, Боржник зобов'язаний повернути Кредитору повну суму отриманих Боржником кредитних коштів не пізніше 25 грудня 2016 року. На дату укладення цього договору сума отриманого кредиту складає 1040024,14 доларів США.

Пунктом 3.1. відповідного Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання Боржником боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором, Кредитор має право звернутись до Поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки Поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання Боржником боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Кредитором, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора, якщо інше не передбачено цим договором. Погашення здійснюється Поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Кредитора, який буде повідомлено Поручителю додатково. За вимогою Кредитора погашення боргових зобов'язань може бути здійснено на рахунок Боржника.

Пунктом 3.4. Договору поруки передбачено, що обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від Кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо Кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі чи вручив вимогу особисто Поручителю, що підтверджується підписом Поручителя. Для дійсності вимоги Кредитор не зобов'язаний надавати Поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань Боржником.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання Боргових зобов'язань за Кредитним договором (4.1. Договору поруки).

У зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору щодо сплати кредитних платежів згідно з Графіком платежів, що не заперечується відповідачем, Банком на підставі п.п. 3.1., 3.2. Договору поруки було направлено Поручителю досудову вимогу від 07.04.2016 № 501-05-036/108 про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, яка отримана Товариством 18.04.2016, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Проте вказана вимога залишена Поручителем без задоволення, що стало підставою для звернення Банку до господарського суду із згаданим позовом про стягнення з ТОВ "Ропонгі" заборгованості за Кредитним договором у сумі 129773,39 дол. США в еквіваленті у національній валюті - гривні по курсу НБУ на день ухвалення рішення по справі, з яких заборгованість за тілом кредиту - 104024,14 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитними коштами - 25749,25 доларів США.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Частинами 1, 2 статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 555 вказаного Кодексу передбачено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, чинний ЦК України виходить з того, що в першу чергу сторони мають право самостійно в договорі поруки визначати строк для заявлення вимог до поручителя. За відсутності відповідної договірної умови слід застосовувати строки, передбачені у ч. 4 ст. 559 ЦК України. Законний строк може бути різної тривалості: 6 місяців - для зобов'язань з визначеним строком виконання та 1 рік - для зобов'язань, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), що принципово впливає на вирішення ряду питань:

1) його закінчення є підставою для припинення поруки;

2) у випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у ст. ст. 263, 264, ч. 5 ст. 267 ЦК України;

3) суд зобов'язаний самостійно застосовувати норми про строк на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін;

4) у випадку, якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно одержаного кредитором;

5) встановивши факт закінчення строку, суд відмовляє кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя, що припинилося у зв'язку з його спливом.

Виходячи з того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), слід зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Як вбачається з частин 2 статей 251, 252 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що зобов'язання ТОВ "Ропонгі" за договором поруки припинилися, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно зазначив суд, умови договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Згідно матеріалів справи, боржник (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 25.12.2016, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Тобто, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Пунктом 2.1.4.1 Додаткового договору №9 встановлено, що у випадку невиконання Позичальником Боргових зобов'язань понад 92 (дев'яносто два) календарних дні Позичальник зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному розмірі та у строки відповідно до п.2.1.4.2. цього Додаткового Договору, зазначеним пунктом встановлено строк 60 (шістдесят) календарних днів.

Отже, сторони врегулювали в Додатковому договорі № 9 питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання.

З наданого позивачем розрахунку стягуваної суми вбачається, що Позичальник ОСОБА_3 здійснив останній платіж по тілу кредиту 03.02.2014 у розмірі 879,33 дол. США, що також підтвердили представники сторін у судовому засіданні.

Додатковим договором №9 від 23.10.2014 викладено Графік платежів у новій редакції.

Згідно Додатку № І до Додаткового договору № 9 Кредитного поговору МСМ-8МЕ400/129/2007 дата першого погашення кредиту, з моменту реструктуризації, яка передбачена зазначеною Додатковою угодою, - 27.10.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, Позичальник не здійснив жодного платежу за новим графіком до Додаткового договору №9, що також підтвердили представники сторін у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції зазначив, що відповідно умов п.2.1.4.1. Додаткового договору №9 Позичальник визнається таким, що допустив істотне порушення умов Кредитного договору з 28.01.2015 (27.10.2014 + 92 календарних днів), в зв'язку з чим Позичальник зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному розмірі та в строки відповідно до п.2.1.4.2. цього Додаткового договору, а саме 30.03.2015 (28.01.2015 + 60 календарних днів).

За таких обставин, у Банку виникло право пред'явити вимогу до Поручителя про виконання порушеного зобов'язання Боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 30.03.2015 і протягом наступних шести місяців, при цьому Банк з позовом від 29.09.2016 звернувся до суду 07.10.2016.

Враховуючи, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до пункту 2.1.4. Додаткового договору №9 до Кредитного договору, не пред'явив протягом шести місяців вимоги до Поручителя про виконання зобов'язання, то місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що зобов'язання ТОВ "Ропонгі" за договором поруки припинилися.

Судова колегія не погоджується з таким висновком Господарського суду Миколаївської області з огляду на нижчевикладене.

Як вище зазначалось, у пункті 2.1.4.1 Додаткового договору №9 встановлено, що у випадку невиконання Позичальником Боргових зобов'язань понад 92 (дев'яносто два) календарних дні чи невиконання Позичальником або третіми особами інших умов кредитного договору, документів забезпечення та/чи будь-яких інших умов договорів (правочинів), укладених між Банком та Позичальником, та/чи між Банком та Третіми особами, що існували на момент укладення Кредитного договору чи цього Додаткового договору, чи таких, що будуть укладені в майбутньому, понад 30 (тридцять) календарних днів, сторони домовились, що Позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору , в зв'язку із чим Позичальник зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному розмірі та в строки відповідно до п.2.1.4.2. цього Додаткового Договору.

У п.2.1.4.2. даного додаткового договору передбачено, що незважаючи на інші положення кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за кредитним договором чи іншими укладеними з Банком договорами та/або умов документів забезпечення (надалі - вимога). При цьому зобов'язання Позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги (надалі - дата отримання вимоги) та повинно бути проведено Позичальником протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги.

З аналізу наведених пунктів Додаткового договору №9 слідує, що пунктом 2.1.4.1 цього додаткового договору визначено, у якому випадку Банк має право вимагати від Позичальника дострокового виконання боргових зобов'язань в повному розмірі - у разі невиконання умов Кредитного договору понад 92 календарних дні, саме у такому випадку порушення визнається істотним, тобто дана обставина є відкладальною в розумінні ч.1 ст. 212 ЦК України.

Як вірно вказав суд в оскаржуваному рішенні, Позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов договору з 28.01.2015 (27.10.2014 + 92 дні), відтак, саме з цієї дати у Банку виникло право звернутися до Позичальника та/або Поручителя з вимогою про дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині відповідно до положень п.2.1.4.2. Додаткового договору №9, яким, у свою чергу, визначено, що зобов'язання Позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги.

У зв'язку з невиконанням Позичальником умов Кредитного договору щодо сплати кредитних платежів згідно з Графіком платежів, Банком на підставі п.п. 3.1., 3.2. Договору поруки було направлено Поручителю досудову вимогу від 07.04.2016 № 501-05-036/108 про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, яка отримана Товариством 18.04.2016, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (а.с. 52).

Таким чином, враховуючи положення п.2.1.4.2. Додаткового договору №9, зобов'язання Позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому повинно було виконано протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги, тобто, починаючи з 18.04.2016.

Отже, з 18.06.2016 (18.04.2016+60 днів) почався відлік передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, протягом якого кредитор має право пред'явити вимогу до поручителя.

Цей шестимісячний строк закінчився 19.12.2016, враховуючи, що 18.12.2016 - неділя).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Банк звернувся з вказаним позовом 05.10.2016 (згідно відтиску поштового штемпеля на конверті, в якому вказаний позов надійшов до суду), тобто до спливу даного шестимісячного строку, а відтак, порука в даному випадку не припинилася, як помилково вирішив місцевий господарський суд.

Враховуючи наведені приписи законодавства та зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення від 20.02.2017 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову ПАТ "ОТП Банк" у зв'язку з його обґрунтованістю та доведеністю матеріалами справи.

Оскільки у позовній заяві Банк просив стягнути з ТОВ "Ропонгі" заборгованість за кредитним договором CM-SME400/129/2007 від 26.12.2007 в сумі 129773,39 дол. США в еквіваленті у національній валюті - гривні по курсу НБУ на день ухвалення рішення по справі, враховуючи встановлений Національним банком України станом на 23.05.2017 офіційний обмінний курс гривні до долару США (1 дол.США - 26,34 грн.), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 3418231,09 грн. (129773,39 дол.США * 26,34 грн.).

Згідно приписів статті 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2017 по справі № 915/1075/16 скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ропонгі" на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором СМ-SME400/129/2007 від 26.12.2007 у сумі 3418231,09 грн., що еквівалентно 129773,39 дол. США за курсом Національного банку України станом на 23.05.2017.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ропонгі" на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" 48377,10 грн. судового збору за подання позову та 53214,82 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 29.05.2017.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький