Рішення

від 29.05.2017 по справі 910/5449/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017Справа №910/5449/17 За позовом Приватного акціонерного товариства "Дружківський завод металевих виробів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрзалізничбуд"

про стягнення 58506,17 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Щербань О.М. (за дов.)

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 29.05.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом приватне акціонерне товариство "Дружківський завод металевих виробів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрзалізничбуд" про стягнення боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 26.10.2016 в сумі 58506,17 грн., з яких: 50000,00 грн. основний борг, 5476,23 грн. пеня, 2442,27 грн. інфляція, 587,67 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 06.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5449/17, розгляд останньої призначено на 15.05.2017.

15.05.2017 позивачем подано заява про долучення документів до матеріалів справи з додатками

Відповідач в судове засідання 15.05.2017 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 15.05.2017 розгляд справи відкладено на 29.05.2017.

26.05.2017 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення суми позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 50000 грн., 3% річних у розмірі 817,80 грн., пеню у розмірі 7517,33 грн., втрати від інфляції у розмірі 3866,71 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначена заява, за своєю правовою природою являється заявою про збільшення розміру позовних вимог і була подана до прийняття рішення у справі, а тому приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про збільшення позовних вимог.

В судове засідання 29.05.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, копії ухвал суду ним отримувались, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.10.2016 між Приватним акціонерним товариством "Дружківський завод металевих виробів" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрзалізничбуд" (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, згідно якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором. (п. 1.1 договору).

Поворотна фінансова допомога надається у Національній валюті України в сумі 50000,00 грн., у безготівковій формі, у дводенний термін з дати підписання договору. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується). Кошти залучені від замовника як поворотна фінансова допомога, повертаються у строк до 04.11.2016. Позичальник має право повернути допомогу достроково. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця в установі банку. (п. 2.1 - 2.5 договору).

Позивач надав до матеріалів справи копію платіжного доручення від 27.10.2016 № 5228 на суму 50000,00 грн., що підтверджує факт надання позивачем відповідачу поворотної фінансової допомоги в строки та в сумі, передбачені договором від 26.10.2016. Додатково вказана обставина підтверджується копією банківської виписки.

Відповідно до п. 5.1, 5.2, 5.3 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Строк повернення позики, установлений у п. 2.3 цього договору, не може бути продовжений. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов.

Відповідач не повернув позивачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 50000,00 грн. у строки, передбачені договором до 04.11.2016.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 16.01.2017 № 05/10, в якому просив повернути поворотну фінансову допомогу. Докази направлення та отримання листа долучені до матеріалів справи.

10.02.2017 позивач звернувся до відповідача з листом № 05/88, в якому просив виконати умови договору про надання поворотної фінансової допомоги. Докази направлення та отримання листа долучені до матеріалів справи.

Позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив повернути отриману фінансову допомогу та сплатити штрафні санкції. Докази направлення та отримання листа долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на листи та на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про позики.

Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що поворотна фінансова допомога мала бути повернута у строк до 04.11.2017. Тобто відповідач є таким, що прострочив виконання свого договірного зобов'язання з 04.11.2017.

В зв'язку з вищевикладеним позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 50000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: 3% річних у розмірі 817,80 грн., пеню у розмірі 7517,33 грн., втрати від інфляції у розмірі 3866,71 грн. за період з 05.11.2016 по 22.05.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отримані послуги суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період. За який сплачується пеня, за кожний день прострочення. (п. 3.2 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач розрахував суму пені за 199 днів за період з 05.11.2016 по 22.05.2017, тобто поза межами встановленого законодавством шестимісячного періоду нарахування пені. Суд здійснив перерахунок пені в межах встановленого законодавством шестимісячного періоду (183 дні) з 05.11.2016 по 06.05.2017. Згідно розрахунку суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 6947,47 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, здійснений позивачем, і вважає його обґрунтованим, а суму 3% річних у розмірі 817,80 грн. та суму втрат від інфляції у розмірі 3866,71 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Враховуючи викладене, ст. ст. 32-34, 40, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрзалізничбуд" (03115, м. Київ, вулиця Григорія Онискевича, буд. 1, ідентифікаційний код 39695640) на користь Приватного акціонерного товариства "Дружківський завод металевих виробів" (84205, Донецька область, м. Дружківка, вулиця Соборна, буд. 3; ідентифікаційний код 00191052) суму боргу у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 80 коп., пеню у розмірі 6947 (шість тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 47 коп., втрати від інфляції у розмірі 3866 (три тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 71 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1585 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 34 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2017.

Суддя Усатенко І.В.