Рішення

від 22.05.2017 по справі 346/69/17

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/69/17

Провадження № 2/346/452/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючої - судді Беркещук Б.Б.

секретаря Матушевської Г.Д.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти молоді та спорту Коломийської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що наказом № 594-к від 28 вересня 1995 року її прийняли на посаду практичного психолога у Гвіздецьку ОСОБА_5 ступенів за сумісництвом. Наказом № 82 від 01 вересня 1997 року її призначено на посаду практичного психолога з 01.09.1997 року в порядку узгодженого переводу з Гвіздецької ДПШ. Наказом № 516-к від 02 грудня 2016 року її, позивача звільнили з роботи за ст. 40 п. 4 КЗпП України у зв'язку з відсутністю на роботі з 29 вересня 2016 року без поважних причин.

Таке звільнення вважає незаконним мотивуючи тим, що у травні 2016 року вона подала директору Гвіздецької ОСОБА_5 ступенів ОСОБА_6 заяву про перенесення відпустки із червня на вересень місяці 2016 року, на що їй було відмовлено. 16 вересня 2016 року, вона звернулась до директора ОСОБА_6 і пояснила, що їй необхідна відпустка для поїздки в Канаду у звязку з медичним обстеженням. Вказує, що директор сказала написати заяву після чого повідомила, що з ясує вирішення даної заяви в Управлінні освіти, молоді та спорту чи нададуть їй 30 днів відпустки чи 20. Вважала, що поскільки директор не відмовила, тому полетіла в Канаду .

Перебуваючи в Канаді вона захворіла та повідомила по телефону директора школи, на що остання запитала чи є довідка від лікаря.

10 листопада 2016 року вона, позивач вийшла на роботу. Директор їй повідомила про необхідність зробити переклад довідки лікаря, що вона і зробила і віддала директору школи. З 10 листопада 2016 року щодня виходила на роботу і виконувала свої трудові обов'язки.

01 грудня 2016 року їй стало відомо щодо не нарахування зарплати на що директор ОСОБА_6 пояснила, що пізніше нарахують заробітну плату так як вона, позивач вийшла на роботу з 10 листопада і ще не всі документи оформлені.

05 грудня 2016 року в Управлінні освіти, молоді та спорту її,позивача ОСОБА_1 ознайомили з наказом про звільнення з роботи, в якому зазначено, що підставою звільнення є доповідна записка дирекції, акти про її,позивача, відсутність на роботі та згода профспілки від 30 листопада 2016 року.

Зазначає, що залишення роботи без згоди адміністрації є прогулом, але вона узгодила свою відсутність із директором школи, а 10 листопада 2016 року вийшла на роботу та представила довідку лікаря, і жодних претензій до неї не було. Вказує, що майже місяць пропрацювала і тільки 05 грудня 2016 року повідомили про наказ про її звільнення.

Всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України у неї не зажадали письмового пояснення.

В наказі зазначено, що підставою звільнення є згода профспілки від 30 листопада 2016 року, але заяви вона, позивач,не писала, на засідання профспілкової організації її не викликали, і про те, що є подання та про день розгляду подання її не повідомляли.

Стаття 148 КЗпП України передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Із наказу вбачається, що підставою звільнення є акти про її,позивача, відсутність і перший акт складено 03 жовтня 2016 року, звільняють її з роботи з 29 вересня 2016 року, тобто відповідачу відомо про відсутність її на роботі з 29 вересня 2016 року, а наказ видає після спливу одного місяця з дня виявлення і після того, як вона, позивач майже місяць пропрацювала, чим порушено вимоги ст.148 КЗпП України.

Вказує, що її середньомісячний заробіток складає 3 615 гривень. З 10 листопада 2016 року вона працювала, однак зарплату їй не було нараховано, а тому з 10 листопада по 05 грудня їй повинні заплатити 2 731 , 05 грн., а з 05 грудня по 05 січня 2017 року розмір втраченого заробітку становить 3 534,30 грн., всього втрачений заробіток станом на 05 січня 2017 року становить 6 265,35 грн.

Просить поновити її, ОСОБА_1 на посаді практичного психолога Гвіздецької ОСОБА_5 ступенів та стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за період з 10 листопада по 05 грудня 2016 року в розмірі 2731,05 грн. та втрачений заробіток з 05 грудня 2016 року по день поновлення на роботі, а також судові витрати за надання юридичної допомоги. В порядку ст.367 ЦПК України просить допустити негайне виконання рішення

Представник відповідача позов не визнала, подала до суду письмові заперечення, котрих підтримала у судовому засіданні, та пояснила, що в позовній заяві і доданих до неї матеріалів відсутні будь-які докази порушення відповідачем управлінням освіти райдержадміністрації прав, свобод чи законних інтересів позивача ОСОБА_1

За передбаченим п.4 ст.40 КЗпП підставаю для звільнення працівника може бути відсутність працівника на роботі протягом тривалого часу без поважних причин.

Підставою для видання наказу управління освіти Коломийської районної державної адміністрації від 02.12.2016р. № 516-к Про звільнення ОСОБА_1І. вчинення позивачкою систематичного прогулу без поважних причин.

Відповідно до Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 педагогічним працівникам щорічна основна відпустка повної тривалості у перший та наступні роки надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Згідно заяви ОСОБА_1 01.07.2016р. позивач з 15.06.2016р. по 30.07.2016р. перебувала в основній щорічній відпустці за відпрацьований період з 26.01.2016р. по 25.01.2017р.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 16.09.2016р. позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати у зв'язку з сімейними обставинами з 19 вересня по 29 вересня 2016р.

Відповідно до ст.10 Закону України Про відпустки щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року, а також право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У зв язку з чим позивачу ОСОБА_1 відмовлено у наданні щорічної основної відпустки за період з 26.01.2017р. по 25.01.2018р. згідно поданої її заяви від 30.09.2016р.

Також відповідно до ст.10 ЗУ Про відпустки щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно- курортного (амбулаторно-курортного) лікування та ст.25 ЗУ Про відпустки відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку.

Позивач ОСОБА_1 не надала будь-яких підтверджень для надання їй відпустки для проходження лікування.

Таким чином 30.09.2016р. ОСОБА_1 мала б приступити до виконання своїх посадових обов'язків психолога Гвіздецької ОСОБА_5 ступенів.

Згідно доповідної записки директора Гвіздецької ОСОБА_5 ступенів та пояснювальної записки ОСОБА_1, позивач була відсутня на роботі у зв'язку з перебуванням з 30.09.2016р. по 08.11.2016р. за межами України.

Позивач ОСОБА_1 представила, по її словах, ксерокопію звернення до лікаря на іноземній мові та переклад з англійської мови на українську мову. Вивченням даних документів встановлено, що вони не є підтвердженням стаціонарного лікування та підставою для обов'язкового перебування за межами України.

Управлінням освіти, молоді та спорту райдержадміністрації після вивчення поданих директором Гвіздецької ОСОБА_5 ст. доповідної записки та актів про відсутність ОСОБА_1 на роботі, та відповідно до ст.43 КЗпП України 21.11.2016р. було подано подання на голову Коломийської районної організації профспілки працівників освіти і науки України ОСОБА_7 про отримання згоди на звільнення працівника, який вчинив прогул.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Також, відповідно до ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Отримавши 02.12.2016р. відповідь від профспілки управлінням освіти, молоді та спорту райдержадміністрації видано наказ від 02.12.2016р. №516-к Про звільнення ОСОБА_1І. .

05.12.2016р. позивач відмовилась від ознайомлення з наказом управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, про що було складено акти. Також 05.12.2016р. копію наказу від 02.12.2016р. №516-к ОСОБА_1 було направлено рекомендованим листом.

Щодо відвідування ОСОБА_1 уроків у Гвіздецькій ОСОБА_5 ступенів, вказує що остання була повідомлена директором школи ОСОБА_6 про те, що в управлінні освіти, молоді та спорту на вирішенні питання про її звільнення. Якщо ж працівник, який вчинив прогул на роботу так і не з'явився на роботі, він звільняється останнім днем фактичного виконання ним трудових обов'язків з виданням наказу про звільнення більш пізньою датою.

Також повідомляє про те, що згідно доповідної записки на ім'я начальника управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації ОСОБА_4 директора Гвіздецької ОСОБА_5 ступенів ОСОБА_6, в присутності працівників поліції та працівників ЗОШ ОСОБА_1 було вручено трудову книжку, яку вона раніше відмовлялась забрати.

Просить залишити позовну заяву без задоволення

Третя особа на стороні відповідача в судове засідання не з'явився , подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначивши що звільнення ОСОБА_1 вважає обґрунтованим та законним без порушення чинного законодавства.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та з'ясувавши фактичні обставини справи приходить до висновку про задоволення позову частково виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 21 КЗпПУ визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що наказом № 594-к від 28 вересня 1995 року ОСОБА_1 прийнята на посаду практичного психолога в Гвіздецьку ОСОБА_5 ступенів за сумісництвом по трудовому строковому договору (а.с.6)

Згідно витягу з наказу №17 по Гвіздецькій ОСОБА_5 ступенів від 30 серпня 1996 року позивача ОСОБА_1 призначено практичним психологом з 02 вересня 1996 року у Гвіздецьку ОСОБА_5 ступенів . Відповідно до витягу з наказу № 82 по Гвіздецькій ОСОБА_5 ступенів від 01 вересня 1997 року ОСОБА_1 призначено на посаду практичного психолога з 01 вересня 1997 року в порядку узгодженого переводу з Гвіздецької ДПШ.(а.с.7)

Наказом № 516-к від 02 грудня 2016 року позивача звільнено з роботи за ст. 40 п. 4 КЗпП України у зв'язку з відсутністю на роботі протягом тривалого часу з 29 вересня 2016 року без поважних причин. (а.с. 4). Підставою зазначено доповідну записку дирекції Гвіздецької ОСОБА_5 ступенів та акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 03.10.2016 р., 06.10.2016 р., 11.10.2016 р, 17.10.2016 р., 20.10.2016 р., 24.10.2016 р., 27.10.2016 р., 01.11.2016 р., 07.11.2016 р., а також згода профспілки від 30.11.2016 р. (а.с.4-5)

В судових засіданнях представниками відповідача надано копії заяви позивача від 30.09.2016 року про надання їй відпустки основної щорічної в кількості 56 календарних днів в рахунок наступного робочого періоду з 26.01.2017 р. по 25.01.2018 р. з 30.09.2016 р. по 24.11.2016 р. у зв'язку з необхідністю медичного обстеження та лікування, як із резолюцією про заперечення у зв'язку з невідпрацьованим періодом так і дану заяву без вказаної розолюції.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_1 є конфліктною людиною. Так позивач ОСОБА_1 подала заяву на відпустку , однак вона пояснила їй що відпустки надаються тільки в канікулярний період , крім того в червні і в липні ОСОБА_1 уже перебувала у відпустці . ОСОБА_1 залишила заяву і пішла. Заяву позивача не реєстрували . Вказує, що надала відпустку по 29 вересня без збереження заробітної плати. Коли позивач повідомила про лікування в Канаді, вона попередила що основної відпустки їй не надали і, що необхідно представити довідку про лікування. Вказує, що заперечила щодо надання ОСОБА_1 відпустки, та повідомила позивача, що узгодить дане питання у відповідача відділі освіти. В листопаді 2016 року позивач ОСОБА_1 прийшла на роботу і вона їй повідомила що розглядається питання про її звільнення.

Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 покликалась на те, що з 19 вересня по 29 вересня 2016 року їй , відповідно до наказу № 23 від 19 вересня 2016 року(а.с.92), була надана відпустка без збереження заробітної плати у зв'язку з сімейними обставинами у кількості 11 календарних днів. Будучи у відпустці позивач поїхала до Канади, а у зв'язку з погіршенням стану здоров'я змушена була звернутись до лікаря за медичною допомогою, про що телефонограмою повідомила дирекцію школи, а згодом представила підтвердження із медичного закладу про проходження медичного обстеження .

Як передбачено статтею 4 Конвенції № 158 Міжнародної організації праці Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року , спрямованої на захист прав працівника, - трудові відносини з працівником не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, повязаних зі здібностями або поведінкою.

За змістом ст. 7 Міжнародної Конвенції № 158, трудові відносини з працівником не припиняються через його поведінку до тих пір, поки йому не дадуть можливість захищатися в звязку з висунутими проти нього обвинуваченнями. Стаття 9 зазначеної Конвенції покладає на роботодавця тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до розяснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів з наступними змінами, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Водночас законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. А тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст. 57 ЦПК України. При цьому відсутність працівника за станом здоровя може підтверджуватися не тільки лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами.

Відтак, наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена листком непрацездатності. Відсутність листка непрацездатності позбавляє лише працівника права на одержання ним допомоги з тимчасової втрати працездатності.

Згідно із п. 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 9 квітня 2008 року №189, непрацездатність (утрата непрацездатності) - це стан здоровя (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоровя.

Зі змісту перекладу з англійської мови на українську мову медичного листа , вбачається що ОСОБА_1 зверталась до лікаря Центру Моє здоров я у Садбері (провінція Онтаріо, Канада) 02 листопада 2016 року (а.с.38-41)

Отже, перебуваючи у відпустці , позивач мала відповідно до наказу приступити до роботи 30 вересня 2016 року , однак, як ствердила ОСОБА_1 у зв'язку із погіршенням стану здоров'я цього не могла зробити, про що повідомила дирекцію.

Враховуючи, що відсутність ОСОБА_1 була обумовлена поважною причиною, суд приходить до висновку, що її звільнення з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України, проведено всупереч вимогам трудового законодавства, тому позовна вимога в частині поновлення на роботі підлягає задоволенню.

Водночас заслуговують на увагу твердження позивача щодо інших порушень норм трудового законодавства при її звільненні, зокрема недотримання відповідачем строку та порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації розглядає обгрунтоване письмове подання адміністрації у присутності працівника. У відсутності працівника профспілкова організація розглядає подання у випадку заяви працівника про розгляд подання у його відсутності. Такої заяви ОСОБА_1, відповідачем суду не представлено, так як і доказів виклику її на засідання профспілкової організації, повідомлення про день розгляду подання.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 10 листопада 2016 року продовжувала виходити на роботу . Після виходу раніше відсутнього працівника на роботу від нього одразу слід отримати пояснення його відсутності. Якщо працівник не надасть достатніх пояснень з доказами поважних причин своєї відсутності, до нього можна застосувати дисциплінарне стягнення. Зокрема, у статті 149 КЗпП зазначено, що роботодавець до застосування дисциплінарного стягнення має зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень. Жодних письмових повідомлень ОСОБА_1 (з метою отримання доказу того, що від працівника вимагалося надати письмові пояснення) , а також актів відмови давати такі пояснення , суду відповідачем не представлено.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 10 листопада 2016 року продовжувала виконувати свої посадові обов'язки. Отже, позовна вимога щодо стягнення з відповідача заробітної плати за період з 10 листопада по 05 грудня 2016 року підлягає задоволенню частково в розмірі 1936,65 грн. з врахуванням довідки про заробітну плату № 225 від 13.03.2017 р. (а.с.110).

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається згідно ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно із п. 5 цього Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати.

Відповідно до абз. 2 п. 8 розд. ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи (в даному випадку нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу) провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки про заробітну плату від 26 грудня 2016 року №3060 заробітна плата позивача за липень 2016 р. та серпень 2016 р. становила відповідно 3213 грн та 3 501 грн (а.с.8 ).

Враховуючи загальний розмір заробітної плати ОСОБА_1 за два місяці перед звільненням 6714 грн, кількість календарних днів за цей період - 52, відповідно середньоденна заробітна плата становить 129,11 грн (6714:52).

Відтак, беручи до уваги кількість календарних днів після звільнення позивача з роботи (грудень - 20, січень 22, лютий 20, березень 23, квітень 20, травень 16 ) загальна кількість днів вимушеного прогулу становить 121 день.

Отже, сума втраченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05 грудня 2016 року по 22 травня 2017 року складає 15 622,31 грн (129,11 грн х 121 день), яка і підлягає стягненню на користь позивача. Вказана сума визначена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2 582,20 грн підлягає до негайного виконання.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до положень ч. 3 ст.10, ч. 2 ст.59, ст. 60 ЦПК України ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.ст.84, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000 грн. витрат на правову допомогу , а на користь держави - судовий збір .

На підставі наведеного та ст.ст.40,43,115,116,147-149,231,235,237 КЗпП України та керуючись ст.ст.88,214-216,218 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Поновити з 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 на посаді практичного психолога Гвіздецької ОСОБА_5 ступенів .

Стягнути з Управління освіти молоді та спорту Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, код 02143548 (м. Коломия вул. Лесі Українки, 45 ) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м. Коломия вул. Січових Стрільців, 12/100 заробітну плату за період з 10 листопада по 05 грудня 2016 року в розмірі 1936,65 грн. та 15 622 грн.31 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 грудня 2016 року із врахуванням всіх обовязкових платежів.

Стягнути з Управління освіти молоді та спорту Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Управління освіти молоді та спорту Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області судовий збір в розмірі 640,00 грн. на користь Державної судової адміністрації України, на рахунок: 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м.Києві (м.Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106.

В решті позову відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2 582,20 грн підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, або отримання його копії.

Суддя Беркещук Б. Б.