Рішення

від 14.03.2017 по справі 376/358/17-ц

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/358/17-ц

Провадження № 2/376/260/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Клочко В.М.

при секретарі Якштас А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сквира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 центральної районної лікарні, третя особа - ОСОБА_3 про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

ВСТАНОВИВ

До суду звернувся ОСОБА_1 з цивільним позовом до ОСОБА_2 центральної районної лікарні Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про скасування наказу № 30-АД від 18.01.2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани лікаря-фізіатра ОСОБА_1Д,; стягнути з відповідача ОСОБА_2 ЦРЛ, код ЄДРПОУ 01994190 на користь позивача судові витрати у таких розмірах: 640,00 грн. судового збору та 2000 грн. за надану адвокатом правову допомогу.

Свій позов обґрунтовує тим, що він не з'явився на здачу річного звіту 06.12.2016 року до КЗ КОР КОПТД та 21.12.2016 року до ДОЗ КОДА в зв'язку з тим, що відповідач не виконав вимоги законодавства і нормативний акт, що регулюють службові відрядження.

Вказуючи на те, що службові відрядження в межах України регулюються Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон (затвердженої наказом Міністерства фінансів України 13.03.1998 року №59 у редакції Міністерства фінансів України від 13.03.2011 року №362 з відповідними змінами на доповненнями).

Відповідно до п.1 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон - службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Згідно п.4 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Як передбачено п.6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон визначено, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження.

Строк відрядження визначається керівником або його заступником але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.

Пунктом 4 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон передбачено, що при відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.

За змістом п.11 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон Відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду, через канцелярію суду письмову заяву, в якій просили суд розглянути справу в їх відсутність, за наявними у справі доказами, позов підтримують.

Представник відповідача ОСОБА_2 ЦРЛ в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду, через канцелярію суду письмову заяву, в якій просила суд розглянути справу в відсутність представника відповідача, позов не визнає. Крім того, до суду подані заперечення на позов, в яких представник відповідача виклала свої доводи.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду, через канцелярію суду письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу в його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані позивачем та відповідачем докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом.

Відповідно до ч. 1 cт. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до п.1 Перехідних положень Конституції України інші трудові спори вирішуються на розсуд заявника безпосередньо судом або після їх попереднього розгляду комісією по трудових спорах.( Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 4). Слід мати на увазі, що Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Судом встановлено, що згідно наказу № 3 від 07.03.2007 року головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ - ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду лікаря функціональної діагностики поліклінічного відділення, що підтверджується копією трудової книжки. Наказом № 32 від 16.03.2007 року по ОСОБА_2 ЦРЛ він був переведений на посаду лікаря-фтизіатра.

18.01.2017 року наказом № 30-АД головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ ОСОБА_3, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за недопустиме ставлення до своїх обовязків. Вказаний наказ головний лікар ОСОБА_2 ЦРЛ ОСОБА_3 мотивував тим, що надійшла доповідна записка головного лікаря КЗ КОР КОПТД ОСОБА_4 про недопустиме ставлення ОСОБА_1 до своїх обовязків що виявилися у неявці 06.12.2016 року до КЗ КОР КОПТД та 21.12.2016 року до ДОЗ КОДА на здачу річного звіту, а також пояснювальними лікаря-статиста ОСОБА_5 та медичної сестри туб.кабінету ОСОБА_6

Спільним наказом від 02.12.2016 року по ОСОБА_2 ЦПМСД № 172-АД та ОСОБА_2 ЦРЛ №219-АД про подання закладами охорони здоров'я Сквирського району статистичних звітів за 2016 рік, а саме: п.2 затверджено Розподіл обов'язків серед фахівців лікувальних закладів району на період подання річних статистичних звітів за 2016 рік , що викладено в додатку №1 на позивача покладено обов'язки здачі статистичного звіту за 2016 рік.

Відповідно до письмових пояснень медичної сестри туб. кабінету ОСОБА_6 від 30.12.2016 року та 20.02.2017 року встановлено, що річний звіт до КЗ КОР КОПТД 06.12.2016 року відвозила вона, оскільки ОСОБА_1 не поїхав зіславшись на те, що один звіт везе медична сестра, а другий лікар.

Дослідивши письмові пояснення лікаря-статиста ОСОБА_5 від 27.12.2016 року та 20.02.2017 року встановлено, що на протязі останніх 5 - 6 років для здачі річних звітів головним лікарем ОСОБА_2 ЦРЛ надавався автомобіль, для службової поїздки спеціалістів, про що на щотижневих оперативних нарадах неодноразово зазначалося.

Відповідно до Дорожніх листів № 700 від 06.12.2016 року та №726 від 21.12.2016 року поїздки до КЗ КОР КОПД та ДОЗ КОДА відбулись та тривали фактично робочий час одного дня.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно до ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Ст. 139 КЗпП України, передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до п.1.5. розділу І Посадової інструкції лікаря-фізіатра - лікар-фізіатр підпорядковується безпосередньо завідуючому поліклінічного відділення, заступнику головного лікаря з медичної частни та головному лікарю ОСОБА_2 ЦРЛ.

п. 1.6. розділу І Посадової інструкції лікаря-фізіатра- лікар-фізаітр в своїй роботі керується законодавством про працю, та чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, юридичне право в організації протитуберкульозної служби; положенням про туберкульозний кабінет, наказами МОЗ, ГУОЗ, цією посадовою інструкцією.

Відповідно до розділу 4 Посадової інструкції лікаря-фізіатра - лікар-фтизіатр несе відповідальність за свою діяльність у відповідності до чинного законодавства України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органу управління та закладів охорони здоров'я, організацію протитуберкульозної служби, несе за: виконання правил внутрішнього розпорядку; недостовірність та несвоєчасність ведення установленої медичної документації та статистичних звітів.

Згідно до постанови Кабінету міністрів України № 848 від 04.06.2003 року про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами організаціями (зі змінами) обслуговування легковими автомобілями посадових осіб установ та організацій, які повністю отримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, здійснюються в межах установлених лімітів та асигнувань, передбачених у їх кошторисах. Легкові автомобілі використовуються тільки для поїздок, пов'язаних із службовою діяльністю посадових осіб. Після кожної поїздки посадова особа, в розпорядження якої надано автомобіль, в подорожньому листі водія підтверджує особистим підписом час закінчення обслуговування.

Відповідно Інструкції подорожній лист оформлюється тільки на один робочий день, за умови здачі водієм такого листа за попередній день роботи.

Відповідно до листа роз'яснення Міністерства фінансів України № 31-08030-16-10/965 від 12.01.2016 року якщо працівник здійснює окремі поїздки в межах виконання своїх безпосередніх обов'язків, то такі поїздки не є службовим відрядженням. Рішення, щодо оформлення поїздки працівника як службового відрядження приймається керівником виходячи з посадових обов'язків такого працівника, мети поїздки, тощо.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 року № 848 " про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами організаціями (зі змінами), ст.3, ч. 1 ст. 21, ст. ст.30, 139 КЗпП Українии, ст. ст. 10 , 11 , 60 , 213-215 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 центральної районної лікарні, третя особа - ОСОБА_3 про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

:Суддя:ОСОБА_7