Постанова

від 24.04.2017 по справі 760/1639/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2-а/760/800/17

Справа № 760/1639/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі : - Швидченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Орлан до Головного управління Держапраці у Київській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2017 року позивач звернувся до суду з позовом та просив скасувати постанову про накладення штрафу посадовими особами №22 від 17.01.2017 року та стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17 січня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Київській області відносно ПАТ Орлан було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22, у зв'язку з порушенням законодавства про працю, передбачених аб.6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Даною постановою на позивача накладено штраф в розмірі 1600,00 грн.

Позивач вважає, що висновки Головного управління Держпраці у Київській області щодо можливого порушення вимог трудового законодавства відносно ОСОБА_2 є неправильними та упередженими, а постанова незаконною і необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування поданого позову посилався на те, що до моменту розгляду справи Головним управлінням Держпраці у Київській області набрало законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року (Ухвала апеляційного суду м. Києва від 10.01.2017 року), яким ОСОБА_2 було відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову до ПАТ Орлан про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином вважає, що підстав ні для складання постанови про накладення штрафу посадовими особами № 22 від 17.01.2017 року ні для застосування штрафних санкцій у Головного управління Держпраці у Київській області не було.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 23 грудня 2016 року по 26 грудня 2016 року на підприємстві ПАТ Орлан проводилась позапланова перевірка за скаргою ОСОБА_2 про можливі порушення трудового законодавства при його звільненні. Перевірка проводилась начальником відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3. На підставі даної перевірки було складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 26-158/1569 (а.с.7-19).

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті, ПАТ Орлан 30 грудня 2016 року подало заперечення до акта перевірки.

17 січня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Київській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22, у зв'язку з порушенням законодавства про працю, передбачених аб.6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Даною постановою на позивача накладено штраф в розмірі 1600,00 грн. (а.с.5-6).

Разом з тим, дана постанова була винесена без урахування всіх вимог закону.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.01.2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ Орлан , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконуючий обов'язки голови правління Публічного акціонерного товариства Орлан ОСОБА_4, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було відмовлено.

Даним рішенням встановлено, що на підставі Наказу №1/2 ВК від 04.01.2008 року ОСОБА_2 прийнято на посаду директора з кадрових питань та побуту ЗАТ Орлан (за сумісництвом) з 04.01.2008 року.

Наказом №57/1 від 11.06.2015 року до штатного розпису відповідача було внесено зміни шляхом зміни назви посади директора з кадрових питань та побуту на начальника адміністративно-господарчого відділу.

Водночас, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та встановлення іншого порядку побудови трудового процесу ПАТ Орлан , з 25.05.2016 року було вирішено скоротити штатну одиницю Начальник адміністративно-господарчого відділу шляхом виключення її зі штатного розпису ПАТ Орлан , про що свідчить копія Наказу №20 від 23.03.2016 року.

На виконання приписів ст. 49-2 КЗпП України 23.03.2016 року відповідачем було повідомлено позивача про його наступне вивільнення з займаної ним посади начальника адміністративно-господарчого відділу (за сумісництвом), про що свідчить копія письмового повідомлення від 23.03.2016 року з розпискою позивача про отримання такого повідомлення.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаного повідомлення, позивач відмовився від запропонованого відповідачем переведення на інші посади, про що свідчить його власний підпис про вказане.

На підставі зазначеного, відповідно до наказу №64-ВК від 24.05.2016 року позивача було звільнено з посади начальника адміністративно-господарчого відділу ПАТ Орлан на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Також, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.01.2017 року встановлено, що про перейменування посади ОСОБА_2 було відомо з червня 2015 року, тобто за рік до звільнення. З позовом до суду про скасування наказу №57/1 від 11.06.2015 року, згідно якого ОСОБА_2 став обіймати посаду начальника адміністративно-господарчого відділу останній не звертався, наказ є чинним.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2016 року та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.01.2017 року встановлено відсутність порушення прав ОСОБА_2 з бору ПАТ Орлан , що є обов'язковим для суду та доказуванню не підлягає.

Крім того, в постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22 також було зазначено про порушення ч.4ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України Про відпустки , - порушення термінів оплати відпусток - ОСОБА_5, та порушення ч.1 ст. 116 КЗпП - порушення розрахунку при звільненні - ОСОБА_6

Разом з тим, відповідно до ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) здійснюються при обґрунтованому зверненні фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ПАТ Орлан у вчинені порушення передбаченого аб.6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ПАТ Орлан № 22 від 17.01.2017 року, була винесена без достатніх правових підстав.

За таких обставин, вимога позивача про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22 від 17.01.2017 року підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позов ПАТ Орлан підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Орлан , задовольнити.

Постанову Головного управління держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22 від 17.01.2017 року відносно ПАТ Орлан за абз.6 ч.2 ст.265 КЗпП України у виді штрафу в розмірі 1600,00 гривень скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: