Рішення

від 31.05.2017 по справі 683/1834/16-ц

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1834/16-ц

2/683/82/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Бондарчук Л.А.

секретаря Борикіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ про захист прав споживачів,визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

встановив:

19 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ СОЛО ІНВЕСТ про визнання недійсним договору фінансового лізингу №000783 від 29 січня 2016 року, про стягнення 140 000 грн. посилаючись на те, що у він виявив бажання придбати автомобіль Мазда 6, у зв'язку із чим звернувся до відповідача. Консультант в розмові повідомив про те, що вартість автомобіля буде становити 800 000 грн. та для його придбання слід здійснити адміністративний платіж в сумі 140 000 грн. та через три дні він отримає автомобіль. Позивач, погодився на умови запропоновані ТОВ СОЛО ІНВЕСТ , після чого йому було вручено договір фінансового лізингу та платіжний документ за яким на рахунок відповідача було перераховано кошти в сумі 140 000 грн.

1 лютого 2016 року позивач зателефонував до представника товариства та поцікавився, коли зможе отримати автомобіль, на що отримав відповідь, що автомобіль вже продано, а інший автомобіль він зможе отримати в квітні 2016 року але за більш вищою ціною. Позивач, зрозумівши, що його обманули повідомив представника компанії про бажання розірвати договір та повернути сплачені кошти. Представник компанії повідомив, що він за бажанням позивача розриває договір, однак відповідно до умов договору поверне тільки 60 відсотків сплачених коштів, оскільки решта 40 відсотків від сплаченої суми відповідно до умов договору є штрафом за дострокове розірвання договору.

Позивач вважає відповідні дії відповідача неправомірними, оскільки із умовами договору йому належним чином не дали можливості ознайомитися, а в його умовах було визначено 120 денний термін для отримання автомобіля, а тому він приходить до висновку, що відповідний договір було укладено під впливом обману, а також із застуванням нечесної підприємницької практики, з огляду на що, відповідно до ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст.203, 215 ЦК України просить визнати недійсним договір та стягнути з відповідача 140 000 грн. сплачених в якості першого внеску коштів.

В судовому засіданні представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, в яких позивач просив з підстав невідповідності положень договору фінансового лізингу принципам добросовісності, розумності, справедливості та рівності сторін договору, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, відповідно до вимог ст.ст.18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст.215,216 ЦК України застосувати наслідки нікчемності правочину та стягнути з ТОВ СОЛО ІНВЕСТ 140 000 грн. Крім цього позивач також вважає, що відповідно до ст.ст.220, 799 ЦК України зазначений правочин є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений. В подальшому представник позивача просив справу розглянути за його відсутності, про що подав відповідну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні 29 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю. СОЛО ІНВЕСТ та ОСОБА_1 було укладено договір №000783 фінансового лізингу, за умовами якого Лізингодавець взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - автомобіль Мазда 6 у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах передбачених договором. Додатком №1 до договору було визначено графік сплати авансового платежу, зокрема було погоджено вартість предмета лізингу на час підписання договору в сумі 800 000 грн., суму авансового платежу в розмірі 400 000 грн., розмір щомісячного платежу 33 333 грн. 33 коп., розмір адміністративного платежу в сумі 80 000 грн., комісію за передачу предмета лізингу в сумі 24 000 грн. (3%), додатком №2 було визначено вартість предмета лізингу в сумі 800 000 грн., додатком №3 було визначено вартість предмету лізингу в сумі 619 047 грн. 54 коп., визначено розмір авансового платежу 50%, розмір авансового платежу 309 523 грн. 77 коп., комісію за передачу предмета лізингу в сумі 18 571 грн. 43 коп., суму лізингу 309 523 грн. 77 коп., викупну вартість 0 285 грн. 71 коп., відсоткову ставку 12,5, комісію 7%, розмір щомісячного платежу 28 598 грн. 56 коп.

29 січня 2016 року ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ СОЛО ІНВЕСТ адміністративний платіж в сумі 140 000 грн., що підтверджується копією квитанції від 29 січня 2016 року (а.с.11).

Позивач, просить стягнути отримані відповідачем кошти за нікчемним правочином посилаючись на недотримання при його укладенні вимоги про нотаріальне посвідчення, оскільки договір фінансового лізингу №000783 від 29 січня 2016 року за своєю формою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Суд, погоджується із таким твердженням з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Як вбачається із змісту ст.799 ЦК України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, а згідно ст.220 ЦК України недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору свідчить про те, що він є нікчемним. Зазначене повністю відповідає правовій позицій Верховного суду України висловленій у справі №6-2566цс15 від 16 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При цьому судом враховується, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону, що прямо зазначено у ч.2 ст.215 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою, крім цього суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Враховуючи, що вимогою ОСОБА_1 є повернення сплачених ним коштів в сумі 140 000 грн. як адміністративного платежу на виконання умов нікчемного правочину, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з підстави застосування наслідків передбачених ч.1 ст.216 ЦК України.

Позивач, ще однією підставою позову для стягнення коштів за нікчемним договором зазначав порушення відповідачем ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , зокрема вважає, що відповідний договір був укладений внаслідок застосування ТОВ СОЛО ІНВЕСТ нечесної підприємницької практики та під впливом обману.

Так відповідно до ч.1 ст.19 Закону України забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність (дії чи бездіяльність), що вводить споживача в оману.

Ч.2 цієї статті визначено, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:

1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг;

4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно ч.6 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

В силу ч. ст.215 ЦПК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В судовому засіданні належними та допустимими доказами не було підтверджено обставин того, що з боку відповідача була застосована нечесна підприємницька практика, якою було введено в оману ОСОБА_1, не встановлено цього і в судовому засіданні, а тому з цієї підстави позов задоволеним бути не може.

Судові витрати по справі становлять 1 400 грн. 1 відсоток від ціни позову 140 000 грн., які відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.215, 216, 220,779, 806 ЦК України, ст.ст.60, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Застосувати наслідки нікчемності правочину - договору №000783 фінансового лізингу укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ та ОСОБА_1, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38150311) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 сплачені на підставі квитанції від 29 січня 2016 року кошти в сумі 140 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛО ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38150311)) на користь держави судові витрати в сумі 1 400 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя