Рішення

від 29.05.2017 по справі 686/23219/16-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/23219/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі: головуючого - судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

прокурора Параскевича О.Г., представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького справу за позовною заявою заступника прокурора Хмельницької області, який діє в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Пімліко , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, Олешинська сільська рада Хмельницького району про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Пімліко та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

встановив:

В листопаді 2016 року Заступник прокурора області звернувся до суду в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради із позовом до ОСОБА_2, ТзОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 , ТзОВ ПІМЛІКО про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, від 10.11.2015 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, укладеного 10.11.2015 року між ОСОБА_2 та ТзОВ Компанія з управління активами ПАТРІОТ 2014 ; скасування державної реєстрації права власності та витребування з незаконного володіння ТзОВ ПІМЛІКО вказаної земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 10.11.2015 між ОСОБА_2 та ТзОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належала продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 від 08.12.1997 року. При цьому на час укладення спірного договору ОСОБА_2 не набув права власності на вказану земельну ділянку, адже в книгах реєстрації державних актів на право приватної власності на землю Олешинської сільської ради відсутні записи про державну реєстрацію державного акту на право власності на вказану земельну ділянку, а за даним реєстраційним номером зареєстровано державний акт іншої особи. За даним фактом прокуратурою області 15.03.2016 року розпочато досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. Згідно висновку експерта Хмельницького НДЕКЦ від 04.08.2016 року № 110 Т, на державному акті на ім'я ОСОБА_2 відбитки печатки круглої форми з реквізитами Олешинська сільська рада виконано не печаткою, яка була виявлена та вилучена в ході проведення 31.03.2016 року обшуку в Олешинській сільській раді. Також ОСОБА_4, ініціали і підпис якої значаться у державному акті на право власності на землю на ім'я ОСОБА_2, в Олешинській сільській раді на посаді інженера-землевпорядника та на інших посадах не працювала; документація із землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 спірної земельної ділянки відсутня. ОСОБА_2 не був власником спірної земельної ділянки, оскільки відповідний державний акт не видавався та не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку. В подальшому згідно із договором купівлі-продажу від 31.03.2016 року зазначену земельну ділянку ТзОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 продано ТзОВ ПІМЛІКО . Спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Хмельницького та до земель комунальної власності Олешинської сільської ради ніколи не належала, 10.11.2015 року вибула з комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького поза її волею, тому міська рада вправі її витребувати із незаконного володіння добросовісного набувача - ТзОВ ПІМЛІКО .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 27.02.2017 року закрито провадження у даній справі в частині вимог до ТзОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 у зв'язку з ліквідацією зазначеної юридичної особи.

В судовому засіданні прокурор решту позовних вимог підтримав і просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просить його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечив, зазначивши, що державний акт про право власності на земельну ділянку відповідачу видано у встановленому порядку, вказаний державний акт не визнавався недійсним, на час видачі державного акту земельна ділянка належала Олешинській сільській раді, а отже спірна земельна ділянка вибула за волею власника, подав заяву про застосування строку позовної давності.

В судове засідання представник співвідповідача ТзОВ Пімліко не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся судом в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомив.

В судове засідання представник третьої особи Олешинської сільської ради Хмельницького району не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представників співвідповідача та третьої особи в судовому засіданні.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, приходить до висновку, що в частині вимог до ТзОВ Пімліко провадження слід закрити, а в решті позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Встановлено, що 8.12.1997 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданий Олешинською сільською радою народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області на підставі рішення Олешинської сільської ради народних депутатів від 3.02.1997 року № 7, на посвідчення передачі йому у власність земельної ділянки площею 0,8 га, розташованої на території Олешинської сільської ради, переданої для ведення підсобного господарства. В державному акті зазначено, що його зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01618.

Постановою Верховної Ради України від 12.05.2011 року Про зміну і встановлення меж міста Хмельницький і Хмельницького району Хмельницької області було змінено межі міста Хмельницький і Хмельницького району Хмельницької області шляхом збільшення території міста на 681 га земель, у тому числі за рахунок 130 га земель, що знаходяться у віданні Грузевицької сільської ради, 34 га земель - Давидковецької сільської ради, 474 га земель - Копистинської сільської ради, 10 га земель - Олешинської сільської ради, 6 га земель - Розсошанської сільської ради та 27 га земель - Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району; затверджено територію міста Хмельницький загальною площею 9305 га і територію Хмельницького району площею 122011,98 га.

У 2015 року Приватне підприємство Діоріт Плюс 1 розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,80 га у Державному земельному кадастрі. Їй присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.

10.11.2015 року між ОСОБА_2 як продавцем та ТзОВ КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ПАТРІОТ-2014 як покупцем укладено нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відповідно до проекту землеустрою щодо встановлення та відновлення меж м. Хмельницький, на підставі котрого прийнято Постанову Верховної Ради України від 12.05.2011 року Про зміну і встановлення меж міста Хмельницький і Хмельницького району Хмельницької області , дійсно на даний час входить в межі м. Хмельницького, що підтверджується листами Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області від 10.11.2015 року, Управління з питань земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 20.11.2015 року, виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 18.01.2016 року та від 8.02.2016 року, копії котрих наявні у справі.

Разом з тим, з вище вказаного листа Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області від 10.11.2015 року вбачається, що місце перебування спірної земельної ділянки з 1995 року визначити неможливо у зв'язку з відсутністю проектів зміни меж міста Хмельницький в Управлінні Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області.

Крім того, з вище зазначеного листа виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 8.02.2016 року вбачається, що під час підготовки проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж м. Хмельницький, який розроблявся протягом 2006 - 2011 років, було виявлено ряд недоліків та неточностей, в тому числі невідповідності площе міста Хмельницький (8624 га), яка вказана в картографічних матеріалах, та площі, яка встановлена за результатами винесення меж міста Хмельницький (більше 9129 га). Встановити, в яких місцях та де безпосередньо були розбіжності між картографічними матеріалами та фактичними межами міста Хмельницький, неможливо.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_3 від 16.11.2016 року, наявної у справі, 31.03.2016 року вище зазначену земельну ділянку було продано ТзОВ КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ПАТРІОТ-2014 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ТзОВ ПІМЛІКО (копія якого наявна в матеріалах справи).

З наявного у справі листа ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області від 7.02.2017 року вбачається, що ТзОВ КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ПАТРІОТ-2014 як юридичну особу припинено в зв'язку з ліквідацією.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 2 статті 12 Закону України від 7 лютого 1991 року № 697-ХІІ Про власність , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що громадянин набуває права власності на доходи від участі у суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 6 ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

В силу ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 17 ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяви про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Із ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року) слідує, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, державні акти на право приватної власності на землю видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування.

Державні акти на право приватної власності на землю реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком № 2.

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (п. 7 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Частиною 1 статті 2 Закону № 1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 3 Закону № 1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про право на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Право на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Як передбачено ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

В силу ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 26 Закону № 1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, державних актів на право власності або право постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності на нерухоме майно набувається особами в порядку, визначеному законом, який існував на час такого набуття, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього відповідно до Закону № 1952-ІV, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 13 червня 2012 року (справа № 6-54цс12), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

До того ж, Верховним Судом України в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 висловлено правову позицію про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу. Принцип пропорційності передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з тим, факту порушення права позивача на спірну земельну ділянку в ході судового розгляду справи встановлено не було, оскільки доводи позовної заяви щодо належності земельної ділянки до земель комунальної власності м. Хмельницький станом на час видачі державного акта свого підтвердження в судовому засіданні не здобули. Надані позивачем докази на підтвердження цієї обставини стосуються лише факту перебування земельної ділянки в межах м. Хмельницький на даний час, після зміни меж міста шляхом збільшення його території. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 173 ЗК України (в редакції станом на дату зміни меж міста в 2001 році), включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постановах від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-805цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-649цс16.

Крім того, позовної вимоги про визнання державного акта відповідача недійсним позивач не заявляє, тоді як, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України (в редакції станом на дату одержання державного акта позивачем), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Внесення приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку не потягло за собою виникнення цього права, а відтак скасування такої державної реєстрації не припиняє набутого відповідачем права власності на земельну ділянку.

Згідно рішення шостої сесії XXII скликання Олешинської сільської ради від 03.02.1997р. № 7 Про приватизацію земельних ділянок ОСОБА_2 передано у власність безкоштовно земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,80 га, а отже вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 3.06.2015 року у справі № 6-205цс15, від 28.01.2015 року у справі № 6-221цс14.

Суд також враховує, що прокурор заявив в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради вимоги про визнання недійсним договору, стороною котрого міська рада не є, тобто фактично просив суд застосувати спосіб повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину (ст. ст. 215, 216 ЦК України).

Таким чином, прокурором неправильно обрано спосіб захисту порушеного, на його думку, цивільного права, що саме по собі унеможливлює задоволення даного позову.

Крім того, на підтвердження факту реєстрації за вказаним в державному акті ОСОБА_2 номером державного акта іншої особи позивач надав суду витяг з Книги реєстрації державних актів на право власності на землю Олешинської сільської ради, сформованої в 2007 році. Такий доказ не може бути взятий до уваги судом, оскільки перевірити належність реєстрації державного акта ОСОБА_2 можливо за відповідною Книгою записів державних актів на право приватної власності на землю за 1997 рік.

На підтвердження факту проставлення на державному акті ОСОБА_2 неналежного відбитка печатки Олешинської сільської ради позивачем наданий висновок експерта від 4.08.2016 року № 110 Т. Такий доказ також не може бути взятий до уваги судом, оскільки висновок зроблено в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016240000000037. Згідно з ч. 1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Нормами цивільно-процесуального кодексу передбачене право сторони на заявлення клопотання про призначення експертизи з метою з'ясування питань, які мають значення для справи та становлять предмет позову. Висновок експерта, копія котрого наявна у справі, будучи виконаним в межах вище вказаного кримінального провадження, має іншу мету та предмет дослідження.

На підтвердження факту видачі бланка державного акта, отриманого відповідачем, МПМ Інвентарпроект в Білогірському районі позивачем надані суду листи Відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області від 12.05.2016 року та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.05.2016 року, копії котрих наявні у справі, однак в даних листах надана інформація про період часу 2003 - 2005 рр., тоді як вище вказаний державний акт містить відмітку про його отримання в 1997 році.

Таким чином, позовні вимоги свого підтвердження в ході судового розгляду справи не здобули, внаслідок чого в позові слід відмовити в повному обсязі.

При цьому провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ТзОВ ПІМЛІКО , підлягає закриттю в зв'язку з неналежністю розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України).

В силу ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 16 ЦПК України).

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, не можуть бути об'єднані в одне провадження.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 2 грудня 2015 року (справа № 6-1349цс15) і від 17 лютого 2016 року (справа № 6-1965цс15).

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3, 5, 8, 10, 11, 15, 16, 59, 60, 118, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 1, 12 ГПК України, ст. ст. 203, 215, 216, 388 ЦК України, ст. ст. 19, 22 ЗК України (в ред. 1990 року), ст. 173 ЗК України (в ред. 2001 року), суд -

ухвалив:

В задоволенні позову заступника прокурора Хмельницької області, який діє в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Пімліко , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, Олешинська сільська рада Хмельницького району про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Пімліко та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя