Постанова

від 25.05.2017 по справі 803/632/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Справа № 803/632/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Веремчуку В.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Транс про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Волинське обласне відділення ФСЗІ, Фонд, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Транс (далі - ТзОВ ОСОБА_3 Транс , відповідач, товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 8 855,56 грн. та пені в сумі 106,20 грн. усього в загальній сумі 8 961,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік останнім не було виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні були працювати на робочих місцях, становить 1 особа, однак протягом 2016 року підприємством даний норматив не виконано. У зв'язку з цим до відповідача було застосовано адміністративно-господарську санкцію, яку він у визначений строк в добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для нарахування пені.

У письмових запереченнях від 23 травня 2017 року №1 відповідач позов не визнав з тих підстав, що товариство створило робоче місце для інвалідів, повідомило про це службу зайнятості та прийнято на роботу інваліда - ОСОБА_4 на посаду слюсар ремонту автотранспортних засобів . Вищезгаданий працівник був направлений для працевлаштування Луцький міським центром зайнятості в серпні 2016 року та працює у відповідача по даний час. Відтак, ТзОВ ОСОБА_3 Транс вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення у сфері господарювання, та належним чином виконало вимоги діючого законодавства, у зв'язку з чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав викладених у письмовому запереченні та просить суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ ОСОБА_3 Транс зареєстроване у Волинському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач 08 лютого 2017 року подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, яка затверджена Наказом Мінпраці України від 10 лютого 2007 року №42.

У вказаному звіті відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників на ТзОВ ОСОБА_3 Транс у 2016 році становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 1 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2016 році становив 159,4 тис. грн. Середньорічна заробітна плата штатного працівника 17 711,00 грн. (а.с.6А).

Через невиконання підприємством нормативу з працевлаштування інвалідів, Волинським обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів направлено повідомлення від 15 березня 2017 року №74-17/2311 в якому зазначено про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8 855,56 грн. не пізніше 15 квітня 2017 року (а.с.8).

Як вбачається із штатних розписів ТзОВ ОСОБА_3 Транс середньооблікова кількість працівників на підприємстві у 2016 році становила: на 04 січня 2016 року 9 працівників, на 01 травня 2016 року 9 працівників та на 01 грудня 2016 року 15 працівників (а.с.25-27).

Судом також встановлено, що з 02 серпня 2016 року на ТзОВ ОСОБА_3 Транс було затверджено штатний розпис та збільшення чисельності штату з 9 до 11 чоловік. У зв'язку із цим, наказом директора товариства від 02 серпня 2017 року №3 було створено робоче місце, а в штатний розпис внесена нова штатна одиниця за посадою слюсар по ремонту автотранспортних засобів.

Луцьким міським центром зайнятості на вакантну посаду було підібрано працівника - ОСОБА_4 та видано йому направлення на працевлаштування.

Наказом відповідача №10/к від 02 серпня 2016 року ОСОБА_4 було прийнято на посаду слюсар по ремонту автотранспортних засобів (а.с.27-28). ТзОВ ОСОБА_3 Транс повідомило Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про прийняття вищезгаданого працівника на роботу.

Відповідно до довідки Луцької міської МСЕК серії ВЛН №027782 ОСОБА_4 встановлена 3 група інвалідності терміном дії довічно (а.с.22).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалася між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною першою, другою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Таким чином, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2016 році становила 9 осіб, тому згідно із частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відповідач у 2016 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця. Проте, протягом 2016 року (січень-липень 2016 року) цей норматив не був виконаний у кількості 1 особи.

Відповідно до частини першої-четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Разом з тим, згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів уповноважене законом на здійснення заходів зі стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, що спростовує доводи представника відповідача у судовому засіданні про відсутності у позивача повноважень на стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою, четвертою статті 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Згідно зі статтею 18-1 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Одночасно, підприємство має вжити вичерпні заходи зі створення робочих місць для інвалідів та інформування про це Луцький міський центр зайнятості, який в подальшому здійснює пошук інвалідів та їх направлення.

Перевіривши вжиті відповідачем заходи зі створення робочих місць для інвалідів та правомірність застосування фінансово-господарських санкцій, суд зазначає наступне.

Як визначено пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відтак, до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також обов'язок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування. Такі вимоги закону реалізуються відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України Про зайнятість населення шляхом подачі звіту про наявність вакансій за формою №З-ПН, яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420.

Як уже було зазначено судом та підтверджено матеріалами справи, що 08 лютого 2017 року відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2016 році становила 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 1 осіб.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у 2016 році подавав 4 звіти до Луцького міського центру зайнятості з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН, а саме: від 11 січня 2016 року, 26 січня 2016 року, 27 січня 2016 року та 02 серпня 2016 року, однак у характеристиках вакансій та вимогах до працевлаштування в частині 4 не зазначено категорії громадян з інвалідністю (а.с.35-42).

Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача відносно того, що ТзОВ ОСОБА_3 Транс у 2016 року було працевлаштовано інваліда, а тому відповідачем виконано всі вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки як слідує із направлення на працевлаштування, громадянин ОСОБА_5 направлявся на вільне робоче місце та без зазначення статусу інваліда (а.с.19).

Також, відповідно до листа Луцького міського центру зайнятості від 24 травня 2017 року за вих. № 1460/05-18, відповідачем впродовж 2016 року звіти з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів не надходили.

З даного контексту випливає, що ТзОВ ОСОБА_3 Транс , як роботодавцю, на початок 2017 року було достовірно відомо про невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів та про необхідність вжиття заходів для їх працевлаштування, а саме подати до Луцького міського центру зайнятості звіт про наявність відповідних вакансій.

Крім того, на запитання суду, чи вживались відповідачем заходи, щодо створення робочих місць для працевлаштування саме інвалідів та інформування державної служби зайнятості про вакантні посади для інвалідів, представник відповідача відповіді не надала.

На думку суду вказані обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем вимог частини четвертої статті 20 Закону України Про зайнятість населення .

За правилами частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач, ТзОВ ОСОБА_3 Транс , не довело суду, що ним вжито всі необхідні заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування державної служби зайнятості про вакантні посади для інвалідів.

Згідно частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, витребувавши у Луцькому міському центру зайнятості інформацію про подання відповідачем звітності, перевіривши її письмовими матеріалами справи та поясненнями представників сторін у судовому засіданні з'ясував, що у 2016 році ТзОВ ОСОБА_3 Транс не виконало обов'язку інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

15 березня 2017 року за вих. № 74-17/2311 Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відповідачу було направлено повідомлення про необхідність самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 8 855,56 грн. за невиконання нормативу щодо кількості працевлаштування інвалідів у 2016 році. Не пізніше 15 квітня 2017 року.

Відповідачем в добровільному порядку не було сплачено зазначені санкції.

Статтею 20 зазначеного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України відповідачем не надано суду будь-яких доказів про те, що ним було ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення у вигляді невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році.

Отже, оскільки відповідачем як роботодавцем, який використовує найману працю, у 2016 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , і в добровільному порядку не було сплачено адміністративно-господарські санкції в сумі 8 855,56 грн. та нараховану пеню в сумі 106,20 грн., тому суд приходить до висновку, що за таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені у вказаному розмірі.

Керуючись ст.ст. 3,11,17,71,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Закону України Про зайнятість населення , суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Транс (43018, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39787364) на користь держави, в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету України на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України (Держбюджет міста Луцька, 50070000, номер рахунку 31213230700002, ідентифікаційний код 38009628, банк ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році в сумі 8 855,56 грн. (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень п'ятдесят шість копійок) та пеню в сумі 106,20 грн. (сто шість гривні двадцять копійок), усього в загальній сумі - 8 961,76 грн. (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня сімдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 30 травня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський