Постанова

від 30.05.2017 по справі 826/6308/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 30 травня 2017 року                  м. Київ                                         № 826/6308/17 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Папір-Картон-Гофра» про стягнення заборгованості. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі також – Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Папір-Картон-Гофра» (далі також – ТОВ «Папір-Картон-Гофра», відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 65  845, 62 грн. з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельному податку з юридичних осіб у загальному розмірі 65  845, 62 грн., внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов'язань. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року було відкрито скорочене провадження у справі № 826/6308/17 та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття скороченого провадження надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача. Зазначена ухвала про відкриття скороченого провадження у адміністративній справі направлялась на адресу відповідача зазначену, у тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте була повернута до суду із позначкою «вибули». Відповідно до положень ч. 3 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України), судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку. ТОВ «Папір-Картон-Гофра» у встановлений судом строк письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд - В С Т А Н О В И В: ТОВ «Папір-Картон-Гофра» (код ЄДРПОУ 38518343) знаходиться за адресою: 01013, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Дмитрівська, будинок 44-А та перебуває за основним місцем обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, позивач перебуває за неосновним місцем обліку в Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області як платник окремих податків. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було самостійно визначено річну суму зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника по земельну податку у розмірі 86  752, 56 грн. (щомісячний платіж – 7  229, 38 грн.) відповідно до поданої 02 лютого 2016 року податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Крім того, відповідачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 04 лютого 2016 року, якою платником податку самостійно визначено річну суму податку, яка підлягає сплаті у розмірі 27  854, 90 грн. (6  963, 73 грн. – щоквартальний платіж), а також уточнену податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 22 серпня 2016 року, якою платником самостійно визначено суми грошових зобов'язань за І та ІІ квартал 2016 року у загальному розмірі 13  927, 46 грн. (щоквартальний платіж – 6  963, 73 грн.). Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на юридичну адресу відповідача направлялась податкова вимога форми «Ю» від 20 вересня 2016 року № 12028-17 на суму 13  927, 46 грн., яка була повернута на адресу податкової із позначкою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення». Згідно п. 4.8 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1840/24372, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб; відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу; незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин,податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Враховуючи вказані вище положення нормативно-правового акту, податкова вимога від 20 вересня 2016 року № 12028-17 вважається врученою ТОВ «Папір-Картон-Гофра». Згідно даних контролюючого органу, станом на дату звернення до суду з даним позовом, за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку у розмірі 27  854, 90 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 37  990, 72 грн., що у загальному розмірі складає 65  845, 62 грн. Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом. Оцінивши за правилами статті 86 КАС України наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з викладеними у позовній заяві доводами, виходячи з наступного. Відповідно до положень статті 67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України). Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою Згідно п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (пп. 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України). Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 статті 265 ПК України, податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 ПК України). Положеннями пп. 266.10.1 п. 266.10 статті 266 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації. Згідно пп. 269.1.1-269.1.2 п. 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 статті 286 ПК України). Пунктом 287.3 статті 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Згідно п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.. Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України). Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу. Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними зобов'язаннями у загальному розмірі 65  845, 62 грн. ТОВ «Папір-Картон-Гофра» суду не надано. Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою. Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельному податку з юридичних осіб у загальному розмірі 65  845, 62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, податковими деклараціями, довідкою про наявність боргу по платежах до бюджету, розрахунком податкового боргу по платежах до бюджету та обліковою карткою такого платника податків. У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. статті 20 ПК України) Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 статті 95 ПК України). Згідно зі статтею 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів. Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню. Згідно ч. 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Відповідно до положень ч. 1 статті 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених, в тому числі, п. 4 ч. 1 статті 183-2 цього Кодексу, а саме, щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. Керуючись статтями 69-71, 160-162, 183-2, 254, 256 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Папір-Картон-Гофра» про стягнення заборгованості – задовольнити повністю. Стягнути з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Папір-Картон-Гофра» (код ЄДРПОУ 38518343) у банках, що обслуговують такого платника податків, на користь Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, податковий борг у розмірі 65  845, 62 грн. (шістдесят п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять гривень шістдесят дві копійки). Постанова підлягає негайному виконанню. Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                                       П.В. Вовк