Ухвала

від 17.05.2017 по справі 810/3832/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2017 р. м. Київ К/800/2064/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Олендера І.Я.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Сотниченко Т.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 у справі №810/3832/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВВС-Експедиція до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВВС-Експедиція до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області 30.12.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.01.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, частини другої статті 205, частини третьої статті 212, частини другої статті 366 Кримінального кодексу України, статей 1-3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ВВС-Експедиція з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування та повноти сплати податків і зборів при взаємовідносинах з ТОВ Берніс Продакт (код ЄДРПОУ 37319033) за період з 01.02.2011 по 29.02.2012, за результатами якої складений акт від 28.01.2013 №208/22-03/36139830.

Акт перевірки містить висновки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 121183,00грн., у тому числі за червень 2011 року на суму 32700,00грн., за липень 2011 року на суму 21033,00грн., за серпень 2011 року на суму 15333,00грн., за вересень 2011 року на суму 19833,00грн. та за жовтень 2011 року на суму 32284,00грн., а також про нікчемність договору транспортної експедиції, який укладено між ТОВ ВВС-Експедиція та ТОВ Берніс Продакт .

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 11.02.2013 №0000172203, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 143305,50грн., у тому числі за основним платежем - 121183,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22122,50грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання послуг у ТОВ Берніс Продакт , який ґрунтується на висновках акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.04.2012 №148/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Берніс Продакт щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2011 по 29.02.2012, у зв'язку з відсутністю реального здійснення господарських операцій з контрагентом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки підприємством надано первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи. При цьому, відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Берніс Продакт , судами не з'ясовано всі умови відповідного договору, зміст господарської операції позивача з контрагентом, не перевірено які саме допоміжні операції, пов'язані з перевезенням вантажу клієнта мали надаватись Товариством з обмеженою відповідальністю Берніс Продакт та які ним були фактично надані, з огляду на те, що долучені до матеріалів справи рахунки-фактури та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підписані між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Берніс Продакт такої інформації не містять. Не з'ясовано судами питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірного договору.

У матеріалах справи наявні копія договору укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер Фуд в особі філії Торговий дім Інтер Фуд Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Фуд на транспортно-експедиційне обслуговування №46-ФТДІН/ІН від 01.04.2011, на підтвердження виконання якого надано копії актів здачі-приймання виконаних робіт підписані між позивачем та філією Торговий дім Інтер Фуд Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Фуд , товарно-транспортні накладні, які підтверджують виконання господарських операцій безпосередньо позивачем, а також містять інформацію щодо наданих послуг, маршруту перевезення та часу виконання та жодним чином не підтверджують участь Товариства з обмеженою відповідальністю Берніс Продакт у їх здійсненні.

Крім того, володіючи інформацією що наявності порушеної кримінальної справи №71-00217 відносно директора Гранд-Сервіс ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України та за фактом повторного створення та придбання невстановленими слідством особами ряду підприємства за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю Берніс Продакт , судами попередніх інстанцій належної оцінки зазначеній обставині не надано. Судами не з'ясовано які докази містяться в кримінальній справі на підтвердження факту фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю Берніс Продакт та які мали бути оцінені в сукупності з наданими позивачем, для вирішення питання щодо реального здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Берніс Продакт господарських операцій з надання експедиторських послуг позивачу.

У разі необхідності суд не позбавлений права допитати свідків для надання ними пояснень з приводу виконання договору та складення первинних документів.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 у справі №810/3832/13-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Г.К.Голубєва

---

І.Я. Олендер