Рішення

від 31.05.2017 по справі 903/346/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 травня 2017 р. Справа № 903/346/17

за позовом Приватного підприємства "АГРО-ДІМ", м.Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром", м.Луцьк

про стягнення 19 442,64грн.

Суддя Пахолюк В.А.

Секретар судового засідання Коваль О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за договором № б/н від 03.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 -керівник

Суть спору: позивач -приватне підприємство Агро-Дім звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерторгпром про стягнення заборгованості в розмірі 21 254,37грн. заборгованості, з яких: 16 540,64грн. -сума основного боргу, 1 398,74грн. -сума пені, 664,45грн. -інфляційних втрат, 150,54грн. -3% річних.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.04.2017р. провадження по справі було порушено та було забов'язано надати суду:

-позивачу: додаткові обгрунтування факту проведення даної господарської операції на підставі договору купівлі-продажу № 40/16 від 01.07.2016 р., письмові пояснення щодо наявності чи відсутності інших договірних відносин між тими ж сторонами за спірний період; подати замовлення Покупця на товар (п.1.1. договору); рахунок, виставлений Продавцем на оплату товару.

-відповідачу: письмові обгрунтовані доводи та заперечення по суті та предмету спору; довідку з ЄДРПОУ.

-сторонам: провести звірку взаєморозрахунків, для чого, позивачу направити на адресу -відповідача ОСОБА_3 взаємозвірки, докази направлення подати суду; відповідачу: належно оформлений Акт взаємозвірки подати суду в термін до 20.05.2017 р.

Позивач на виконання ухвали суду подав заяву № б/н від 04.05.2017р. заяву, якою долучив да матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2016р. по 22.03.2017р.

29.05.2017р. присутній в судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача -ОСОБА_4 невиконання вимог ухвали суду від 21.04.2017р. обґрунтувала тим, що вона була не в змозі підготуватися до даного судового засідання, проте просила суд, з метою врегулювання сторонами спору в позасудовому порядку розгляд справи відкласти.

29.05.2017р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 31.05.2017р. до 11год. 00хв.

31.05.2017р. присутній в судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1 879,10грн, 816,62грн. -інфляційних втрат, 206,28грн. -3 % річних, а також просив суд стягнути на користь позивача 2 500,,00грн. витрат пов'язаних на правову допомогу адвоката.

Керівник -товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерторгпром -ОСОБА_2 позовні вимоги позивача визнав, проте проти заяви позивача в частині стягнення 2 500,00грн. на правову допомогу адвоката заперечив, оскільки вважає, що вона є завищеною, послуги адвоката, як вбачається з матеріалів справи, полягають лише в підготовці позовної заяви.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Пунктом 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом прийнято заяву щодо збільшення позовних вимог задовольняє.

Виходячи з наведеного, нова ціна позову становить: 19 442,64грн., з яких: 16 540,64грн. -сума основного боргу, 1 879,10грн. -пені, 816,62 грн. -інфляційних втрат та 206,28грн. -3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

в с т а н о в и в:

01.07.2016р. між позивачем -ПП Агро-Дім та відповідачем -ТзОВ Кондитерторгпром було укладено договір купівлі-продажу № 40/16

Згідно п.п.1 договору № 40/16 від 01.07.2016р. продавець(позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) товар (яйця) згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

У відповідності до п. 5.2 договору покупець проводить розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Так, на виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши товар, згідно видаткової накладної № 943 від 21.12.2016р. на суму 18 000,00грн., проте відповідач оплату за товар здійснив частково на суму 1 459,36грн.

Виходячи з наведеного, заборгованість станом на час звернення позивача з позовом до суду в розмірі 16 540,64грн. залишається непогашеною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'зання може забезпечуватися, в т. ч. неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно вимог ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також норми ст. 258 ЦК України щодо встановлення спеціальної позовної давності строком в один рік щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України за № 14 від 17.12.2013).

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу, було нараховано пеню в розмірі 1 879,10грн., яка є підставною і підлягає до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності розрахунків, проведених позивачем заборгованість по інфляційним втратам та 3% річних становить 816,62грн. та 206,28грн. відповідно.

Відповідачем не було подано контррозрахунку та заперечень щодо правильності нарахувань позивачем пені, інфляційних та 3 % річних.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір був доведений до суду з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1600,00грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на останнього.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» .

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст.4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» .

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються договором про надання правової допомоги № б/н від 03.04.2017р.

Згідно з предметом договору замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавти замовнику правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором по досудовій підготовці та судовому розгляді справи за позовом замовника до ТзОВ Кондитерторгпром про стягнення заборгованості у розмірі 19 442,64грн.

У відповідності до п. 3.1 договору № б/н від 03.04.2017р. про надання правової допомоги за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду), що визначається у актах приймання-передачі.

Згідно платіжного доручення №7 від 24.05.2017р. позивачем було перераховано на рахунок адвоката ОСОБА_1 2500,00грн. з призначенням платежу: згідно договору від 03.04.2017р., акту від 10.04.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи адвокат ОСОБА_1 приймала участь у судових засіданнях у якості представника ПП Агро-Дім

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання юридичних послуг, підтверджено правовий статус адвоката, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених ПП Агро-Дім судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений до відшкодування у даній справі, на думку суду, є неспіврозмірним і понесення витрат у такому розмірі позивачем не можна вважати розумним та необхідним.

Зважаючи на те, що категорія даної справи не є складною, обсяг зібраних у справі доказів, які потребували попереднього вивчення, кількість складених адвокатом процесуальних документів, час який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката позивачу за рахунок відповідача мають бути відшкодовані в розмірі 1 000,00грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 549, 626, 629 Цивільного кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1 .Позов задоволити в сумі 19 442,64грн.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерторгпром (43001, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, 75А, код 37610942) на користь приватного підприємства Агро-Дім (43000, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 47В, код 36452836) 19 442,64грн, з яких: 16 540,64грн. -сума основного боргу, 1 879,10грн. -пені, 816,62 грн. -інфляційних втрат та 206,28грн. -3% річних, а також 1 600,00грн. -витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, 1 000,00грн. витрат на правову допомогу.

Повний текст рішення складено

31.05.2017

Суддя В. А. Пахолюк