Рішення

від 23.05.2017 по справі 908/608/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.2017 Справа № 908/608/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артагротрейд", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Юг-Зернотрейд", с. Новокурське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 132 077, 79 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дог. б/н від 02.01.17 р., адвокат;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Артагротрейд звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 74 828,12 грн., що складають суму попередньої оплати за договором поставки № 5/12/16 від 05.12.16р., 412,07 грн. річних, 823,11 грн. інфляції грошових коштів, 56 014,49 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився.

Останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (див. Постанову Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідач знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, на яку і були надіслані ухвали суду як про порушення провадження у справі, так і про відкладення розгляду справи.

Матеріали справи свідчать про те, що відправлення за номером 4903808425836, в якому містилась ухвала про відкладення розгляду справи до 23.05.2017 р. та яке направлено на адресу відповідача, отримано останнім за довіреністю 18.05.2017 р.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

23.05.2017 р. у в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю Артагротрейд (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю АФ ЮГ-Зернотрейд (Продавець) укладено договір поставки № 5/12/16, згідно п.1.1. якого Продавець (відповідач у даній справі) зобов'язався передати у власність Покупця (позивача), а останній зобов'язався прийняти та оплатити товар, а саме, - просо в кількості, зазначеній у специфікаціях до цього договору.

Згідно ч. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У п.1.2. вказаного вище договору визначено, що ціна за одиницю, загальна вартість, умови поставки щодо товару, який буде поставлятися за цим договором міститься у Специфікаціях до нього, які є його невід'ємною частиною.

05.12.16р. сторони підписали до договору поставки Специфікацію № 1, згідно умов якої відповідач зобов'язався передати позивачу товар - просо у кількості 300 тон на загальну суму 780 001,20 грн.

Пунктом 3 Специфікації № 1 сторони погодили строк поставки товару, а саме: 3 робочі дні від дня здійснення оплати з правом дострокового виконання.

Згідно з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Виконуючи умови договору, позивач, платіжним дорученням № 1365 від 23.12.2016р. оплатив виставлені відповідачем рахунки № 39, 40 від 23.12.2016р. на загальну суму 88 400,14 грн., з яких 13 572,02 грн. є доплатою за попередню поставку в кількості більшій, ніж було оплачено позивачем та 74 828,12 грн., що складають попередню оплату за поставку 34,54 т. проса та складають суму заборгованості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов'язання з поставки товару на суму 74 828,12 грн, відповідач на момент розгляду спору не надав.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів повернення грошових коштів, отриманих за товар, відповідач на момент розгляду спору також не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення в примусовому порядку суми попередньої оплати слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення річні в сумі 412,07 грн. та інфляція грошових коштів в сумі 823,11 грн.

Вимоги щодо стягнення вказаних вище сум задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, зважаючи на те, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої на підставі договору за поставку товару - проса, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. № 910/14120/14|3-357гс15.

Частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення інфляції грошових коштів та річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 2 статті 193, частиною 1. статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції'у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

У п.5.1. договору, сторони передбачили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні завданий збиток - 10% від вартості договору.

Виходячи із аналізу вказаних вище норм, передбачена у вказаному вище пункті договору відповідальність є штрафом.

Згідно наданого розрахунку, позивачем до стягнення заявлено штраф в сумі 56 014,49 грн. (від суми 560 144,86 грн.), тобто, від загальної суми в межах якої були здійснені платежі за поставку всього товару, у тому числі і непоставленого на суму 74 828, 12 грн.

Таким чином, враховуючи положення частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України розрахунок штрафу повинен здійснюватися саме від суми непоставленого товару (74 828, 12 грн.), а отже, сума штрафу, яка підлягає до стягнення складає 7 482, 81 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 549, 610, 612, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Юг-Зернотрейд (53760, Дніпропетровська область, Широківський район, с. Новокурське, вул. Колгоспна,26, код ЄДРПОУ 33874571) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Артагротрейд (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 48, кімната 73,75, п/р 26002500095726 в ПАТ Креді ОСОБА_2 , МФО 300614, код ЄДРПОУ 39039978) 74 828 (сімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять вісім гривень) 12 коп. основного боргу, 7 482 (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні) 81 коп. штрафу, 1 234 (одна тисяча двісті тридцять чотири гривні) 67 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.05.2017

Суддя ОСОБА_3