Рішення

від 24.05.2017 по справі 910/7053/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017Справа №910/7053/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Антарес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ."

про стягнення грошових коштів

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Козаченко М.В. (дов. № 1 від 24.04.2017)

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 24.05.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В С Т А Н О В И В :

28.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Антарес" (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." (надалі - Відповідач) про стягнення 211 450,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/7053/17, розгляд справи призначено на 24.05.2017.

18.05.2017 через відділ діловодства суду представником Позивача подано заяву вих.№54 від 16.05.2017 про уточнення позовних вимог (далі - Заява).

Представник Позивача в судовому засіданні 24.05.2017 надав пояснення та підтримав позовні вимоги з урахуванням Заяви.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог Позивач зазначає, що 12.05.2017 Відповідач частково сплатив заборгованість у зв'язку з чим станом на день подання заяви заборгованість Відповідача складає 186 577,69 грн., з яких 152 361,12 грн. - основний борг, 28 556,26 грн. - пеня та 5 660,31 грн. - 3% річних.

Розглянувши в судовому засіданні Заяву позивача суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказаною статтею ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог , чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові (п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 2612.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві . Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. (п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 2612.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Дослідивши подану Заяву суд встановив, що за своєю правовою природою Заява є заявою про зменшення позовних вимог , зазначена заява була направлена Відповідачу.

Вимоги щодо стягнення 3 % річних ґрунтуються на приписах ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та не були заявлені в позовній заяві у зв'язку з чим суд не приймає Заяву в частині стягнення з Відповідача 3 % річних в сумі 5 660,31 грн. оскільки одночасне зменшення позовних вимог та зміна предмету або підстав позову не передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог (вих.№54 від 16.05.2017) (заява про зменшення позовних вимог) в частині стягнення 152 361,12 грн. - основного боргу та 28 556,26 грн. пені, подальший розгляд справи проводиться з урахуванням нової ціни позову.

Також в позовній заяві Позивачем просить в порядку забезпечення позову з метою запобігання відсутності коштів на рахунку Відповідача та його майна накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на зазначеному позивачем рахунку та на майно Відповідача в сумі позовних вимог.

Разом з тим, позивачем не було сплачено судового збору, таким чином вказана заява залишена судом без розгляду.

В судове засідання, призначене на 24.05.2017, представник Відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 4190695 6, згідно якого 12.05.2017 представник Відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду міста Києва з ухвалою про порушення провадження у справі.

Ухвала суду, позовна заява надсилались Відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). Відповідно з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

28.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Антарес" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." (Покупець) було укладено Договір поставки № 328 (далі -Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Постачальнику в чітко визначений сторонами строк Товар. Також 28.12.2015 сторонами було підписано протокол розбіжностей до Договору.

Розділом 1 Договору встановлено, що право власності на Товар переходить в момент передачі Товару, датою передачі є дата зазначена в накладній. Товар поставляється партіями, оплата виконується за конкретну отриману партію відповідно до накладної, графік поставки погоджується сторонами додатково.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

На виконання умов Договору Позивач поставив 29.12.2015 Товар Відповідачу на суму 152 861,12 грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до Договору та протоколу розбіжностей до нього Відповідач зобов'язаний оплатити Товар в строк 52 (п'ятдесят два) календарні дні з моменту одержання ним Товару.

У встановлений Договором строк Відповідач не сплатив за отриманий Товар.

Разом з тим, на момент порушення провадження у справі заборгованість Відповідача за Договором складала 152 861,12 грн. Під час розгляду справи відповідачем було частково сплачено суму основного боргу, а отже заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 152 361,12 грн. у зв'язку з чим Позивачем було подано, а судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог вих.№54 від 16.05.2017.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо оплати отриманого Товару Відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 152 361,12 грн.

Відповідач своїм правом подати відзив не скористався, доказів оплати заборгованості в повному обсязі не надав.

Також позивач просить стягнути з відповідача 28 556,26 грн. пені, встановленої п.7.2 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період за який сплачується пеня.

При визначенні періоду нарахування пені Позивачем помилково не було враховано вимоги чинного законодавства у зв'язку з чим судом зроблено перерахунок суми пені. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 28 960,08 грн. Втім, оскільки при прийнятті рішення у справі суд не може виходити за межі позовних вимог стягненню підлягає пеня в сумі 28 556,26 грн. відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 549, 612, 629, 673, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Антарес" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІ.ДІ.ЕМ." (04053, м. Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 12А; ідентифікаційний код 39398410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Антарес" (61003, м. Харків, Бурсацький узвіз, будинок 6, кімната 203; ідентифікаційний код 24481777) 152 361 (сто п'ятдесят дві тисячі триста шістдесят одну) грн. 12 коп. - основного боргу, 28 556 (двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 26 коп. - пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) грн. 77 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 31.05.2017

Суддя М.О. Лиськов