Рішення

від 24.05.2017 по справі 910/5224/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017Справа № 910/5224/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Манго-Трейд доТовариства з обмеженою відповідальністю Сепса Оіл Україна простягнення 67 269,09 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:Щебет В.А.; відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Манго-Трейд (надалі - Компанія ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сепса Оіл Україна (надалі - Товариство ) про стягнення 67 269,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 75/04-15 від 01.04.2015 позивач поставив товар, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 49 774,49 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 315,51 грн., інфляційних у розмірі 1 604,66 грн., штрафу у розмірі 643,11 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами, за ставкою 28% річних у розмірі 5 929,32 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.04.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2016 розгляд справи відкладено на 16.05.2016 у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

16.05.2016 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що Товариство поставлений позивачем товар не приймало та його уповноваженими особами не підписувались товарно-транспортна та видаткова накладні, які долучені позивачем в якості доказу здійснення поставки спірної партії товару.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 16.05.2016 та 23.05.2016 розгляд справи відкладено на 23.05.2016 та 01.06.2016 відповідно у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі призначено судову технічну експертизу документа, зупинено провадження у справі та направлено матеріали справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

14.04.2017 до господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи разом з висновком експертів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2017 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.05.2017.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 77, поверх 2, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 між Компанією (постачальник) та Товариством (покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 75/04-15 (надалі - Договір ), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у погодженій сторонами кількості та в строки, передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору кількість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчать про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами. За цим договором видаткова накладна на товар є для сторін специфікацією у розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.1.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язується на підставі поданої покупцем заявки передати у власність останнього товар у відповідності з розділом 1 цього договору з оформленням видаткової накладної на товар, та інших документів погоджених сторонами.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачання за цим договором, здійснюється окремими партіями, на підставі даних заказу покупця. Заказ на постачання надається покупцем в будь-якій зручній для нього формі і має містити дані про: найменування та код ЄДРПОУ адресата заявки, найменування товару, кількість товару, базис постачання та бажані терміни постачання.

За змістом п. 5.1 Договору покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою до договору.

В пункті 5.2 Договору передбачено, що постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків оплати. У такому випадку сторони домовились, що покупець зобов'язується сплатити за поставлений товар на підставі договору протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата вказана в видатковій накладній, товарно-транспортній накладній (п. 3.6 договору).

На виконання умов Договору, 07.10.2015 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортною та видатковою накладними, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 49 774,49 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (товарно-транспортна накладна № 01756 від 07.10.2015 та видаткова накладна № МТ-00007108 від 07.10.2015) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 64 311,76 грн.

В свою чергу, відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 14 537,27 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та атами звірки взаємних розрахунків, наявними в матеріалах справи.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 5.2 Договору та часткове перерахування вартості поставленого товару, заборгованість відповідача за Договором становить 49 774,49 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 49 774,49 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує факт підписання його уповноваженими представниками товарно-транспортної накладної № 01756 від 07.10.2015 та видаткової накладної № МТ-00007108 від 07.10.2015, а відтак і сам факт отримання ним спірної партії продукції.

В той же час, судом встановлено, що підписи осіб, які містяться на товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 01756 від 07.10.2015 та видатковій накладній № МТ-00007108 від 07.10.2015 від імені відповідача, скріплені печаткою ТОВ Сепса Ойл , що є зовнішнім реквізитом відповідача, який засвідчує легітимність підпису перед третіми особами.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів того, що ця печатка була втрачена та/або викрадена на момент підписання Договору.

У зв'язку з чим, ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі призначено судову технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно висновку експертів за результатами проведення судової технічної експертизи № 9926/16-33/3539/17-33/5982-5987/17-33 від 28.03.2017, відтски печатки від імені ТОВ Сепса Ойл у наданих: товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 01756 від 07.10.2015, видатковій накладній № МТ-00007108 від 07.10.2015, двох примірниках Акту звірки взаємних розрахунків за період: вересень 2015 - листопад 2015, а також Договорі поставки нафтопродуктів № 75/04-15 від 01.04.2015, нанесені одним і тим самим рельєфним кліше печатки.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із матеріалів Висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено.

Відтак, наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.

Таким чином суд вважає доведеним факт поставки позивачем на користь відповідача товару на суму 64 311,76 грн. на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 01756 від 07.10.2015 та видаткової накладної № МТ-00007108 від 07.10.2015.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Компанії про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 49 774,49 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 643,11 грн., пені у розмірі 9 315,51 грн., інфляційних у розмірі 1 04,66 грн. 28 % річних у розмірі 5 929,32 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 21.10.2015 по 18.03.2016.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Положеннями п. 6.4 Договору сторони передбачили, що у разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки платежу від вартості несплаченого або невчасно сплаченого Товару. Та штраф один відсоток вартості неоплаченого/не своєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.5 Договору у разі порушення строків оплати за договором - покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28% річних, за кожен день прострочки.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача штраф у розмірі 643,11 грн., пеню у розмірі 9 315,51 грн., інфляційні у розмірі 1 604,66 грн. та 28% річних у розмірі 5 929,32 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 49 774,49 грн., штрафу у розмірі 643,11 грн., пеню у розмірі 9 315,51 грн., інфляційні у розмірі 1 604,66 грн. та 28% річних у розмірі 5 929,32 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, в тому числі за проведення експертизи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Манго-Трейд задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сепса Оіл Україна (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, поверх 2; ідентифікаційний код 39089306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Манго-Трейд (01010, м. Київ, вул. Гайцана Миколи, 2, офіс 403; ідентифікаційний код 39116994) заборгованість у розмірі 49 774 (сорок дев'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 49 коп., штраф у розмірі 643 (шістсот сорок три) грн. 11 коп., пеню у розмірі 9 315 (дев'ять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 51 коп., 28% річних у розмірі 5 929 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 32 коп., інфляційні у розмірі 1 604 (одна тисяча шістсот чотири) грн. 66 коп., судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. та витрати по сплаті за проведення судової експертизи у розмірі 6 487 (шість тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 60 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2017.

Суддя В.П. Босий