Рішення

від 18.05.2017 по справі 910/4052/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017Справа №910/4052/17

За позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" До Приватного підприємства "Барзіон" Простягнення 9 978,61 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Половінкін О.В.- по дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Барзіон" 9 978,61 грн. заборгованості, з яких 8 161,87грн. основного боргу, 3% річних в сумі 362,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 453,82 грн., за договором складського зберігання зерна № 19 від 07.07.2015р.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, та ухвала суду про відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 02230, м. Київ, вул. Маяковського, буд.6 .

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверти з вказаними ухвалами суду були повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (за даною адресою не значиться).

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За встановлених обставин справи, відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

На призначені судові засідання 18.04.2017р, 18.05.2017р. представник відповідача не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ", "Братолюбівський елеватор" (Зерновий склад) та Приватним підприємством "Барзіон" (Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №19.

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач (Поклажодавець) зобов'язується передати, а позивач (Зерновий склад) зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури врожаю 2015року та надавати додаткові послуги, відповідно до додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору та в установлений строк повернути зерно Відповідачу (Поклажодавцю).

Згідно п. 4.1. договору Зерновий склад зобов'язаний прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві згідно умов даного договору.

Пунктами 5.1, 5.5 договору передбачено, що розмір плати за зберігання зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені Зерновим складом та є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата послуг, що надані Зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг повинні бути оплачені Поклажодавцем на підставі рахунку не пізніше 6-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.3 договору Зерновий склад зобов'язаний щомісяця до 3 числа наступного за звітним місяця надати Поклажодавцю акт на виконання робіт (наданих послуг) Зерновим складом.

Згідно з п. 5.6 договору Поклажодавець у триденний термін з дня отримання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаного зі сторони Зернового складу, в разі згоди з наданими послугами, зобов'язаний підписати його та повернути Зерновому складу 1 примірник.

Відповідно до п. 5.7 договору у разі незгоди підписати акт здачі-приймання робіт (надання послуг) Поклажодавець у триденний термін з дня отримання акту надсилає Зерновому складу свої обґрунтовані заперечення. У разі не підписання Поклажодавцем акту здачі-приймання робіт (надання послуг) у 3-денний термін з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, Акт наданих послуг вважається підписаним (п.5.8 договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору Позивачем (Зерновим складом) надавались Відповідачу (Поклажодавцю) Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 34 684,19грн.

Відповідач (Поклажодавець), не надавши обґрунтованих заперечень на акти здачі-приймання робіт (надання послуг), не заперечував належного виконання Позивачем (Зерновим складом) своїх обов'язків по Договору та погодився з вартістю послуг, наданих Позивачем (Зерновим складом).

Також, на виконання умов Договору, за надані послуги з приймання, сушки, очистки, зберігання зерна та переоформлення Позивача (Зерновий склад) виставляв Відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 34 684,19грн.

Однак, Відповідач лише частково розрахувався за надані послуги в розмірі 26 522,32грн., що підтверджується банківськими виписками.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено кошти за наданні послуги згідно Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №39, 40, 41 від 13.08.2015р., зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 8 161,87грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 4.1. договору Зерновий склад зобов'язаний прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві згідно умов даного договору.

На виконання умов Договору №19 Позивачем (зерновим складом) надавались Відповідачу (Поклажодавцю) Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 34 684,19грн.

В матеріалах справи містяться акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 34 684,19грн., в тому числі Акт від 13.08.2015р. №39 за послуги зберігання пшениці 5 класу, переоформлення пшениці, складська квитанція у загальному розмірі 4 793,14грн. (в т.ч. ПДВ), Акт від 13.08.2015р. №40 за послуги зберігання пшениці 6 класу, переоформлення пшениці, складська квитанція у загальному розмірі 650,38грн.( в т.ч. ПДВ ), Акт від 13.08.2015р. №41 за послуги приймання ячменя 3 класу, зберігання ячменя 3 класу, очистки ячменя 3 класу, переоформлення ячменя 3 класу, складська квитанція, комплексний аналіз ячменя у загальному розмірі 2 753,35грн., за якими Відповідач не розрахувався на загальну суму 8 161,87грн.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які в п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене Наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88 визначені як документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідач (Поклажодавець), не надавши обґрунтованих заперечень на акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), не заперечував належного виконання Позивачем (Зерновим складом) своїх обов'язків по Договору №19 та погоджувався з вартістю послуг, наданих Позивачем (Зерновим складом).

Матеріалами справи також доведено, що на виконання умов Договору, за надані послуги з приймання, сушки, очистки, зберігання зерна та переоформлення Позивач (Зерновий склад) виставляв Відповідачу рахунки на оплату на суму 34 684,19грн., в тому числі Рахунок-фактуру від 13.08.2015р. №39 на суму 4 793,14грн. (в т.ч. ПДВ), Рахунок-фактуру від 13.08.2015р. №40 на суму 650,38грн.( в т.ч. ПДВ ), Рахунок-фактуру від 13.08.2015р. №41 на суму, за якими Відповідач не розрахувався на загальну суму 8 161,87грн.

Відповідач лише частково розрахувався за надані послуги в розмірі 26 522,32грн., що підтверджується банківськими виписками.

Станом на час розгляду справи кошти в розмірі 8 161,87грн. Відповідачем не перераховані.

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 1.1. договору сторонами строк дії договору встановлено до 31.05.2016.

Згідно п. 4.3.2 договору відповідач зобов'язаний розрахуватися з Зерновим складом за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги згідно з додатком 1 до цього договору.

Оплата послуг, що надані Зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг повинні бути оплачені Поклажодавцем на підставі рахунку не пізніше 6-го числа місяця, наступного за звітним ( п. 5.5 договору).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Оскільки відповідачем прострочено оплату за надані послуги, згідно вимог ст. ст. 610, 611 625 Цивільного кодексу України вказане є підставами для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Суд зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат, здійснено позивачем на суму заборгованості в спірний період, строк прострочення яких визначений з урахуванням п. 5.5 Договору.

У зв'язку з наведеним, суд погоджується з періодом нарахування 3% річних в розмірі 362,92 грн.

Перевіривши наданий суду розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про невірність здійсненого нарахування, оскільки позивачем не враховано, що нарахування індексу інфляції за період прострочення починається з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 331,63 грн. інфляційних втрат.

Отже, суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про його обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 3% річних в сумі 362,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 331,63 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Барзіон" (02230, м. Київ, вул. Маяковського, б.6, код ЄДРПОУ 39680681) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1, код ЄДРПОУ 37243279) 8 161 (вісім тисяч сто шістдесят одна) грн.87 коп. заборгованості, 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 362 (триста шістдесят дві)грн.92коп. 3% річних та 1 581 (одну тисячу шістсот)грн.02 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.05.2017р.

Суддя І.І.Борисенко