Ухвала

від 29.05.2017 по справі 916/594/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" травня 2017 р.Справа № 916/594/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №159 від 11.08.2016р.;ОСОБА_3 за довіреністю №159 від 11.08.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю № б/н від 20.02.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу підприємства "Союз" у вигляді приватного підприємства до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Град" про визнання інформації недостовірною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Союз" у вигляді приватного підприємства (далі по тексту - ПП "Союз") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Град" (далі по тексту - ТОВ "Телерадіокомпанія "Град") про визнання інформації недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права та ганьбить ділову репутацію ПП "Союз" інформацію, яка була розповсюджена ТОВ "Телерадіокомпанія "Град" відносно позивача у телепрограмі „Новини» в ефірі телеканалу „Град» у вечірній час 19.01.2017р. в телесюжеті під заголовком „И снова в центре внимания рынок Союз ; зобов'язання ТОВ "Телерадіокомпанія "Град" спростувати поширену недостовірну інформацію про ПП "Союз" у такий самий спосіб, у який вона була поширена - шляхом повідомлення в ефірі телеканалу „Град» у телепрограмі „Новини» у вечірній час диктором (без будь-яких зауважень та коментарів) інформацію такого змісту: „19.01.2017р. у вечірній час на телеканалі „Град» вийшла телепрограма „Новини» , у якій було розповсюджено недостовірну інформацію, отриману із сумнівних джерел, у зв'язку з чим, телеканал „Град» констатує той факт, що в ефірі 19.01.2017р. інтерв'ю, з питань висвітлених у телепрограмі, як виявилось пізніше, давали люди, які не володіли реальною інформацією щодо ПП "Союз"; не знали реальних взаємовідносин між ПП "Союз" та ОСОБА_5 сільською радою Комінтернівського району; не вивчали законності прийнятого ОСОБА_5 сільською радою проекту генерального плану розвитку кварталу мікрорайону, в якому розташований ринок „Союз» ; як наслідок, всі особи, які виступали у телепрограмі „Новини» висловлювали особисту, ні чим не обґрунтовану думку, яка не відповідає дійсності.» ; стягнення із відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги ПП "Союз" обґрунтовані фактом поширення ТОВ "Телерадіокомпанія "Град" недостовірної інформації щодо взаємовідносин, які склались між ПП "Союз" та ОСОБА_5 сільською радою Комінтернівського району щодо надання позивачем ОСОБА_5 сільській раді земельної ділянки для облаштування бульвару шириною 22 метри.

У відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема, зазначав, що поширена інформація у телепрограмі „Новини» є лише висвітленням громадської думки щодо ситуації, яка склалась навколо будівництва дороги; є висвітленням суспільно значущої проблеми та за своїм характером є оціночним судженням, яке відповідно до чинного законодавства не підлягає спростуванню.

В процесі розгляду справи судом було з'ясовано, що телесюжет під заголовком „И снова в центре внимания рынок Союз , який 19.01.2017р. транслювався на телеканалі „Град» , був підготовлений за участю наступних осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як представників громадськості, якими було надано власні коментарі щодо будівництва дороги та законності облаштування ПП "Союз" автостоянки. Надані коментарі і були покладені в основу телесюжету. При цьому, коментатор, при наданні оцінки діям відповідача, неодноразово наголошував, що такі висновки слідують зі слів громадськості.

Приписами ч. 1 ст. 64 Закону України „Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 року N 3759-XII ( з наступними змінами та доповненнями) визначено, що громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Крім того, приписами частини 2 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з послідуючими змінами та доповненнями) визначено, що судам слід мати на увазі, що у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі до участі притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них. Якщо позивач не бажає притягати когось з них до відповідальності, на решту заподіювачів моральної шкоди покладається обов'язок по відшкодуванню тієї її частини, яка відповідає ступеню їх вини. В разі, коли орган масової інформації не називає автора, суд виходить з того, що вину за поширення зазначених відомостей цей орган взяв на себе.

Пунктом 9.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.02.96 р. N 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди» , встановлено, що прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, неможливе без їх попереднього спростування. Тому справи у спорах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням таких відомостей, підлягають розгляду господарськими судами лише за умови попереднього вирішення питання про їх спростування у загальному суді або добровільно (у тому числі на вимогу заявника) особою, яка поширила відомості. Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачі по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, оприлюднення в іншій формі, у тому числі в заявах, оголошеннях тощо.

Приймаючи до уваги, що предметом розгляду по даній справі є позовні вимоги про визнання недостовірною інформації, яка була поширена ТОВ "Телерадіокомпанія "Град" на підставі наданих фізичними особами даних щодо господарської діяльності ПП "Союз", що, за твердженням позивача, завдало шкоди діловій репутації ПП "Союз"; про зобов'язання спростувати інформацію та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., що безпосередньо тягне за собою необхідність встановлення наявності або відсутності факту як поширення відомостей, що не відповідають дійсності, так і факту заподіяння шкоди ділової репутації і понесених моральних витрат, суд доходить висновку щодо необхідності залучення до участі в даній справі в якості інших відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, коментарі яких були використані відповідачем при транслюванні 19.01.2017р. телесюжету „И снова в центре внимания рынок Союз .

Однак, відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (п. 4-1 ч. 1 ст. 15 ГПК України).

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, враховуючи використання відповідачем інформації, яка, в тому числі, була надана фізичними особами, а також характер заявленого позову та запропонований позивачем спосіб захисту порушеного права, суд доходить висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості інших відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Однак, з огляду на наведені вище приписи ст.ст.1, 21 Господарського процесуального кодексу України, необхідність залучення до участі у даній справі в якості відповідачів фізичних осіб унеможливлює подальший розгляд даної справи за правилами господарського судочинства.

Наведена правова позиція суду з цього питання підтверджується також приписами пункту 9.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.02.96 р. N 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди» , якими встановлено, що відповідно до чинного законодавства обов'язок відшкодування моральної шкоди покладений на автора інформації (фізичну особу) та на орган масової інформації, які несуть відповідальність, виходячи із ступеня вини кожного з них. Оскільки без участі у справі автора - фізичної особи спір про відшкодування моральної школи вирішити неможливо, а господарському суду непідвідомчі спори за участю фізичних осіб, позивач може звернутися до господарського суду з позовом до органу масової інформації лише у тому випадку, коли цей орган не надав позивачеві відомостей про автора і, отже, всю вину за поширення відомостей, які порочать ділову репутацію, взяв на себе. Якщо ж позов подано лише до органу масової інформації, який повідомив позивача про автора, спір підлягає вирішенню загальним, а не господарським судом.

Більш того, наведені питання необхідності залучення до участі в справах даної категорії спорів в якості відповідачів поряд з органом масової інформації, яким спірні відомості були розповсюджені, авторів відомостей, про спростування яких вимагається, що, в свою чергу, з огляду на суб'єктний склад учасників спірних правовідносин призводить до необхідності вирішення питання щодо підвідомчості справи, знайшли своє відображення і в чинній судовій практиці, яка склалася за результатами розгляду даної категорії спорів. Так, викладена вище позиція суду підтверджується матеріалами оглядового листа Вищого господарського суду України від 16.03.2006 р. N 01-8/638, Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2006р. по справі №12/189, Постановою Верховного Суду України від 27.03.2007р.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Таким чином, керуючись ст.ст. 1, 21 ГПК України, суд вважає даний спір непідвідомчий господарським судам України, у зв'язку з чим, провадження у справі №916/594/17 підлягає припиненню відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що даний спір за колом його учасників за умови необхідності залучення до участі у даній справі в якості інших відповідачів фізичних осіб не є підвідомчим господарським судам України та підлягає розглядові за правилами цивільного судочинства, у зв'язку з чим, позивач має право звернутися до відповідного місцевого загального суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Керуючись ст.ст. 1, 21, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №916/594/17 припинити.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено в порядку ст.ст. 106, 111-13 ГПК України.

Суддя С.П. Желєзна