Рішення

від 25.05.2017 по справі 906/214/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" травня 2017 р. Справа № 906/214/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 28.02.2017 № 57 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавазооветпромпостач" (м. Полтава)

до Приватного підприємства "Крона" (м. Бердичів Житомирської області)

про стягнення 20484,21 грн

Позивач (постачальник) звернувся до господарського суду з позовом до відповідача (покупець) про стягнення з відповідача 20 484,21 грн, з яких 11 000,00 грн сума заборгованості, 2 799,12 грн пені, 528,61 грн 3 % річних,1842,29 грн інфляційних втрат та 4 314,19 грн штрафу, посилаючись на укладений 20.07.2015 між сторонами договір поставки №110 ветеринарних препаратів, який відповідачем не виконано в частині оплати по поставці від 06.08.2015 в сумі 7 942,88 грн та по поставці від 10.08.2015 в сумі 3057,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки №110 ветеринарних препаратів від 20.07.2015. Таким, чином у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати основного боргу, 3% річних, інфляційних та штрафних санкцій, що складає: 20 484,21 грн.

24.05.2017 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача на його користь 11 000,00 грн заборгованості, 2799,12 грн пені, 528,61 грн 3 % річних,1842,29 грн інфляційних втрат, 4 314,19 грн штрафу та 2000,00 грн витрат на правову допомогу (витрати на адвоката).

Також, 24.05.2017 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач зменшив свої вимоги щодо стягнення основної заборгованості до 10400,00 грн у зв'язку з здійсненням відповідачем проплати в сумі 600,00 грн.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд прийняв зазначені вище заяви до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах заяви про збільшення позовних вимог з урахуванням здійсненої відповідачем проплати на суму 600,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позові та заяві про збільшення позовних вимог. Вказала на погашення відповідачем боргу на суму 600,00 грн, що відповідно було відображено позивачем у заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач вимоги ухвал господарського суду від 10.03.2017, від 04.04.2017, від 24.04.2017 не виконав, в судові засідання повноважного представника не направив, хоча про час і місце судових засідань повідомлявся судом належним чином. Натомість, 24.05.2017 директор відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи з метою уточнення розрахунків. Суму боргу в розмірі 11000,00 грн визнав (а.с. 139).

Відповідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання представника або направити письмовий відзив на позовну заяву поштовим зв'язком, приймаючи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги строк розгляду спору, який закінчується 25.05.2017 та те, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Враховуючи викладене, заяву ПП "Крона" про відкладення розгляду справи суд відхиляє.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2015 між Приватним акціонерним товариством "Полтаввазоответпростач" постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Крона" (покупець/відповідач) укладено договір поставки товару № 110 (а.с. 20).

На умовах цього договору постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити ветеринарні препарати, в подальшому - товар. Найменування, асортимент, одиниця вимірювання, кількість та ціна товару зазначаються у видаткових накладних, специфікаціях), що становлять невід'ємну частину цього Договору (надалі - товар). Кількість та асортимент товару передбачається в накладних на кожну окрему поставку. Ціна товару встановлюється в національній валюті України. Ціна за одиницю виміру товару та загальна вартість товару зазначається у видатковій накладній (пункти 1.1, 1.2, 2.1, 4.1 договору).

Так, на виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 18303,12 грн, що підтверджується видатковими накладними № ЗВ-006588 від 06.08.2015, № ЗВ-006643 від 10.08.2015 (а.с. 23, 28).

В результаті неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за отриману продукцію, станом на 28.02.2017 у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в сумі 11000,00 грн.

Однак, відповідачем було частково погашено заборгованість на суму 600,00 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 10400,00 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки заявою від 24.05.2017 визнав основний борг в сумі 11 000,00 грн, здійснив часткове погашення боргу після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 10400,00 грн підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

За порушення умов договору, позивачем за період з 07.08.2015 по 09.02.2016 нараховано пеню в сумі 3799,12 грн та 4314,19 грн штрафу.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов'язань, що дає підстави позивачу застосувати заходи цивільно-правової відповідальності до відповідача.

Відповідно п.6.2 договору, за невиконання покупцем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику за кожен календарний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної протягом відповідного періоду, за кожен день затримки від суми заборгованості та штраф у розмірі 0,2% за кожний день затримки від суми заборгованості.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 07.08.2015 по 28.02.2017 в сумі 528,61 грн та інфляційних втрат за період з вересня 2015 по лютий 2017 в сумі 1842,29 грн.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача та враховуючи, що заявлений розмір пені, 3% річних та інфляційних не перевищує перерахований судом, господарський суд прийшов до висновку про їх задоволення в заявленій сумі.

Щодо застосування позивачем штрафу до відповідача в розмірі 0,2% за кожний день затримки від суми заборгованості, господарський суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (с. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Водночас, при розрахунку суми штрафу позивачем застосовано п. 6.2 Договору, у якому розмір останнього - 0,2% визначається за кожний день затримки від суми заборгованості. Тобто, сума штрафу обчислюється аналогічно сумі пені, яка має триваючий характер.

Слід зазначити, що штраф за своєю правовою природою визначається у твердій сумі або у кратному розмірі до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У свою чергу п. 6.2 Договору від 20.07.2015 № 110 сторони вже передбачили нарахування пені. Правом на стягнення пені позивач скористався шляхом звернення з окремою позовною вимогою.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами Договору від 20.07.2015 № 110 передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення .

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України в постановах від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15, від 12.12.2011 у справі № 07/238-10 тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи вищевикладене, пункт 6.2 договору від 20.07.2015 № 110 суперечить ст. 61 Конституції України, тому не підлягає застосуванню судом в якості підстави позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 4314,19 грн.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 10400,00 грн боргу; 2799,12 грн пені; 528,61 грн 3% річних; 1842,29 грн інфляційних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Таким чином, для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факти надання правової допомоги саме адвокатом, здійснення оплати на підставі відповідного договору, підтверджені відповідними платіжними документами.

В обґрунтування вимоги про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката позивачем надано договір від 14.02.2017 (з додатками) про надання правової допомоги ПАТ "Полтавазоответпромпостач" адвокатом ОСОБА_1, платіжне доручення № 1367 від 19.05.2017, копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1503 від 13.01.2016, видану ОСОБА_1 та акт виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами і доповненнями) визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно - правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7).

Враховуючи викладене, оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 2000,00 грн у даній справі є співрозмірними об'єму отриманих юридичних послуг позивачем, а тому суд вважає вимогу про їх відшкодування у заявленій до стягнення сумі обґрунтованою та такою, що підлягає оплаті відповідачем у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Крона" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Толстого, 9, код 22053698) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавазооветпромпостач" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 3-Б, код 00727216)

- 10400,00 грн боргу;

- 2799,12 грн пені;

- 528,61 грн 3% річних;

- 1842,29 грн інфляційних;

- 1600,00 грн судового збору;

- 2000,00 грн витрати на адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.05.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід.)