Ухвала

від 31.05.2017 по справі 924/201/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"31" травня 2017 р.Справа № 924/201/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали заяви приватної фірми "Спільна справа" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 11.05.2016р. по справі №11-03/16 за позовом приватної фірми "Спільна справа", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Філянівка, Новоушицький район, про стягнення заборгованості

Представники сторін:

від приватної фірми "Спільна справа": ОСОБА_2 - за довіреністю №31 від 09.03.2017р.

від ФОП ОСОБА_1: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

07.03.2017р. приватна фірма "Спільна справа" звернулася до господарського суду Хмельницької області із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 11.05.2016р. по справі №11-03/16 за позовом приватної фірми "Спільна справа", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Філянівка, Новоушицький район, про стягнення заборгованості.

Заява мотивована невиконанням в добровільному порядку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рішення третейського суду по сплаті боргу, яке, є чинним.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 позицію з приводу поданої заяви не подала.

Повідомляючи фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про розгляд заяви в суді, їй направлялись ухвали за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є її реєстраційною адресою. Повідомлення ж за вищевказаною адресою, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", є належним повідомленням про розгляд заяви в суді.

Між тим, судом було з'ясовано, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 оскаржувалось рішення третейського суду, на підставі якого заявник просить видати наказ. Справа про скасування рішення третейського суду №924/834/16 розглядалася в господарському суді Хмельницької області і провадження по заяві про видачу наказу зупинялося до набрання законної сили ухвалою суду у справі №924/834/16, якою відмовлено в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду.

Присутній у судовому засіданні представник заявника наполягав на задоволенні заяви та просив суд видати наказ на примусове виконання рішення третейського суду від 11.03.16р у справі №11-03/16, посилаючись на те, що підстави для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду відсутні, рішення третейського суду залишено в силі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду невідомі.

Розглядом матеріалів справи, судом встановлено наступне .

11.05.2016р. третейським судом для вирішення конкретного спору (ad hoc) у складі третейського судді Касянюк А.М. прийнято рішення у справі №11-03/16, яким задоволено позов приватної фірми "Спільна справа", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Філянівка, Новоушицький район, про стягнення заборгованості.

Вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1, вул. 151 Стрілецької дивізії, 39-А, с. Філянівка, Новоушицького району, Хмельницької обл. 31100) на користь приватної фірми "Спільна справа" (код ЄДРПОУ 23828931, вул. Курчатова, 19, м. Хмельницький 29000) заборгованість у розмірі 78953,38 грн., а також витрати, які пов'язані із вирішенням спору третейським судом в розмірі 703,60 грн., а всього: 79656,98 грн.

Рішенням визначено, що зобов'язання щодо сплати грошових коштів в сумі 79656,98 грн. за рішенням третейського суду повинно бути виконано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 11.05.2016р. шляхом перерахування заборгованості на користь приватної фірми "Спільна справа" на рахунок №26003002309065 в АТ "ОТП Банк" м. Хмельницький, МФО 300528, код ЄДРПОУ 23828931.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було оскаржено рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 11.05.2016р. по справі №11-03/16, з посиланням на те, що рішення прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, а склад третейського суду, яким було прийняте дане рішення, не відповідав вимогам ст. 14 Закону України "Про третейські суди", оскільки третейський суд та третейський суддя були визначені ПФ "Спільна справа" в односторонньому порядку, що позбавило заявника можливості ефективного захисту прав. Також, на думку заявника, дія третейського застереження припинилася у зв'язку з припиненням дії договору поставки №757/2010 від 04.01.2010р. 14.09.2013р.

Справа №924/834/16 за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 11.05.2016р. по справі №11-03/16 за позовом приватної фірми "Спільна справа" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості розглядалася господарським судом Хмельницької області.

Так, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.10.2016р. у справі №924/834/16, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016р., скасовано рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 11.05.2016р. у справі №11-03/16.

Натомість, Вищий господарський суд України, постановою від 14.02.2017р. скасував постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 03.10.2016р. у справі №924/834/16, а справу №924/834/16 направив на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Під час нового розгляду справи №924/834/16, господарський суд Хмельницької області дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявника і 27.03.2017р. виніс ухвалу, якою відмовив в заяві фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду від 11.05.2016р. у справі №11-03/16 за позовом приватної фірми "Спільна справа", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Філянівка, Новоушицького району про стягнення заборгованості. Рішення третейського суду від 11.05.2016р. у справі №11-03/16 за позовом приватної фірми "Спільна справа", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Філянівка, Новоушицького району про стягнення заборгованості залишено без змін.

Як вбачається з ухвали суду від 27.03.2017р. по справі №924/834/16, судом було встановлено, що 04.01.2010р. між приватною фірмою "Спільна справа" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №957/2010, за умовами якого постачальник на окремі замовлення покупця постачає, а покупець отримує у власність певні партії товарів, асортимент, якість, кількість та ціни яких визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням розцінок постачальника, що можуть коригуватися за домовленістю сторін.

Дослідивши зміст вказаного договору, судом у справі №924/834/16 встановлено наявність третейського застереження у розділі 7 договору та зроблено висновок, що кредитором (ПФ "Спільна справа") та боржником (ФОП ОСОБА_1І.) у добровільному порядку, без заперечень та зауважень, було визначено, що спір між сторонами за позовом постачальника щодо порушення зобов'язань покупцем, які стосуються оплати товарів чи повернення тари (у тому числі подібної), відповідальності за такі порушення, а також порушень покупцем п. 8.1 цього договору може бути переданий постачальником на розгляд до третейського суду (ad hoc) або до будь-якого постійно діючого третейського суду у будь-який час, тобто сторонами визначений предмет спору, що включає в себе всі можливі спори, які можуть виникнути між сторонами в рамках вказаного договору.

З огляду на вказані положення договору, судом у справі №924/834/16 зроблено висновок, що третейські застереження, передбачені розділом 7 договору поставки №957/2010 від 04.01.2010р., відповідають приписам статтей 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" і не суперечать вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту.

Також, судом у справі №924/834/16 встановлено, що пунктами 7.2, 7.3 договору поставки сторони погодили, що спір за позовом постачальника щодо порушення зобов'язань покупцем, який стосується оплати товарів чи повернення тари (у тому числі подібної), відповідальність за такі порушення, а також порушень покупцем п. 8.1. цього договору може бути переданий постачальником на розгляд до третейського суду (ad hoc). У третейському суді (ad hoc) зазначений спір розглядається третейським суддею одноособово. Кандидатура третейського судді може визначатися постачальником, і за умови відповідності статтям 18-19 Закону України "Про третейські суди", така кандидатура вважається погодженою, і такою, що має необхідні для вирішення спору знання, досвід, ділові та моральні якості.

Відповідно, судом у справі №924/834/16 зроблено висновок, що порядок формування складу третейського суду було дотримано, оскільки договір поставки (третейське застереження, п. п. 7.2-7.9 договору) був підписаний ФОП ОСОБА_1 та ПФ "Спільна справа", згідно якого сторони погодили свій порядок обрання третейського суду, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 17 Закону України "Про третейські суди".

З приводу посилань заявника на припинення дії третейського застереження у зв'язку з припиненням дії договору, судом у справі №924/834/16 зроблено наступні висновки: аналіз статтей 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" свідчить про те, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які інші спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Правові наслідки розірвання договору, передбачені статтею 653 Цивільного кодексу України, не позбавляють сторони розірваного договору можливості застосовувати його положення до зобов'язань, які виникли під час дії цього договору та продовжують існувати в майбутньому, вимагати розрахунків за поставлену продукцію за розірваним договором, як і положення про узгоджений сторонами порядок розгляду спорів, які виникають щодо виконання умов договору.

Рівненський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції і постановою від 10.05.2017р. залишив без змін ухвалу господарського суду Хмельницької області від 27.03.2017р. у справі №924/834/16.

Так, Рівненський апеляційний господарський суд підтвердив наявність третейського застереження у розділі 7 договору поставки №957/2010 від 04.01.2010р., погодився з тим, що третейські застереження, відповідають приписам статтей 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" і не суперечать вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту, підтвердив, що порядок формування складу третейського суду було дотримано. Погодився апеляційний суд і з тим, що правові наслідки розірвання договору, передбачені статтею 653 Цивільного кодексу України, не позбавляють сторони розірваного договору можливості застосовувати його положення до зобов'язань, які виникли під час дії цього договору та продовжують існувати в майбутньому, вимагати розрахунків за поставлену продукцію за розірваним договором, як і положення про узгоджений сторонами порядок розгляду спорів, які виникають щодо виконання умов договору.

У зв'язку із невиконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в добровільному порядку у встановлені строки рішення третейського суду від 11.05.2016р., приватна фірма "Спільна справа" звернулась до господарського суду Хмельницької області із заявою про видачу наказу на примусове виконання вказаного рішення третейського суду.

Окрім того, приватна фірма "Спільна справа" зверталася до господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 11.05.2016р. у справі №11-03/16 ще 18.07.2016р.

Ухвалою суду від 01.08.2016р. по справі №924/667/16 заява приватної фірми "Спільна справа" була задоволена та 03.10.2016р. видано наказ №924/667/16 на виконання рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 11.05.2016р. у справі №11-03/16 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь приватної фірми "Спільна справа" заборгованість у розмірі 78953,38 грн., а також витрати, які пов'язані із вирішенням спору третейським судом в розмірі 703,60 грн., а всього: 79656,98 грн. Також, 03.10.2016р. було видано наказ №924/667/16 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь приватної фірми "Спільна справа" 689,00 грн. витрат на оплату судового збору.

Однак, в подальшому, ухвалою суду від 12.01.2017р. по справі №924/667/16 задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Хмельницької області від 03.10.16р. №924/667/16. Наказ господарського суду Хмельницької області від 03.10.16р., виданий у справі №924/667/16 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь приватної фірми "Спільна справа" заборгованості у розмірі 78953,38 грн., а також витрати, які пов'язані із вирішенням спору третейським судом в розмірі 703,6 грн., а всього: 79656,98 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов висновку про задоволення заяви про видачу наказу на виконання рішення третейського суду з наступних підстав.

Особливості провадження у справах про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів унормовано розділом XIV-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 122-7 цього Кодексу, питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається господарським судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.

Стаття 50 Закону України "Про третейські суди" визначає, що сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

Згідно ст. 57 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно п. 6.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., у разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 116 ГПК України та пунктом 1 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Згідно зі ст. 122-9 ГПК України, при розгляді в судовому засіданні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.

Тобто, у відповідності до норм чинного законодавства України, при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа в розумінні статті 56 Закону України "Про третейські суди" та статті 122-10 ГПК України (п. 6.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Частиною 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди", яка кореспондується з нормами ст. 122-10 ГПК України, передбачено вичерпний перелік підстав відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Зокрема, суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статтей 16 - 19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 122-11 ГПК України, за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу про видачу виконавчого документа або про відмову у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 11.05.2016р. по справі №11-03/16 боржником самостійно не виконано; на день розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду вказане рішення судом не скасовано.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, боржником оскаржувалось рішення третейського суду від 11.05.2016р. по справі №11-03/16. За наслідками нового розгляду справи №924/834/16 про оскарження рішення третейського суду, господарський суд Хмельницької області дійшов висновку, що заява про скасування рішення третейського суду від 11.05.2016р. у справі №11-03/16 не підлягає задоволенню та постановив ухвалу від 27.03.2017р. про відмову в задоволенні вимог заявника і залишення рішення третейського суду без змін.

Ухвала господарського суду від 27.03.2017р. є чинною, оскільки Рівненський апеляційний господарський суд своєю постановою від 10.05.2017р. залишив її без змін.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Підвідомчість справ третейським судам встановлена в ст. 6 Закону України "Про третейські суди". Так, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Справа, по якій прийнято рішення третейського суду, відповідає встановленій в ст. 6 Закону України "Про третейські суди" підвідомчості справ третейським судам. Крім того, зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою.

Так, як вбачається з ухвали від 27.03.2017р. по справі №924/834/16, судом встановлено наявність третейського застереження у розділі 7 договору поставки №957/2010 від 04.01.2010р., встановлено, що кредитором (ПФ "Спільна справа") та боржником (ФОП ОСОБА_1І.) у добровільному порядку, без заперечень та зауважень, було визначено, що спір між сторонами за позовом постачальника щодо порушення зобов'язань покупцем, які стосуються оплати товарів чи повернення тари (у тому числі подібної), відповідальності за такі порушення, а також порушень покупцем п. 8.1. цього договору може бути переданий постачальником на розгляд до третейського суду (ad hoc) або до будь-якого постійно діючого третейського суду у будь-який час. Зроблено висновок, що сторонами визначений предмет спору, що включає в себе всі можливі спори, які можуть виникнути між сторонами в рамках вказаного договору, а також те, що третейські застереження, передбачені розділом 7 договору поставки №957/2010 від 04.01.2010р., відповідають приписам статтей 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" і не суперечить вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту.

Посилання заявника на припинення дії третейського застереження у зв'язку з припиненням дії договору суд у справі №924/834/16 не прийняв до уваги, посилаючись на статті 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" відмічаючи, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які інші спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Правові наслідки розірвання договору, передбачені статтею 653 Цивільного кодексу України, не позбавляють сторони розірваного договору можливості застосовувати його положення до зобов'язань, які виникли під час дії цього договору та продовжують існувати в майбутньому, вимагати розрахунків за поставлену продукцію за розірваним договором, як і положення про узгоджений сторонами порядок розгляду спорів, які виникають щодо виконання умов договору.

Окрім того, як вбачається з ухвали від 27.03.2017р. у справі №924/834/16, питання відповідності вимогам закону складу третейського суду досліджувалось судом у справі №924/834/16, яким зроблено висновок, що порядок формування складу третейського суду було дотримано, оскільки договір поставки (третейське застереження, п. п. 7.2 -7.9 Договору) був підписаний ФОП ОСОБА_1 та ПФ"Спільна справа", згідно якого сторони погодили свій порядок обрання третейського суду, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 17 Закону України "Про третейські суди".

Також, як свідчать наявні у справі документи, строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; дана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; в матеріалах даної справи є належним чином засвідчена копія третейської справи №11-03/16 за позовом приватної фірми "Спільна справа", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Філянівка, Новоушицький район про стягнення заборгованості; рішення третейського суду не містить вирішених питань про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

З огляду на викладене вище, підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 11.05.2016р. по справі №11-03/16, передбачені ст. 122-10 ГПК України, ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди", відсутні.

Судом також приймається до уваги й те, що відповідачем не подано доказів на підтвердження існування підстав для відмови у видачі виконавчого документу, а також те, що суд обмежений строками розгляду заяви, встановленими приписами ст. 122-9 ГПК України.

За вказаних обставин, враховуючи, що Закон України "Про третейські суди" не надає права компетентному суду, який розглядає заяву про видачу виконавчого документа, надавати стороні строк для добровільного виконання рішення третейського суду, суд приходить до висновку про задоволення заяви приватної фірми "Спільна справа" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 11.05.2016р. по справі №11-03/16 та необхідність видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 11.05.2016р. у справі №11-03/16 за позовом приватної фірми "Спільна справа", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Філянівка, Новоушицький район, про стягнення заборгованості.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання заяви про видачу виконавчого документа покладаються на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 49, 122-9 - 122-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву приватної фірми "Спільна справа" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 11.05.2016р. по справі №11-03/16 задовольнити.

Видати наказ на виконання рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 11.05.2016р. у справі №11-03/16 наступного змісту:

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1, вул. 151 Стрілецької дивізії, 39-А, с. Філянівка Новоушицького району Хмельницької обл. 31100) на користь приватної фірми "Спільна справа" (код ЄДРПОУ 23828931, вул. Курчатова, 19, м. Хмельницький 29000) заборгованість у розмірі 78953,38 грн. (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні 38 копійок), а також витрати, які пов'язані із вирішенням спору третейським судом в розмірі 703,60 грн. (сімсот три гривні 60 копійок), а всього: 79656,98 грн. (сімдесят дев'ять тисяч шістсот пятдесят шість гривень 98 копійок).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Хмельницька область, Новоушицький район, с. Філянівка, вул. 151 Стрілецької дивізії, 39-А, код НОМЕР_1) на користь приватної фірми "Спільна справа" (м. Хмельницький, вул. Курчатова, 19, код 23828931) 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1- до справи,

2 - приватній фірмі "Спільна справа",

3 - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (Новоушицький район, с. Філянівка, вул. 151 Стрілецької дивізії, 39-А).