Рішення

від 30.05.2017 по справі 926/1159/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" травня 2017 р. Справа № 926/1159/17

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Підзахаричі Путильського району Чернівецької області

до дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Чернівці

про стягнення заборгованості за паливно-мастильні матеріали в сумі 441752,46 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача - ОСОБА_2, дов. від 09.11.2015 р.

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за паливно-мастильні матеріали в сумі 441752,46 грн., у тому числі 202615,58 грн. основного боргу, 217986,81 грн. інфляційних та 21150,00 грн. 3% річних.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі договору поставки (купівлі-продажу) № 19 від 28.11.2011 р. та Доповнення (Додаткова угода) № 9 від 04.04.2013 р. поставив Дочірньому підприємству "Філія "Путильський райавтодор" паливно-мастильні матеріали, які останній зобов'язався оплачувати по ринкових реалізаційних цінах на час витребування заборгованості. Однак, вказав позивач у позові, незважаючи на підписання акту звірки і довідки про вартість ПММ у розмірі 202615,58 грн., відповідач кошти йому не сплатив, у зв'язку з чим за порушення грошового зобов'язання відповідачеві нараховано індекс інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 31.03.2017 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 20.04.2017 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано надати додаткові докази, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування, витяг з ЄДР про державну реєстрацію відповідача, засвідчені копії Статуту ДП "Чернівецький облатодор" та Положення про Філію "Путильський райавтодор" ДП "Чернівецькій облавтодор".

Ухвалою від 20.04.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 11.05.2017 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням відзиву на позов.

У судовому засіданні 11.05.2017 р. за результатами розгляду клопотання відповідача про перевірку повноважень представника позивача суд встановив, що повноваження особи - ОСОБА_2, який від імені позивача ОСОБА_1 підписав позовну заяву і здійснює представництво інтересів позивача в судовому процесі у справі № 926/1159/17, підтверджуються виданою позивачем довіреністю від 09 листопада 2015 р., яка посвідчена приватним нотаріусом в штаті Вашингтон Сполучених Штатів Америки Наталією Отрох з проставленням апостилю, що відповідає Закону України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" від 10.01.2002 р. (а.с. 84-85). За офіційними даними Сполучені Штати Америки є учасником названої Конвенції станом на березень 1992 року (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_082).

Письмового відзиву на позов відповідач до суду не надіслав, його представник у судовому засіданні 11.05.2017 р. проти позову заперечив у зв'язку зі спливом позовної давності та подав письмову заяву від 11.05.2017 р., в якій просить застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову повністю (а.с. 64-66).

Ухвалою від 11.05.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 25.05.2017 р., позивача зобов'язано надати первинні документи в підтвердження заборгованості, що є предметом спору.

У судовому засіданні 25.05.2017 р. представник позивача надав додаткові документи, суд заслухав пояснення сторін по суті спору та оголосив перерву в засіданні до 11-00 год. 30 травня 2017 року.

Представник відповідача в судове засідання 30.05.2017 р. не з'явився без повідомлення причин неявки, однак це не перешкоджає вирішенню спору, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в засіданні 30.05.2017 р. після оголошення перерви, що підтверджується підписом його представника ОСОБА_4 в протоколі судового засіданні від 25.05.2017 р. (а.с. 101).

У судовому засіданні 30.05.2017 р. представник позивач просив задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

28 листопада 2011 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) і дочірнім підприємством "Філія "Путильський райавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" (Покупець) було укладено договір № 19 поставки (купівлі-продажу), згідно з яким ПП ОСОБА_1 зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність ДП "Філія "Путильський райавтодор" паливно-мастильні матеріали, а ДП "Філія "Путильський райавтодор" зобов'язується прийняти і оплатити названий товар (далі - Договір поставки № 19, а.с. 25-30).

З'ясовуючи особу покупця за Договором поставки № 19, суд зазначає, що в преамбулі договору його назва наведена некоректно: так, вказано найменування покупця Дочірнє підприємство "Ф-я "Путильський райавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Однак, згідно реквізитів, вказаних в розділі ХІІІ Договору поставки, правильна назва покупця зазначена на його печатці - Філія "Путильський райавтодор" дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ 26035042.

Згідно відомостей, вміщених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2017 р., дочірнє підприємство "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код 31963989) має в своєму складі відокремлений підрозділ філію "Путильський райавтодор" (код ЄДРПОУ ВП 26035042) (а.с. 73-79).

Відповідно до Положення філії "Путильський райавтодор" дочірнього підприємства Чернівецький облавтодор Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом в.о. директора ДП "Чернівецький облавтодор" від 27.05.2002 р., названа філія є відособленим підрозділом підприємства, не має статусу юридичної особи і має право від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства і представляти інтереси філії і підприємства у всіх установах, організаціях, підприємствах, об'єднаннях, асоціаціях у межах наданих їй повноважень, самостійно здійснює свою господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених підприємством (пункти 1.1, 3.1, 3.3, 5.1 Положення філії, а.с. 48-53).

На даний час відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" визначається за типом як публічне акціонерне товариство, що зазначено в його найменуванні і відомості про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в установленому порядку (а.с. 74).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач правильно визначив відповідачем дочірнє підприємство "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Згідно з умовами Договору поставки № 19 сторони домовилися, зокрема, про таке:

- постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає умовам ДСТУ (п. 2.1). Першу партію постачальник зобов'язується поставити в строк 2 дні після підписання договору, кожну наступну партію на підставі акцептованої заявки покупця та укладеної з покупцем додаткової угоди або специфікації на поставку даної партії товару (п. 5.1);

- загальна вартість товару складається з вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього Договору, вартість тари, упаковки, маркування включається в загальну вартість товару (п.п. 3.2, 3.3);

- вартість першої партії товару та ціна за одиницю товару визначається по накладних (п.п. 3.4, 3.5);

- розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписання акту приймання-передачі товару і документів, зазначених пунктом 4.2 Договору, а саме: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством (п.п. 4.1, 4.2);

- покупець зобов'язаний розрахуватися з постачальником за отриманий товар не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в пунктах 4.1, 4.2 цього Договору (п. 4.3);

- після передачі товару та виконання обов'язку з поставки між сторонами оформлюється акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2 Договору, датою передачі товару від постачальника покупцю вважається дата підписання акту приймання-передачі товару (п.п. 5.4, 5.5);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013 року (п. 10.1).

04 квітня 2013 року сторони уклали Доповнення (Додаткова угода) № 9 до договору № 19 поставки (купівлі-продажу) від 28.11.2011 р. (далі - Доповнення до Договору поставки, а. с. 31-34).

Згідно з цим Доповненням сторони, серед іншого, домовилися про наступне:

- поставка ПММ та палива буде проводитися на АЗС, належній постачальнику ФОП ОСОБА_1 на території Путильського району, отримання ПММ та палива буде фіксуватися по заправочних відомостях, які ведуться на АЗС (пункти 1.1, 1.2);

- договір № 19 поставки (купівлі-продажу) від 28.11.2011 р. пролонговується до 31.12.2014 р., а в частині виконання фінансових зобов'язань та взаємних вимог до повного розрахунку між сторонами. Строки поставки продовжено до 31.12.2014 року (пункти 1.5, 2.3);

- вартість поставленого палива визначається ринковою відпускною ціною на період поставки палива (п. 2.2);

- покупець зобов'язується перераховувати на р/р постачальника грошові кошти за отримані ППМ та паливо помісячно в національній валюті України (п. 2.4);

- з метою економії часу між сторонами будуть складатися та підписуватися Акти звірки розрахунків по господарській діяльності, в яких відображають рух ПММ та палива в літровому виразі з вказанням реалізаційної вартості палива за 1 літр з послідуючим вказанням вартості всієї кількості палива, яке отримано й не оплачено покупцем на користь постачальника (п. 2.7);

- підписані сторонами Акти звірки розрахунків по господарській діяльності є достатнім документом для вирішення сторонами будь-яких суперечок (в тому числі судових), що можуть виникнути між ними в процесі виконання своїх договірних зобов'язань, по кількості та вартості ПММ й палива, є повноцінним документом, що відображає весь рух ПММ й палива між сторонами і не потребує будь-якого іншого документального підтвердження отримання покупцем на власні потреби від постачальника палива та ПММ (п. 2.7).

Позивач у позові та його представник у судовому засіданні стверджують, що заборгованість відповідача по розрахунках за отримані на виконання Договору поставки № 19 паливно-мастильні матеріали і паливо становить 202615,58 грн. згідно з актом звірки розрахунків по господарській діяльності, складеному станом на 01.10.2013 року (а.с. 21). Довідкою № 15 від 27.02.2017 р. Філія "Путильський райавтодор" підтвердила, що станом на 01.10.2013 р. заборгованість за паливо-мастильні матеріали згідно договору № 19 від 28.11.2011 р. ПП ОСОБА_1 становить 202615,58 грн. (а.с. 38).

Також у судовому засіданні 25.05.2017 р. позивач надав видані Філією "Путильський райавтодор" ДП "Чернівецький райавтодор" довідки від 23.05.2017 р. №№ 32, 33, 34, в яких вказано, що філія визнає заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 у сумі 202615,58 грн. за поставлені по договору № 19 поставки (купівлі-продажу) від 28.11.2011 р. та доповненню (додаткова угода) від 04.04.2013 р. № 9 паливно-мастильні матеріали і паливо станом на 01.10.2013 р. із зазначенням реквізитів накладних про передачу МПП і вартості поставки (а.с. 89-91).

На підтвердження поставки по вказаних у довідці Філії "Путильський райавтодор" ДП "Чернівецький райавтодор" від 23.05.2017 р. № 32 накладних представник позивача надав засвідчені копії видаткових накладних про отримання Філією паливно-мастильних матеріалів і палива на загальну суму 230114,40 грн., а саме:

- № 55 від 31.05.2013 р. на суму 57247,50 грн.,

- № 65 від 29.06.2013 р. на суму 32358,50 грн.,

- № 69 від 31.07.2013 р. на суму 44841,40 грн.,

- № 76 від 30.08.2013 р. на суму 37117,60 грн.,

- № 78 від 31.08.2013 р. на суму 985,00 грн.,

- № 86 від 30.09.2013 р. на суму 56006,40 грн.,

- № 89 від 30.09.2013 р. на суму 1558,00 грн. (а.с. 92-98).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Статтею 34 ГПК України унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з частиною 1 статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Факт існування станом на 01.10.2013 року заборгованості у сумі 202615,58 грн. перед позивачем відповідач визнає, у розумінні ст. 34 ГПК України акт звірки розрахунків по господарській діяльності, складений станом на 01.10.2013 року, є належним і допустимим доказом у справі, який підтверджує як здійснення позивачем господарських операцій з поставки відповідачеві зазначених в цьому акті видів ПММ та палива, їх кількості та вартості, так й існування заборгованості відповідача у розмірі 202615,58 грн. перед позивачем на вказану в акті дату, оскільки сторони в пункті 2.7 Доповнення до Договору домовилися саме про такий порядок фіксування кількості і вартості поставлених ППМ і палива відповідачеві.

Разом з тим, згідно з наявними у матеріалах справи актами звірки розрахунків по господарській діяльності без дати і номеру заборгованість відповідача перед позивачем по Договору поставки (купівлі-продажу) № 19 від 28.11.2011 р. станом на 01.01.2014 р. становить 206923,48 грн., а станом на 31.12.2014 р. - 260268,56 грн. (за поясненням представника позивача в акті помилково зазначено дату договору 28.11.2014 р. замість 28.11.2011 р.).

Оцінюючи зазначені акти звірки як докази у справі, суд виходить з того, що, як стверджує позивач і не заперечує відповідач, дані акти були складені в дату, на яку визначено сальдо розрахунків - відповідно 01.10.2013 р. (а.с. 21-22), 01.10.2014 р. (а.с. 20) та 31.12.2014 р. (а.с. 17). Такий висновок суду підтверджується копіями претензій позивача з відміткою відповідача про їх отримання, в яких згадуються названі акти, а саме претензія № 26 від 01.10.2013 р. та претензія № 41 від 31.12.2014 р. (а.с. 18-19, 23-24).

Заборгованість у сумі 202615,58 грн., яку просить стягнути позивач, безпосередньо підтверджується й первинними документами - видатковими накладними про передачу відповідачеві ПММ та палива на загальну суму 230114,40 грн. (а.с. 92-98), з яких відповідачем частково погашено 27498,82 грн., що визнається обома сторонами (230114,40 грн. - 27498,82 грн. = 202615,58 грн.).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У ході розгляду справи на підставі досліджених в судовому засіданні та оцінених у сукупності доказів судом встановлено невиконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставлених йому позивачем паливно-мастильних матеріалів та палива на суму 202615,58 грн. у строки і порядку, що встановлені Договором поставки № 19 та Доповненням до договору поставки.

Суд зазначає, що в Доповненні до договору поставки сторони констатували неможливість виконання пунктів 4.1, 4.2 та всього пункту 5 Договору поставки № 19, якими передбачено здійснення розрахунків за поставлений товар на підставі рахунків постачальника, актів-приймання передачі товару та з наданням інших первісних документів і податкових накладних, а також щодо проведення паперової фіксації кожної операцій складання та підписання сторонами Актів прийому-передачі.

Згідно з пунктом 2.4 Доповнення до Договору поставки покупець зобов'язується перераховувати на р/рахунок постачальника грошові кошти за отримані, поставлені МПП та паливо помісячно в національній валюті України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи, що в Доповненні до Договору поставки сторони змінили первісно встановлений пунктом 4.3 Договором поставки № 19 строк здійснення покупцем оплати товару (не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в пунктах 4.1, 4.2 цього Договору) і обумовили помісячне здійснення розрахунків за товар, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний сплачувати за поставлені йому позивачем паливно-мастильні матеріали і паливо не пізніше останнього дня місяця поставки, а прострочення платежу настає з першого числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Отже, прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару почалося стосовно накладних:

- № 55 від 31.05.2013 р. - з 01.06.2013 року,

- № 65 від 29.06.2013 р. - з 01.07.2013 року,

- № 69 від 31.07.2013 р. - з 01.08.2013 року,

- № 76 від 30.08.2013 р. та № 78 від 31.08.2013 р. - з 01.09.2013 р.,

- № 86 від 30.09.2013 р. та № 89 від 30.09.2013 р. - з 01.10.2013 року.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав заяву від 11.05.2017 р. про застосування позовної давності, розглянувши яку, суд зазначає наступне.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У пункті 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Положеннями статей 263, 264 ЦК передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається та зупиняється.

Так, відповідно до частини першої статті 264 ЦК визначено, що позовна давність переривається, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

У справі встановлено, що зафіксований у акті звірки розрахунків по господарській діяльності станом на 01.10.2013 р. основний борг у розмірі 202615,58 грн. за договором поставки (купівлі-продажу) № 19 від 28.11.2011 р. відповідач визнав у таких же актах звірки станом на 01.01.2014 р. та станом на 31.12.2014 р. (а.с. 17, 20, 21). Враховуючи, що підписання актів звірки, тобто визнання заборгованості відповідачем, відбулося в межах строку позовної давності для оплати товару по зазначених вище в рішенні видаткових накладних, проти чого представник відповідача не заперечував, слід дійти висновку, що у вказані дати - 01.10.2013 р., 01.01.2014 р. та 31.12.2014 р., мало місце переривання строку позовної давності та її перебіг починався заново згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України. Тому станом на день звернення позивача з позовом до господарського суду у даній справі (30.03.2017 р.) трирічний строк позовної давності з дати її останнього переривання - 31.12.2014 р., щодо вимог про стягнення основного боргу не сплив, отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати ПММ і палива в сумі 202615,58 грн. не є обтяженими пропуском строку позовної давності.

Викладені в заяві від 11.05.2017 р. та підтримані в судовому засіданні доводи представника відповідача, що з дати укладення між позивачем і філією "Путильський райавтодор" ДП "Чернівецький облавтодор" нового договору поставки (купівлі-продажу) № 1 від 08.01.2014 р. Договір поставки (купівлі-продажу) від 28.11.2011 р. № 19 та Додаткова угода до нього від 04.04.2013 р. втратили юридичну силу, тому строк позовної давності закінчився до 07.01.2017 р., є неспроможними.

Так, згідно з пунктом 11.1 договору поставки (купівлі-продажу) № 1 від 08.01.2014 р. (а.с. 67-72) після його підписання всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору.

Разом з тим, Договір поставки (купівлі-продажу) від 28.11.2011 р. № 19 та Додаткова угода № 9 до нього від 04.04.2013 р. не є попередніми договорами чи письмовими домовленостями в розумінні п. 11.1 договору поставки (купівлі-продажу) № 1 від 08.01.2014 р., а являють собою окремий самостійний правочин (договір), строк дії якого не закінчився і грошові зобов'язання відповідача за яким не припинені в установленому законом порядку (ст.ст. 589-601, 604-609 ЦК України).

Отже, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за паливно-мастильні матеріали та паливо у розмірі 202615,58 грн. за договором поставки (купівлі-продажу) № 19 від 28.11.2011 р. підтверджена належними і допустимими доказами, стосовно даної вимоги не сплив строк позовної давності, доказів погашення даної заборгованості відповідач не надав, тому в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 21150,00 грн. 3% річних, нарахованих на суму боргу 202615,58 грн. за період з 01.10.2013 р. по 24.03.2017 р., та 217986,81 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2013 р. по лютий 2017 р. включно згідно зробленого ним розрахунку (а.с. 12).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.п. 3.1, 4.1), а до вимог про їх стягнення суми боргу застосовується загальна позовна давність (п.п. 3.4, 4.3).

Відповідно до роз'яснень, вміщених в абзаці 11 пункту 4.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Заява відповідача про застосування позовної давності стосується усіх вимог позивача, у тому числі й інфляційних втрат та 3% річних. Як зазначено вище, стосовно основного боргу позовна давність позивачем не пропущена.

Щодо ж до інфляційних втрат та 3% річних суд виходить з того, що, як роз'яснено в пункті 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як зазначалося вище, виходячи зі змісту пунктів 1.2, 2.4, 2.5 Доповнення до Договору поставки зобов'язання з оплати поставлених ПММ та палива виникає у відповідача щомісячно і має бути виконано не пізніше останнього дня місяця поставки, а прострочення оплати настає з першого числа наступного календарного місяця.

Отже, позовна давність стосовно вимог про стягнення інфляційних і 3% річних розпочалася у відповідну дату стосовно кожної з названих вище в рішенні видаткових накладних і не переривалася впродовж всього періоду до звернення позивача з позовом до господарського суду. У будь-якому випадку, позивач не надав доказів, які свідчать про визнання відповідачем додаткових вимог щодо інфляційних втрат і 3% річних, а останній просить застосувати до них наслідки спливу позовної давності.

Відтак, нараховані в межах пропущеного строку позовної давності інфляційні втрати та 3% річних стягненню не підлягають.

Такий строк у даній справі є періодом, який лежить поза межами трирічного строку від дати звернення позивача з позовом до суду - а саме період до 30.03.2014 року. При цьому, позивач не навів будь-яких доводів, що строк позовної давності ним пропущено з поважних причин (ч. 5 ст. 267 ЦК України). Отже, у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за період з 01.10.2013 р. по 29.03.2014 р. належить відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Разом з тим, суд зазначає, що невиконання грошового зобов'язання є триваючим порушенням, тому інфляційні втрати і 3% річних можуть нараховуватися впродовж всього періоду існування заборгованості до дати виконання такого грошового зобов'язання за умови, що стосовно основного боргу не сплив строк позовної давності (ст. 266 ЦК України).

У справі встановлено, що позовна давність щодо основного боргу не спливла, тому в межах обраного позивачем періоду для нарахування 3% річних з 01.10.2013 р. по 24.03.2017 р. з урахуванням спливу позовної давності щодо вимог за період з 01.10.2013 по 29.03.2014 р. (поза межами 3-х років від дня звернення позивача з позовом до суду), 3% річних підлягають нарахуванню за період з 30.03.2014 р. по 24.03.2017 р. згідно з таким розрахунком:

202615,58 грн. х 3% : 356 дн. х 1091 дн. = 18168,79 грн.

Аналогічно, задоволення вимог про стягнення інфляційних можливе за період, коли позовна давність позивачем не пропущена - з 30.03.2014 р. по 24.03.2017 р.

Згідно з розрахунком, виконаним судом за допомогою Інтернет-ресурсу "ЛІГА:Закон для всіх", інфляційні втрати від суми боргу 202615,58 грн. за вказаний період становлять 208473,61 грн. (а.с. 102).

Підсумовуючи, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково, а саме підлягають задоволенню вимоги про стягнення основного боргу в сумі 202615,58 грн., 3% річних у сумі 18168,79 грн. за період з 30.03.2014 р. по 24.03.2017 р. та інфляційні втрати в сумі 208473,61 грн. за період з 30.03.2014 р. по 24.03.2017 р., у задоволенні решти вимог належить відмовити в зв'язку зі спливом позовної давності, заяву про застосування якої зробив відповідач. В зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір належить покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (50018, м. Чернівці, вул. Головна, 205, код 31963989) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 59110, с. Підзахаричі Путильського району Чернівецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 202615,58 грн. основного боргу, 18168,79 грн. 3 проценти річних, 208473,61 грн. інфляційних втрат та 6438,86 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 30.05.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 30 травня 2017 року.

Суддя Т.І. Ковальчук