Ухвала

від 30.05.2017 по справі 916/521/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення провадження

"30" травня 2017 р. Справа № 916/521/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Величко Т.А., Лашина В.В.

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 про визнання банкрутом

по справі № 916/521/17

до боржника Приватного підприємства ПСВ ФРУТ

ліквідатор Захаров О.К.

про визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ПСВ ФРУТ (далі - ПП ПСВ ФРУТ ) звернулось до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за процедурою, передбаченою ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з посиланням на те, що у зв'язку із неможливістю погашення кредиторської заборгованості в процедурі самостійної ліквідації, ліквідатором прийнято рішення про звернення до господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2017 заяву ПП ПСВ ФРУТ про порушення провадження у справі про банкрутство прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 порушено провадження по справі №916/521/17.

Постановою Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 визнано банкрутом ПП ПСВ ФРУТ , відкрито ліквідаційну процедуру ПП ПСВ ФРУТ , строком на дванадцять місяців, ліквідатором ПП ПСВ ФРУТ призначено голову ліквідаційної комісії Захарова Олександра Костянтиновича.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження, відстрочити сплату судового збору до розгляду справи по суті та скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 у справі № 916/521/17 та припинити провадження у справі.

Обґрунтовуючи свої доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що необхідною передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, зокрема, ч. 7 ст. 111 ЦК України, згідно якої для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Лашин В.В.) від 24.04.2017 поновлено Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 30.05.2017 об 11:00.

У зв'язку із перебуванням судді Лавриненко Л.В. у відпустці, розпорядженням керівника апарату № 414 від 29.05.2017 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/521/17 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2017 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді: Лашин В.В., Величко Т.А. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 прийнято справу № 916/521/17 колегією суддів: головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді: Лашин В.В., Величко Т.А.

У судове засідання 30.05.2017 представники сторін та учасники провадження у справі про банкрутство не з'явилися без повідомлення про причини неявки.

Оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 30.05.2017, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження з перегляду постанови Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 по справі № 916/521/17 підлягає припиненню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі по тексту-Закон про банкрутство), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 129 Конституції України встановлює, як одну з основних засад судочинства, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п.8).

Проте, зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів , згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Тобто, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках та яка саме особа має право оскаржувати прийняті господарським судом рішення (в цьому випадку - постанову місцевого господарського суду) в апеляційному чи касаційному порядку.

Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут); учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності-боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі податкового органу державної фіскальної служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, податковий орган не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2017 по справі № 904/5287/16.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси в обґрунтування наявності прав оскарження в апеляційному порядку постанови господарського суду, посилався на наступне:

- зважаючи на особливості процедури банкрутства в даному випадку (в порядку статті 95 Закону), правовий статус Державної податкової інспекції, як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, то хоч інспекція на час розгляду справи і не набула статусу кредитора у справі про банкрутство, але оскаржувана постанова стосується її прав та обов'язків;

- відповідно до вимог ст. 19-1, 20 ПК України органи податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів; проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків;

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду повинна встановити статус Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси в даній справі про банкрутство.

Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника та визнання їх господарським судом. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Справа № 916/521/17 про банкрутство ПП ПСВ ФРУТ порушена на підставі ст. 95 Закону про банкрутство.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

На виконання даної вимоги державному реєстратору були подані відповідні документи (рішення про припинення від 15.12.2016).

Проте, в матеріалах справи не містять доказів звернення податкового органу до суду з кредиторськими вимогами до боржника в порядку встановленому ч.3 ст.95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Крім того, в апеляційній скарзі податковий орган жодним чином не посилався на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Про наявність у боржника будь-якої податкової заборгованості скаржник не зазначає і в апеляційній скарзі.

Таким чином, заявник не набув у встановленому порядку статусу кредитора боржника, а тому не має правових підстав для звернення до суду з даною апеляційною скаргою.

Посилання скаржника на те, податковий орган був позбавлений можливості вчасно провести позапланову документальну перевірку діяльності боржника, колегією суддів відхиляється з огляду на те, що матеріали справи не містять, а податковим органом не надано доказів, які б свідчили про вжиття останнім заходів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства ПСВ Фрут у строк, встановлений ст.82.2. Податкового кодексу України.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази відмови ліквідатора про надання документів для перевірки чи оскарження податковим органом відповідної відмови ліквідатора.

Згідно з ч.1 ст. 95 Закону про банкрутство до боржника, що ліквідується власником застосовується особливий порядок провадження у справі. Головною умовою порушення провадження у справі про банкрутство за цією статтею є стан неоплатності боржника, що встановлюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) боржника за наслідками аналізу його пасиву та активу.

Відповідно до ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Частиною 1 статті 210 ГК України встановлено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Наведена правова норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси не набула статусу учасника справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника ні в процедурі ліквідації згідно норм цивільного законодавства, ні в процедурі банкрутства, та не була визнана кредитором у справі про банкрутство.

При цьому про наявність у боржника будь-якої податкової заборгованості перед Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси скаржник не вказує в апеляційній скарзі, та доказів наявності податкової заборгованості до апеляційної скарги не додає.

Щодо посилання скаржника про те, податковий орган був позбавлений можливості вчасно провести позапланову документальну перевірку діяльності боржника, слід зазначити наступне.

Згідно п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 78 Податкового Кодексу України, у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків органами державної податкової служби проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 82.2 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у ст. 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у ст. 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів. Загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 цього Кодексу, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів (п. 82.4 ст. 82 Податкового кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вжиття податковою інспекцією заходів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП ПСВ Фрут у строк, встановлений ст.82.2. Податкового кодексу України.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази відмови ліквідатора про надання документів для перевірки чи оскарження податковим органом відповідної відмови ліквідатора, або його бездіяльності, в судовому порядку.

Що стосується факту не проведення позапланової перевірки податковим органом платника податків у зв'язку з рішенням засновника про його припинення та в подальшому його банкрутством, то на думку колегії суддів податковий орган має достатньо прав та можливостей для здійснення такої перевірки у встановленому законом порядку у період після публікації оголошення боржником про припинення діяльності, персонального повідомлення про це податкового органу та відповідного оголошення про порушення справи про банкрутство. Проведення або не проведення вказаної перевірки в даному випадку залежить виключно від волевиявлення контролюючого органу, який не заявляв про наявність заборгованості платника податків перед бюджетом, тому не набув статусу кредитора боржника у справі про його банкрутство. Також відомості про податкову заборгованість були відсутні у документах фінансової звітності платника податків. Не проведення перевірки податковим органом не є доказом порушення вимог цивільного законодавства з боку ліквідаційної комісії під час проведення процедури припинення боржника за рішенням засновників.

За таких обставин твердження Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про порушення інтересів останньої є безпідставними, оскільки засновані на припущеннях щодо можливого виявлення під час перевірки порушень податкового законодавства. Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Припущення щодо можливого виявлення порушень у майбутньому, закон не відносить до доказів у господарському процесі. У зв'язку з відсутністю у Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси статусу кредитора боржника колегія суддів робить висновок про відсутність у скаржника законних прав користуватися процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу у даній справі.

Згідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України , якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

За таких обставин заявник апеляційної скарги - Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси позбавлений права на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство. У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції припиняє апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86, ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження з перегляду постанови Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 по справі № 916/521/17 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси - припинити.

Справу № 916/521/17 повернути до господарського суду Одеської області.

Касаційні скарги на постанови (ухвали) апеляційного господарського суду подаються в порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ч. 3 ст. 8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Головуючий І.Г. Філінюк

Судді: В.В. Лашин

Т.А. Величко