Рішення

від 23.05.2017 по справі 905/661/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.05.2017                     Справа №905/661/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області, м.Бахмут Донецької області,

до відповідача 1, Бахмутської міської ради Донецької області, м.Бахмут Донецької області, ЄДРПОУ 04052732,

до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс», м.Київ, ЄДРПОУ 35715610,

про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та повернення земельної ділянки, -

за участю уповноважених представників:

прокурор: Крупська К.М. – службове посвідчення;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Артемівської місцевої прокуратури Донецької області, м.Бахмут Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою №80-1531-вих17 від 21.03.2017р. до відповідача 1, Бахмутської міської ради Донецької області, м.Бахмут Донецької області, відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс», м.Київ, про визнання незаконним та скасування рішення Артемівської міської ради Донецької області №6/73 – 1310 від 21.10.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська»; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська, укладеного 03.11.2015р. між Артемівською міською радою Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тавр – Плюс»; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр – Плюс» повернути земельну ділянку по вулиці Горбатова, 67, площею 0,0030 га, у м.Бахмут Донецької області, вартістю 37 824,90 грн. Бахмутській міській раді Донецької області (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 44, код ЄДРПОУ 04052732).

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/661/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 23.03.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/661/17.

В подальшому розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог керівник Артемівської місцевої прокуратури Донецької області посилається на рішення Бахутської (Артемівської) міської ради Донецької області №6/73-1310 від 21.10.2015р., на підставі якого 03.11.2015р. між відповідачами укладено договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська. Прокурор зазначає, що вказане рішення ради суперечить вимогам чинного законодавства, а договір сервітуту від 03.11.2015р., укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки фактично підміняє договір оренди земельної ділянки, і тому підлягає визнанню недійсним. В позовній заяві прокурор мотивував звернення з позовом потребою захистити інтереси держави у сфері земельних правовідносин, порушення яких унеможливлює право на отримання коштів за таке користування, перешкоджає законному розпорядженню земельними ділянками, при цьому Бахмутська міська рада, як компетентний орган, захист порушених інтересів держави не здійснює, є єдиним із учасників спірних правовідносин. Окрім того, відповідно до п.1.1 рішення Артемівської міської ради №6/82-1443 від 23.03.2016р. «Про перейменування Артемівської міської ради та її виконавчого комітету» Артемівську міську раду перейменовано у Бахмутську міську раду.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: рішення Артемівської міської ради №6/73 – 1310 від 21.10.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська», №6/74-1322 від 25.11.2015р. «Про перейменування вулиць, провулків та інших об'єктів топоніміки м.Артемівська та смт.Красна Гора», №6/82-1443 від 23.03.2016р. «Про перейменування Артемівської міської ради та її виконавчого комітету», клопотання №б/н від 15.10.2015р., договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська №б/н від 03.11.2015р., акт приймання-передачі земельної ділянки щодо якої встановлюється земельний сервітут №б/н від 17.11.2015р., план (схема) меж земельної ділянки кадастровий номер 1410300000:00:017:0732, акт встановлення та погодження меж земельної ділянки б/н б/д, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №48193502 від 23.11.2015р., паспорт прив'язки пересувної торгової тимчасової споруди №3 від 18.05.2015р., супровідний лист відділу Держгеокадастру у м.Артемівську Донецької області №10-28-0.3-382/2-17 від 07.02.2017р. із додатком, лист Бахмутської міської ради №01-0746-11 від 17.02.2017р., витяг з веб-сайту Міністерства юстиції України «Детальна інформація про юридичну особу», наказ Генерального прокурора України №750к від 08.12.2015р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.12, 202, 203, 215, 235, 395, 401, 404, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.80, 83, 93, 98, 99, 124, 134, 152, 189 Земельного кодексу України, ст.ст.13, 14, 19, 131-1 Конституції України, ст.ст.2, 16, 29 Господарського процесуального кодексу України,ст.ст.23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст.13 Закону України «Про оренду землі», п.2.32, п.2.34 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р.

06.04.2017р. від представника відповідача 1 через канцелярію господарського суду Донецької області отримано відзив №01 – 0515 – 08 від 03.04.2017р. на позовну заяву по справі №905/661/17, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі; зазначено, що статтею 100 Земельного кодексу України закріплено право вимоги земельного сервітуту у формі особистого сервітуту не лише власникам (володільцям) земельних ділянок, але і іншим особам; вказано, що статтею 99 Земельного кодексу України передбачена можливість встановлення сервітуту для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), у зв'язку з чим Артемівська міська рада прийняла рішення №6/73 – 1310 від 21.10.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська» у межах повноважень, визначених Законом та у спосіб передбачений чинним законодавством та регламентом Бахмутської міської ради; звернуто увагу на Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)”, яким пункт “в” статті 99 Земельного кодексу України викладено у новій редакції, а саме надано право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), тобто згідно вказаної норми Закону власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, а також посилається на статті 12, 99 та 100 Земельного кодексу України, статті 401-404 Цивільного кодексу України, якими, на думку відповідача 1, надано право територіальній громаді Бахмутської міської ради на розміщення тимчасових споруд особам, які цього вимагають, без обов'язкових ознак таких осіб, як власників чи користувачів (володільців) земельних ділянок, шляхом укладання договору строкового сервітуту без проведення земельних торгів (аукціонів); зауважено на наявність у відповідача 2 паспорта прив'язки тимчасової споруди; вказано, що доказів порушення прав територіальної громади чи інтересів держави позов не містить, заявлений позов є втручанням органу державної влади у здійсненні органом місцевого самоврядування наданих останньому владних повноважень, а також прокурором не зазначено та не обґрунтовано відсутність органу державної влади чи місцевого самоврядування з питань, які є предметом позову: зауважено, що вимога про звільнення земельної ділянки відповідачем 2, з огляду на наявність у останнього діючого дозволу, буде порушенням права на розміщення пересувної торгової тимчасової споруди.

До відзиву додані документи, наведені у переліку, а також копію кадастрового плану земельної ділянки та заяву №01 – 0514 – 08 від 03.04.2017р. про розгляд даної справи у відсутності його представника разом з копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань №21904098 від 27.04.2017р. щодо підприємства відповідача 1.

12.04.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано лист Артемівської місцевої прокуратури Донецької області №801955 – вих.17 від 05.04.2017р. щодо відсутності на розгляді у іншого судді даних позовних вимог та щодо відсутності відносно відповідача 2 провадження по справі про банкрутство, до якого додано копію витягу з сайту Міністерства юстиції України «Безкоштовний запит. Загальна інформація про юридичну особу» щодо відповідача 2.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.04.2017р. визнано явку представника відповідача 1 у судове засідання не обов'язковою.

24.04.2017р. через канцелярію суду від керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області надійшли пояснення №80-2200-вих.17 від 18.04.2017р. на відзив Бахмутської міської ради Донецької області, в яких зазначає, що вважає доводи відповідача1, викладені в обґрунтування своїх заперечень, необґрунтованими з огляду на норми законодавства, стверджує, що метою, з якою надавалась земельна ділянка Товариству з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» є розміщення та обслуговування тимчасової споруди, цільове призначення - роздрібна торгівля продовольчими товарами, реалізація якої безпосередньо впливає на обсяг речових прав власника земельної ділянки, що суперечить природі правовідносин за договором сервітуту; зауважено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.2, ч.3 ст.134 Земельного кодексу України; пояснено, що технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж землі для передачі її у користування (оренду) затверджено та земельну ділянку передано відповідачу 2 з порушенням встановленого законодавством порядку та виходом за межі компетенції ради, а також останньому фактично було надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів; роз'яснено, що п.1.11 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Мінрегіонбуду №244 від 21.10.2011р., передбачено, що розміщення тимчасових споруд під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів здійснюється у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування, таким чином, законодавством на сьогодні не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення порядків та правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, окрім як проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів.

11.05.2017 від відповідача 1 надійшла заява №01-0691-08 від 04.05.2017р., в якій просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог; зазначено, з посиланням на лист Департаменту містобудування, архітектури та планування територій Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України №8/14.1-1237-16 від 23.11.2016р., що порядок розміщення ТС регламентуються Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Мінрегіонбуду №244 від 21.10.2011р., пунктом 1.4. якого передбачено, що розміщення споруд для здійснення підприємницької діяльності несе тимчасовий характер, а в пунктом 2.1 визначено, що підставою для встановлення ТС є наявність паспорту прив'язки, відповідно до пункту “в” статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітуту на право на розміщення тимчасових споруд.

До заяви додано у копіях: супровідний лист Управління містобудування та архітектури Донецької обласної державної адміністрації Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства України №03 – 248 від 30.12.2016р. на адресу головних архітекторів міст та районів разом з листом Департаменту містобудування, архітектури та планування територій Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства України №8/14.1 – 1237 – 16 від 23.11.2016р. на адресу Управління містобудування та архітектури Донецької обласної державної адміністрації.

Представник позивача у судовому засіданні 23.05.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача 1 в судове засідання 23.05.2017р. не з'явився.

Представник відповідача 2 в судове засідання 23.05.2017р. не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача 2 для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

18.05.2015р. на замовлення відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс», управлінням муніципального розвитку Артемівської міської ради виданий паспорт прив'язки пересувної торгової тимчасової споруди №3 для роздрібної торгівлі продовольчими товарами по вул.Горбатова, 67 у м.Артемівськ, дійсний до 18.05.2020р.

21.10.2015р. Артемівською міською радою (нині - Бахмутська міська рада згідно рішення Артемівської міської ради №6/82-1443 від 23.03.2016р. «Про перейменування Артемівської міської ради та її виконавчого комітету») було прийнято рішення №6/73-1310 «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська», відповідно до п.1.1 якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» встановлено земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,0030 га (кадастровий номер 1410300000:00:017:0732) по вул.Горбатова, 67 у м.Артемівську, для розміщення та обслуговування тимчасової споруди, цільове призначення – роздрібна торгівля продовольчими товарами, із земель житлової та громадської забудови, терміном до 18.05.2020р.

Відповідно до п.2 зазначеного рішення вирішено управлінню муніципального розвитку Артемівської міської ради підготувати договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська, згідно пункту 1 даного рішення у відповідності з чинним законодавством.

03.11.2015р. між Бахмутською міською радою (Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» (Сервітуарій) укладено договір про встановлення земельного серветуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Артемівська №б/н, відповідно до умов якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: кадастровий номер 1410300000:00:017:0732, наданої для розміщення та обслуговування тимчасової споруди, цільове призначення – роздрібна торгівля продовольчими товарами, яка розташована за адресою: м.Артемівськ, вул.Горбатова, 67. Земельний сервітут встановлюється в інтересах Сервітуарія на земельну ділянку власника площею 0,0030 га із земель житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Земельний сервітут встановлюється на підставі п.п.2.1 п.2 рішення Артемівської міської ради №6/73 – 1310 від 21.10.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська» (п.1.1 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 35579,30грн. (418,58 грн. за 1м2) (п.1.4 договору).

Термін дії договору встановляється з моменту його державної реєстрації до 18 травня 2020 року (п.2.1 договору).

Плата за користування земельною ділянкою обчислюється Власником згідно цього договору, дорівнює сумі орендної плати та вноситься у грошовій формі один раз на рік не пізніше 1 лютого поточного року за попередній рік (п.3.1 договору).

Згідно п.6.2 договору передача земельної ділянки сервітуарію здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта сервітуту.

Договір підлягає припиненню за умов і в порядку, передбачених ст.102 Земельного кодексу України, ст.406 Цивільного кодексу України (п.7.2 договору).

У пункті 10.1 договору зазначено, що право земельного сервітуту виникає після підписання цього договору сторонами з дати його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки щодо якої встановлюється земельний сервітут №б/н від 17.11.2015р., відповідно до умов договору, Відповідач 1 передав, а Відповідач 2 прийняв земельну ділянку, межі якої встановлюються на місцевості, яка знаходиться по вул.Горбатова, 67 у м.Артемівську, загальною площею 0,0030 га, кадастровий номер 1410300000:00:017:0732.

Право сервітуту за договором було зареєстровано 17.11.2015р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.395 Цивільного кодексу України, сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України, встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ч.1 ст.401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, право розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) (ст.99 Земельного кодексу України).

Отже, правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, використання якої є необхідним для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, тобто відсутність взагалі або альтернативи проходу, проїзду до майна іншої земельної ділянки тощо, та між особою, яка вимагає встановлення сервітуту, за викладених обставин, для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна).

Дане дає підстави дійти висновку, що особа, якій належить право на встановлення земельного сервітуту, є суб'єкт спірних правовідносин, потреби використання власного майна якого, не можуть бути задоволенні у інший спосіб, ніж використання чужого майна, зокрема, земельної ділянки.

Виходячи зі змісту ст.99 Земельного кодексу України, визначено також можливість встановлення земельного сервітуту в тому числі і для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), при цьому за наявності вищеозначених обставин неможливості використання в інший спосіб, а саме лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Однак відповідачами не доведено відсутність можливості задоволення потреб відповідача 2 в користуванні спірною земельною ділянкою іншим способом, ніж встановлення сервітуту.

Таким чином, за відсутності ознак користування чужим майном, будь-яких підстав для визнання між сторонами прав на встановлення сервітуту не існує.

Тому, у Бахмутської міської ради не було будь-яких підстав для встановлення сервітутних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс» та відповідно, для прийняття оспорюваного рішення.

З вищенаведених підстав є незаконним рішення Бахмутської міської ради №6/73 – 1310 від 21.10.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська», яким встановлено земельний сервітут відповідачу 2 на земельну ділянку площею 0,0030га по вул.Горбатова, 67 у м.Бахмут (м.Артемівськ) та надано згоду на укладання договору про встановлення сервітуту для розміщення та обслуговування тимчасової споруди, цільове призначення - роздрібна торгівля продовольчими товарами, із земель житлової та громадської забудови, оскільки воно не відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, оскільки судом встановлено суперечність актам цивільного законодавства акта індівідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, і суперечить ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, невизнання цього факту відповідачем 1, рішення Бахмутської міської ради №6/73 – 1310 від 21.10.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська» підлягає скасуванню у судовому порядку.

З огляду на таке, вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Бахмутської міської ради Донецької області №6/73 – 1310 від 21.10.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська» підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.ч.2, 4 ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р.

Пунктом 1.11 Порядку передбачено, що розміщення тимчасових споруд (ТС) під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів здійснюється у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування.

В силу цього нормативно-правового акту не виникає право та не передбачено укладення договору особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди, як і повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення порядків та правил розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, крім як під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів.

Відповідно до п.2.1 Порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.

Згідно п.2.2 Порядку замовник, який має намір встановити ТС звертається до відповідного виконавчого органу із відповідною заявою у письмовій формі про можливість встановлення ТС.

До заяви додається вичерпний перелік документів, графічні матеріали з зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі та топографічній основі М 1:500 креслення контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості, реквізити замовника (п.2.3 Порядку).

Пунктами 2.4 та 2.5. Порядку визначено, що орган з питань містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності) будівельним нормам та повідомляє про результати відповідності замовника. Тобто на даному етапі відповідний орган з питань містобудування та архітектури визначає лише можливість розміщення ТС на певній території населеного пункту згідно будівельних норм даної місцевості та комплексної схеми розміщення певного населеного пункту.

Подальші дії для розміщення ТС визначаються п.2.6 Порядку, яким передбачено, що для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої наряду з іншими документами надає схему розміщення ТС, що затверджено Додатком 1 Порядку. Додаток 1 до Порядку містить форму схеми розміщення ТС з вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування.

Документи, перелічені у п.2.6 Порядку, у тому числі схему розміщення ТС, отримуються замовником самостійно.

Проте з Порядку не слідує пов'язаність із безумовним виникненням відносин земельного сервітуту, беручи до уваги їх правову сутність, окрім того, розміщення тимчасових споруд і оформлення земельних ділянок у користування є різними за змістом питаннями, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

За цих підстав, зауважуючи на незаконності рішення Бахмутської міської ради Донецької області №6/73 – 1310 від 21.10.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська», не можна вважати наявною земельну ділянку для цілей визначених у паспорті прив'язки ТС.

Тому твердження відповідача 1, що підставою у спірному випадку для встановлення тимчасової споруди є саме паспорт прив'язки тимчасової споруди, а отже у відповідача 2 була підстава для розміщення своєї тимчасової споруди, є безпідставними.

Проаналізувавши умови договору №б/н від 03.11.2015р. про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська, господарський суд дійшов висновку, що зміст договору та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, оскільки цей договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені; натомість, умови спірного договору передбачають передачу відповідачу 2 права користування земельною ділянкою, належного відповідачу 1, що є характерною ознакою договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч.2 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічні положення містяться в п.3.11 постанови Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Положеннями ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як визначено в ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вищезазначеного, спірна земельна ділянка могла бути передана в оренду з дотриманням процедури визначеної законодавством.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; стартова ціна лота; строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги. (згідно з ч.4 ст.135 Земельного кодексу України).

Частиною 5 ст.135 Земельного кодексу України, визначено, що земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що оскаржуваний правочин не відповідає вимогам законодавства щодо надання в користування земельної ділянки. При цьому, судом береться до уваги, що відповідачу 2 фактично було надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів, та за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведені положення та обставини справи, укладений між відповідачами договір №б/н від 03.11.2015р. про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська суперечить вищенаведеним вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.

Судом встановлено, що вимога позивача про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавр-Плюс" звільнити та повернути Бахмутській міській раді Донецької області земельну ділянку по вул.Горбатова, 67 площею 0,0030га у м.Бахмут Донецької області вартістю 37 824,90 грн., пов'язана з правом користування відповідачем 2 цією земельною ділянкою.

Статтею 216 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 р., якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Таким чином, земельна ділянка по по вул.Горбатова, 67 площею 0,0030га у м.Бахмут Донецької області вартістю 37 824,90 грн. підлягає звільненню Товариством з обмеженою ваідповідальністю "Тавр-Плюс" та поверненню Бахмутській міській раді, як правовий наслідок недійсності означеного договору.

Відтак, позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська, укладеного 03.11.2015р. між Бахмутською міською радою Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тавр – Плюс» та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр – Плюс» повернути земельну ділянку по вулиці Горбатова, 67, площею 0,0030 га, у м.Бахмут Донецької області, вартістю 37 824,90 грн. Бахмутській міській раді Донецької області є такими, що підлягають задоволенню судом.

При цьому, оскільки у відповідності до абз.2 ч.2 ст.84 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказується строк вчинення дій, суд встановлює строк дії протягом 30 календарних днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.2, ч.2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від №459/2011 13.04.2011р. «Про Державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим, ст.ст.6, 9, 10 зазначеного Закону, якими передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011р.

Органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України також на мають повноважень на звернення до суду з позовами цієї катергорії.

Незаконна передача земельних ділянок у користування порушує державні інтереси та перешкоджає законному розпорядженню земельними ділянками.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, прокурор пред'являє цей позов у інтересах держави як позивач правомірно.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 29, 32-38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В :

1. Позовні вимоги керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області, м.Бахмут Донецької області, до відповідача 1, Бахмутської міської ради Донецької області, м.Бахмут Донецької області, та відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр-Плюс», м.Київ, про визнання незаконним та скасування рішення Бахмутської міської ради Донецької області №6/73 – 1310 від 21.10.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська»; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська, укладеного 03.11.2015р. між Артемівською міською радою Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тавр – Плюс»; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр – Плюс» повернути земельну ділянку по вулиці Горбатова, 67, площею 0,0030 га, у м.Бахмут Донецької області, вартістю 37 824,90 грн. Бахмутській міській раді Донецької області (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 44, код ЄДРПОУ 04052732), задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Бахмутської міської ради Донецької області №6/73 – 1310 від 21.10.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська».

3. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська, укладеного 03.11.2015р. між Бахмутською міською радою Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тавр – Плюс», м.Київ.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Тавр – Плюс» (03047, м.Київ, Шевченківський район, просп.Перемоги, буд.50, офіс 457/3, код ЄДРПОУ 35715610) повернути Бахмутській міській раді Донецької області (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 44, код ЄДРПОУ 04052732) земельну ділянку по вулиці Горбатова, 67, площею 0,0030 га, у м.Бахмут Донецької області, вартістю 37 824,90 грн., протягом 30 (тридцяти) календарних днів після набрання цим рішенням законної сили.

5. Стягнути з Бахмутської міської ради Донецької області (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 44 код ЄДРПОУ 04052732, банківські реквізити не вказано) на користь прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, б.6, код ЄДРПОУ 25707002, р/р №35216066016251, Держказначейська служба України, МФО 820172) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2400,00грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр – Плюс» (03047, м.Київ, Шевченківський район, просп.Перемоги, буд.50, офіс 457/3, код ЄДРПОУ 35715610, банківські реквізити не вказано) на користь прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, б.6, код ЄДРПОУ 25707002, р/р№35216066016251, Держказначейська служба України, МФО 820172) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2400,00 грн.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. В судовому засіданні 23.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

9. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

10. Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2017р.          

Суддя                               О.В. Кротінова