Рішення

від 31.05.2017 по справі 536/524/17

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/524/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Степаненка Ю.І.,

з секретарем судового засідання Зимівець Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник по довіреності ОСОБА_2, до ОСОБА_3 Вересень про визнання договору оренди земельної ділянки розірваним та покладення обов'язку повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник по довіреності ОСОБА_2, 27 березня 2017 року звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 Вересень про визнання розірваним в односторонньому порядку договір №23 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0153, загальною площею 3,31 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вересень , який зареєстровано у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис за №041056700168 від 05.05.2010 року, покладення обов'язку на ОСОБА_3 Вересень передати їй за актом приймання-передачі вище вказану земельну ділянку в стані, в якому вона була передана в оренду та стягнення судового збору.

В обґрунтування позову вказувала, що вище вказана земельна ділянка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, так як перейшла у її власність після смерті матері ОСОБА_4, якій вона належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №027570, виданим 12.09.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів за №179.

01 вересня 2008 року, між спадкодавцем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 Вересень було укладено договір №23 оренди вищезазначеної земельної ділянки, який зареєстровано у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що 05.05.2010 року, зроблено запис за №041056700168.

Обидві сторони на час укладення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Пунктом 36 вказаного договору передбачено, що допускається розірвання договору в односторонньому порядку. Даний пункт договору був у тексті договору на момент його підписання, а отже сторони на час укладення цього договору погоджувалися на таку умову щодо одностороннього розірвання будь-якою стороною договору.

Вона має намір самостійно обробляти земельну ділянку, а тому звернулася до відповідача з листом про розірвання договору та повернення земельної ділянки, який було отримано відповідачем 14 лютого 2017 року, але відповіді не надав, земельна ділянка їй не повернута, що свідчить про небажання відповідача виконати вказані вимоги добровільно.

Вважає, що пункт 36 договору, виходячи зі змісту та логіки інших пунктів договору, не пов'язаний, не суперечить та не спростовує їх.

Так, підпунктами 34,35 договору передбачені підстави його припинення, а пунктом 36 передбачено розірвання договору без обумовлення права на його застосування настанням будь-яких подій чи взаємозв'язку з пуктами 34 та 35 договору.

Посилаючись на статтю 152 Земельного кодексу України, ч.1 статті 2, статтю 13 Закону України Про оренду землі , статті 11,13,15,203,215,651 Цивільного кодексу України, вважає, що вказаними нормами передбачено розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами договору.

Вона вважає мотивованим та обґрунтованим своє волевиявлення, спрямоване у вигляді листа до відповідача про розірвання договору оренди в односторонньому порядку з вимогою про повернення їй земельної ділянки. В даному випадку сторони договором від 01 вересня 2008 року в двосторонньому порядку погодили таке право, а тому це є її правом.

Оскільки відповідач добровільно відмовляється повертати земельну ділянку, вона вимушена звернутися з вказаним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Представник позивача по довіреності адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та участі позивача, позов підтримали в повному обсязі, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_3 Вересень в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить зворотна поштова розписка на а.с.40, своїх пояснень чи заперечень проти позову не подав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Установлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_4, яка померла 28 червня 2011 року, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №027570, виданого 12 вересня 2002 року, належала земельна ділянка площею 3,31 га, яка розташована на території Гориславської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9).

01 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вересень був укладений договір №23 оренди земельної ділянки №200, загальною площею 3,31 га, у тому числі ріллі - 3,31 га, кадастровий номер 5322480800:02:000:0153. Договір укладено на 10 років. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% вартості земельної ділянки (паю) на дату укладення договору і складає суму 1111,65 гривень. Договір зареєстровано у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис за №041056700168 від 05.05.2010 року. Пунктом 36 договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається (а.с.4-7).

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 01 вересня 2008 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 Вересень земельну ділянку в строкове платне користування для сільськогосподарського користування (а.с.11).

12 червня 2012 року позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_4, а саме: вказану земельну ділянку площею 3,31 га у межах згідно з планом, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5322480800:02:000:0153, яка знаходиться на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с.18).

09 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3 Вересень про розірвання з 15 березня 2017 року договору оренди земельної ділянки та вимагала повернення земельної ділянки №200, загальною площею 3,31 га, у тому числі рілля - 3,31 га, кадастровий номер 5322480800:02:000:0153, яка розташована на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області в термін до 15 березня 2017 року включно (а.с.13-15).

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 статті 6 цього Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За змістом частин 1,4 статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно статей 11,13,15 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини; цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Укладаючи спірний договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначились з їх змістом, а тому спірний договір оренди землі є укладеним.

Пункт 36 договору №23 оренди землі передбачав розірвання договору в односторонньому порядку, який був в тексті договору на момент його підписання, а отже сторони на час укладення цього договору погоджувалися на таку умову щодо одностороннього розірвання будь-якою стороною договору. Даний пункт, виходячи зі змісту та логіки інших пунктів договору від 01 вересня 2008 року, не пов'язаний, не суперечить та не спростовує їх.

Так, пунктами 34,35 Договору передбачені підстави його припинення, а п.36 передбачено розірвання договору без обумовлення права на його застосування настанням будь-яких подій чи взаємозв'язку з п.34 та 35 Договору.

Враховуючи волевиявлення обох сторін, про що свідчать підписи орендаря та орендодавця на а.с.7 договору, суд вважає мотивованим та обґрунтованим волевиявлення ОСОБА_1, спрямованого у вигляді листа від 09 лютого 2017 року до АФ Вересень про розірвання договору оренди в односторонньому порядку з вимогою про повернення їй земельної ділянки.

Враховуючи, що договір фактично розірвано позивачкою, що зафіксовано в її письмовому зверненні до відповідача, але це не визнається відповідачем, слід встановити це в судовому порядку, з зобов'язанням відповідача повернути позивачці ОСОБА_1 належну їй на праві спадщини земельну ділянку.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно квитанції позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 1280 гривень (а.с.1), тому суд присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_3 Вересень на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1280 гривень.

Керуючись статтями 10,11,60,88,209,212,214,215,218,224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати розірваним в односторонньому порядку договір №23 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:0153, загальною площею 3,31 га, укладений 01 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вересень , який зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис №041056700168 від 05 травня 2010 року та зобов'язати ОСОБА_3 Вересень передати ОСОБА_1 за актом приймання-передачі вказану земельну ділянку в стані, в якому вона була передана в оренду.

Стягнути з ОСОБА_3 Вересень на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Ю. І. Степаненко