Постанова

від 19.05.2017 по справі 804/2750/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2017 р. Справа № 804/2750/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державного професійно-технічного навчального закладу Марганецький професійний ліцей до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2017 р. Державний професійно-технічний навчальний заклад Марганецький професійний ліцей (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом доГоловного управління Держпраці у Дніпропетровській області(далі - відповідач) з вимогами про:

-скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 20.04.2017 р. №88/4.3-7/379 про накладення на Державний професійно-технічний навчальний заклад Марганецький професійний ліцей адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 9600,00грн.;

- скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 20.04.2017 р. №88/4.3-7/380 про накладення на Державний професійно-технічний навчальний заклад Марганецький професійний ліцей адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3200,00грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне.Висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушення ч.ч.1, 2, 3 ст. 115, ч.1 ст.47, ч.1 ст. 116 КЗпП України та ч.ч.1, 3 ст. 24 Закону України Про оплату праці безпідставні, в діях позивача не було складу адміністративного правопорушення. Позивач зауважив, що з 01.01.2017 р. Державний професійно-технічний навчальний заклад Марганецький професійний ліцей змінив підпорядкування щодо головного розпорядника коштів, а саме: заклад перейшов з місцевого бюджету на обласний. Джерелом фінансування заробітної плати є місцевий (обласний) бюджет та освітня субвенція місцевим бюджетам з державного бюджету.Однак, протягом спірного періоду позивач неналежно фінансувався. Враховуючи, що заборгованість закладу перед співробітниками по заробітній платі з місцевого (обласного) бюджету вникла через відсутність належного фінансування Державного професійно-технічного навчального закладу Марганецький професійний ліцей з боку Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а не з вини навчального закладу, підстав для застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафів, передбачених абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України та абз.3 ч.2 ст. 265 КЗпП України, не було.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції зазначила наступне. Перевіркою строків виплати заробітної плати працівникам ліцею, які отримують заробітну плату із місцевого (обласного) бюджету, встановлено факти порушення вимог ч.ч.1, 2 ст. 115 та ч.1 ст. 24 Закону України Про оплату праці . Крім того, перевіркою встановлено випадки порушення строків виплати розрахункових сум працівникам ліцею, що свідчить про недотримання позивачем вимог ч.1 ст.47, ч.1 ст.116 КЗпП України, а саме виплата всіх сум, що належить працівнику від установи при звільненні, не провадиться в день звільнення. Також, в ході перевірки встановлено, що звільненим працівникам середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не провадився, чим порушено ч. 1 ст. 117 КЗпП України. Роботодавець несе відповідальність за порушення законодавства про працю. З урахуванням чого, нарахування штрафних санкцій є обґрунтованим, підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Державний професійно-технічний навчальний заклад Марганецький професійний ліцей зареєстровано 02.09.1997 р.,включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 21902304.

Керуючись наказом від 23.03.2017р. №565-П, направленням на перевірку від 27.03.2017 р. №85/4.3-н, у період з 30.03.2017 р. по 31.03.2017 р.Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області здійснило позапланову перевірку Державного професійно-технічного навчального закладу Марганецький професійний ліцей з питань, викладених у зверненні гр. ОСОБА_6 щодо наявності заборгованості із заробітної плати працівникам закладу, за результатами якої складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування №88/4.3-7.

В Акті№88/4.3-7зазначено, що за результатами позапланової перевірки встановлено порушення:

1) ч.1 та 2 ст. 115 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону України Про оплату праці виплата заробітної плати працівникам закладу проводилась з порушення вимог законодавства, а саме:

- за січень 2017 р. заробітна плата в сумі 254651,14грн. виплачена частинами: 25.01.2017 р. в сумі 22539,61грн., 31.01.2017 р. в сумі 85948,14грн., 28.02.2017 р. - 15 871,86грн., 14.03.2017 р. - в сумі 47359,99грн. (строки виплати більше місяця);

- за лютий 2017 р. заробітна плата в сумі 231397,20грн. виплачена частинами: 14.02.2017 р - в сумі 2687,45грн., 28.02.2017 р. - в сумі 15 871,86грн. розрахункові при звільненні, 20.03.2017 р. - в сумі 74997,41грн. та 31.03.2017 р. - в сумі 137849,48грн.;

- за березень 2017 р. заробітна плата нарахована в сумі 250378,78грн., однак на день перевірки заробітна плата 58 працівникам не виплачена в сумі 236 476,55грн., 31.03.2017 р. виплачено розрахункові кошти звільненим працівникам в сумі 13 902,15грн.;

2) ч.3 ст.115 КЗпП України, ч. 3 ст. 24 Закону України Про оплату праці , а саме: встановлено порушення визначення розміру заробітної плати за першу половину місяця не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника;

3) ч. 1 ст.47, ч.1 ст. 116 КЗпП України порушення строків виплати розрахункових сум працівникам ліцею, а саме: виплата всіх сум, що належить працівнику від установи при звільненні не провадиться в день звільнення (наприклад: ОСОБА_7, прибиральниця, звільнена на підставі наказу від 01.02.2017 р. №032-к/тр - розрахунок в сумі 724,75грн. проведено 15.02.2017 р.; ОСОБА_8, прибиральниця, звільнена на підставі наказу від 22.03.2017 р. №60-к/тр з 24.03.2017 р. - розрахунок проведено 31.03.2017 р.);

4) ч.1 ст.117 КЗпП України, а саме: звільненим працівникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не провадився.

Акт №88/4.3-7від 31.03.2017 р. позапланової перевірки підписано в.о. директором Державного професійно-технічного навчального закладу Марганецький професійний ліцей ОСОБА_3 31.10.2017 р. із запереченнями.

На підставі Акту та у відповідності до п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509, Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:

- від 20.04.2017 р. №88/4.3-7/379, згідно з яким за порушення ч.1 та 2 ст. 115 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону України Про оплату праці на Державний професійно-технічний навчальний заклад Марганецький професійний ліцей накладено штраф у розмірі 9600,00грн.

- від 20.04.2017 р. №88/4.3-7/380, згідно з яким за порушення ч. 1 ст.47, ч.1, 2, 3 ст. 115, ч.1 ст. 116, ч.1 ст. 117КЗпП України та ч.1, ч.3 ст. 24 Закону України Про оплату праці на Державний професійно-технічний навчальний заклад Марганецький професійний ліцей накладено штраф у розмірі 3200,00грн.

Постанови від 20.04.2017 р. №88/4.3-7/379 та від 20.04.2017 р. № 88/4.3-7/380про накладення штрафів було одержано в.о. директора Державного професійно-технічного навчального закладу Марганецький професійний ліцей ОСОБА_3 20.04.2017 р. (а.с.40, 42).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першоїст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частина перша статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначає Закон України Про оплату праці від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (далі Закон № 108/95-ВР).

Як зазначено у статті 1 Закону № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 24 Закону № 108/95-ВР заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше 2 (двох) разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти (шістнадцяти) календарних днів, та не пізніше 7-ми (семи) днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідні норми кореспондуються і в положенні ст. 115 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України).

Відповідно до положень статті 35 Закону № 108/95-ВР обовязок здійснення контролю за додержанням законодавства про оплату праці покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 1 частини першої статті 35 Закону № 108/95-ВР).

За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством (стаття 36 Закону №108/95-ВР).

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 року №509 затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пунктів 3 7 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку № 509).

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку № 509).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

В даній справі випадку спірним питанням є правомірність/неправомірність прийнятих відповідачем постанов про накладення на Державний професійно-технічний навчальний заклад Марганецький професійний ліцей штрафів з підстав наявності/відсутності фактів вчинення порушень законодавства про працю.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оспорюваних у даній справіпостанов про накладення штрафу від 20.04.2017 р. №88/4.3-7/379 та № 88/4.3-7/380 стало виявлення під час позапланової перевірки факту виплатипозивачем заробітної плати працівникам навчального закладу за січень-березень 2017 р. з порушенням вимог законодавства, тобто з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати працівникам понад місяць; також порушення визначення розміру заробітної плати за першу половину місяця не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника; факту порушення строків виплати розрахункових сум працівникам ліцею при їх звільненні (не в день звільнення) та без виплатити таким працівникам середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В ході судового розгляду справи позивач не заперечував самі факти допущених порушень, пояснюючи їх неналежним фінансуванням з місцевого (обласного) бюджету.

Проте, доводи позивача про недостатнє фінансування не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.

Найбільш важливі та значимі положення, які стосуються гарантування та захисту прав та свобод людини, зосереджені в Загальній декларації з прав людини, прийнятій Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року та в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Стаття 23 Загальної декларації з прав людини, зокрема передбачає, що працюючий має право на справедливу та задовільну винагороду, яка б забезпечувала гідне існування для нього самого та його родини і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального захисту.

Частина перша статті 25 Загальної декларації з прав людини декларує право людини на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який потрібен для підтримання здоров'я та добробуту його сім'ї.

Стаття 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Верховною Радою України від 14 вересня 2006 року, передбачає, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду, Договірні Сторони зобов'язуються, зокрема: визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім'ям достатній життєвий рівень; здійснювати відрахування із заробітної плати тільки на умовах і в розмірах, передбачених національними законами або правилами чи встановлених колективними договорами або арбітражними рішеннями.

Здійснення цих прав досягається шляхом вільного укладання колективних договорів, запровадження законних систем нарахування заробітної плати або вжиття інших заходів, що відповідають національним умовам.

30 березня 2006 року набрав чинності Закон України Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини . Відповідно до цього Закону суди України при розгляді справ повинні застосовувати Конвенцію та практику Суду як джерело права. 31 травня 2006 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 784 Про заходи щодо реалізації Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

У загальновизнаній класифікації прав людини право на працю та справедливу винагороду відноситься до другого покоління прав людини.

Ці права відрізняються не тільки предметом та часом виникнення, але й засобами та ступенем забезпечення, тому що їхня реалізація передбачає та спирається на втручання держави.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Майном за практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, визнаються: законні сподівання на отримання власності, підприємницька діяльність, право займатися професійною діяльністю, авторські та суміжні права, ліцензії та дозволи, патенти, ділова репутація, майнові вимоги, боргові вимоги, пайові внески, (упущена) вигода, майбутні доходи, економічні інтереси, матеріальні та нематеріальні інтереси, цінні папери, акціонерний (статутний) капітал, зміна частки акціонерного (статутного) капіталу, дохід, заробітна плата, торгова марка, клієнтура, судові рішення з майнових питань, рішення КТС, виконавчі написи щодо майна, орендна плата, земельні ділянки, соціальні виплати, допомога по безробіттю, пенсії, заощадження, спадщина тощо.

Стаття 43 Конституції України передбачає, зокрема, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Для більшості осіб заробітна плата є основним або навіть єдиним джерелом для існування, а тому оплата праці є однією із найважливіших державних гарантій.

Конституційний Суд України в Рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 233 КЗпП України, статей 1,12 Закону України Про оплату праці зазначив, що основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3 Конституції України).

Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина 4 статті 13, частини 1,2, 7 статті 43 Конституції України).

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, зазначенеу національному законодавстві України, зокрема у частині 1 статті 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України Про оплату праці , де визначено також і питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту.

Так, згідно із абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

Отже, факт допущення роботодавцем порушення законодавства про оплату праці, зокрема, порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, є підставою для притягнення його довідповідальності у відповідності з чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, доводи позивача про недостатнє фінансування з боку Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації не можуть виправдовувати поведінку, що порушує законодавство про оплату праці в частині своєчасної, повної, зі всіма гарантованими нарахуваннями, заробітної плати своїм працівникам як винагороди за їхню працю.

Відсутність коштів та/або неналежне (недостатнє) фінансування не є підставою для невиконання вимог КЗпП України, Закону України Про оплату праці .

Роботодавцем, на якого законодавством покладено обов'язок дотримання вимог нормативно-правових актів щодо оплати праці, є саме відповідач, тому, в разі допущення порушень законодавства про оплату праці, саме Державний професійно-технічний навчальний заклад Марганецький професійний ліцей має бути притягнутий до відповідальності.

З огляду на наведене, постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 20.04.2017 р. №88/4.3-7/379 та № 88/4.3-7/380 на накладення на Державний професійно-технічний навчальний заклад Марганецький професійний ліцей штрафу відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд вважає, позовні вимоги Державного професійно-технічного навчального закладу Марганецький професійний ліцей не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державного професійно-технічного навчального закладу Марганецький професійний ліцей до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування постанов - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційнаскарганапостанову суду першоїінстанціїподаєтьсяпротягом десяти днів з дня їїпроголошення. Уразіскладення постанови у повномуобсязі, а такожприйняття постанови у письмовомупровадженніапеляційнаскаргаподаєтьсяпротягом десяти днів з дня отриманнякопії постанови.

Повний текст постанови складено 23 травня 2017 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 23.05.2017 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_9