Ухвала

від 31.05.2017 по справі 812/302/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року справа №812/302/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 812/302/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтохімінвест до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 26.01.2017 року № 38/10/12-32-12-03-19

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15.02.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію відповідача викладену у листі № 38/10/12-32-12-03-19 від 26.01.2017 року та стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору (а.с. 3-7).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 812/302/17 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Луганській області викладену у листі № 38/10/12-32-12-03-19 від 26.01.2017 року. Вирішено питання судових витрат (а.с. 127-129).

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Податкового кодексу України, Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та зазначає, що до Податкового кодексу України не було внесено зміни у частині звільнення платників земельного податку, що здійснюють господарську діяльність на території проведення АТО, від виконання своїх обов'язків щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном. Нормами Податкового кодексу України не передбачено пільг зі сплати орендної плати за землю, в тому числі за земельні ділянки, розташовані на території проведення антитерористичної операції.

Крім того, апелянт вказує, що плата за землю, яка справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, належить до місцевих податків, встановлення яких здійснюється органами місцевого самоврядування. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують прийняття в період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року Сєвєродонецькою міською радою рішень про звільнення та/або встановлення пільг зі сплати земельного податку, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції. Також, Державним Бюджетом на 2015-2016 роки не передбачено дотацій або субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію втрат доходів за рахунок орендної плати за земельні ділянки та користування комунальним майном.

За таких обставин апелянт зазначає, що надана податкова консультація відповідає нормам чинного податкового законодавства та охоплює усі питання, порушені позивачем.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю в письмовому провадженні.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохімінвест" є юридичною особою, зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

ТОВ "Нафтохімінвест" укладено з Сєвєродонецькою міською радою договори оренди земельних ділянок а саме: № 040641900421 від 17.11.2006 року, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0117га строком до 16.11.2031, що розташована в м. Сєвєродонецьку Луганської області по пр. Гвардійському, 23/54, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна; № 041041900377 від 07.10.2010 року, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2438 га, строком до 29.09.2035 року, що розташована в м. Сєвєродонецьку Луганської області по вул. Лисичанська, 2, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна; № 441290004001078 від 10.08.2012 року, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0323 га, строком до 23.05.2037 року, що розташована в м. Сєвєродонецьку Луганської області по вул. Пивоварова, № 5-А1, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна; № 040741900036 від 12.01.2007 року, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,0005 га та 0,0007 га строком до 11.01.2032, що розташована в м. Сєвєродонецьку Луганської області по пр. Хіміків 1, квартал, 3, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна (а.с. 9-12, 27-29, 41-44, 54-57).

Листом від 29.12.2016 року № 12/29-1 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Луганській області з питання надання консультації стосовно порядку ведення обліку та подачі звітності по оплаті за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року, а саме: 1. Яку саме податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) слід подавати: звітну або уточнюючу? 2. Що саме є підставою подачі уточнюючої податкової декларації з плати за землю? 3. Який порядок нарахування та обчислення розміру орендної плати за даний період? (а.с. 71).

Головним управлінням ДФС у Луганській області було надано податкову консультацію № 38/10112-32-12-03-19 від 26.01.2017 року, відповідно до якої роз'яснено, що підстав подавати уточнюючий розрахунок з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), посилаючись на Закон № 1669, у позивача немає, оскільки в Податковий кодекс України не вносилося відповідних змін щодо звільнення платників від плати за землю у зв'язку з проведенням АТО (а.с. 72-73).

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позову правомірним, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакцій чинній на момент надання податкової консультації) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який набув чинності 15.10.2014 року (далі Закон № 1669).

Згідно ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669, в редакції, чинній до 08.06.2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Приписами ст. 7 Закону № 1669 скасовується на період проведення антитерористичної операції орендна плата за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Сєвєродонецьк.

Пізніше, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 17.05.2016 № 1365-VIII, який набрав законної сили 08.06.2016, внесені зміни до Закону № 1669, та доповнено п. 4 до статті 4 Закону наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення , затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Статтю 6 Закону № 1669 викладено з 08.06.2016 року в наступній редакції: звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону (ст. 7) .

Місто Сєвєродонецьк з 08.06.2016 року не належить до населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Нафтохімінвест" укладено з Сєвєродонецькою міською радою договори оренди земельних ділянок. Тобто, в місті, яке згідно з розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р, відносилось до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (а.с. 9-12, 27-29, 41-44, 54-57).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що до Податкового кодексу України не було внесено зміни у частині звільнення платників земельного податку, що здійснюють господарську діяльність на території проведення АТО, від виконання своїх обов'язків щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном. Нормами Податкового кодексу України не передбачено пільг зі сплати орендної плати за землю, в тому числі за земельні ділянки, розташовані на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на позивача розповсюджуються норми ст.ст. 6, 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції в частині звільнення від виконання своїх обов'язків як суб'єкта господарювання, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, з 14 квітня 2014 по 08.06.2016 року зі сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном.

Колегія суддів також погоджує висновок суду першої інстанції щодо узагальнюючого характеру оскаржуваної податкової консультації, яка містить суб'єктивне тлумачення приписів Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та Податкового кодексу України без конкретизації дії зазначених норм до позивача, тобто не містить відповідь на питання, з яким звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтохімінвест .

Пунктом 53.2 статті 53 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова консультація, надана відповідачем, прийнята без обґрунтування та без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, та є протиправною.

Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Податковий орган не довів дотримання принципів, закладених ч. 3 ст. 2 КАС України, при наданні індивідуальної податкової консультації.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року у справі № 812/302/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_2