Постанова

від 18.05.2007 по справі 6/317/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/317/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2007 р. 12:40Справа №  6/317/07

м. Миколаїв

18.05.2007 р. 12 год. 40 хв. м. Миколаїв, Будинок Рад, вул. Адміральська, 22.каб. № 921

Господарський суд Миколаївської області в складі: судді Ткаченко О.В. при секретарі Засядівко О.О.

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі  м. Миколаєва, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-а.

до відповідачаУкраїнсько-російського спільного підприємства у формі закритого акціонерного товариства “Георос”, м. Миколаїв, пр. Леніна, 267, кв. 202.

про стягнення заборгованості зі сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  в сумі 1115,07 грн.

                                                                              Суддя   Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача          Стрекалова А.П., довіреність № 14847/07 від 06.11.06.

Від відповідачаПредставник не з'явився

Предмет спору: стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  в сумі 1115,07 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву та доказів, що його обґрунтовують, не надав, представник у судове засідання не з'явився.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд –

встановив:

Відповідно до ст. 1 Закону України  " Про збір  на  обов'язкове державне пенсійне  страхування" відповідач був платником збору на обов'язкове  державне пенсійне страхування.

Згідно ст. 3 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року страхувальник зобов'язаний був своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати і сплачувати до Пенсійного фонду збір на обов'язкове  державне пенсійне страхування.

 У зв'язку з неповною сплатою страхових внесків за листопад 2003 року відповідач має заборгованість  перед ПФУ зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі  631,98 грн.

 Наявність заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування  підтверджується поданим відповідачем до органу ПФУ розрахунком зобов'язання зі сплати збору за листопад 2003 року, згідно якого відповідачем самостійно визначено суму зобов'язання в розмірі 864,10 грн. Враховуючи, що в рахунок погашення боргу відповідачем сплачено 232,12 грн., розмір несплаченої заборгованості складає 631,98 грн.

Відповідно до ст. 14, 15  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV відповідач є страхувальником та платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.

          Згідно ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-І-IV від 09.07.2003 року страхувальник зобов'язаний сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період,  не пізніше  ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

За результатами господарської діяльності станом на 28.04.2007 року  у зв'язку з несплатою страхових внесків за січень - жовтень 2004 року відповідач має заборгованість  перед ПФУ у розмірі  483,09 грн. зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем, згідно поданих до органу ПФУ розрахунків страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень - жовтень 2004 року нараховано до сплати та не сплачено 483,09 грн. –страхових внесків.

Відповідно до п. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” територіальним органом Пенсійного фонду України відповідачу були надіслані вимоги про сплату недоїмки.

 Встановивши обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, зобов'язання самостійно визначене платником вважається узгодженим з дня подання розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” сільськогосподарські підприємства –платники сільськогосподарського податку у 2004 році здійснювали сплату страхових внесків, передбачених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в порядку та розмірах, встановлених Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” № 320-XIV від 17.12.1998 року.

Законом України    “Про фіксований сільськогосподарський податок” № 320-XIV від 17.12.1998 року для сільськогосподарських товаровиробників –платників фіксованого сільськогосподарського податку дію Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” було зупинено за винятком п. 4 ст. 1, п. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 3, п.4 ст. 4, ст. 5 у частині, що стосується платників збору, визначених у п. 4 ст. 1. У зв'язку з цим платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільнялися від обов'язку нарахування, утримання та перерахування до ПФУ 1 або 2% із сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, що нараховані застрахованим  особам відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору і включаються до складу загального оподаткованого доходу, та подання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” оскільки  страхувальник,  який  одержав вимогу територіального  органу  Пенсійного  фонду  про  сплату недоїмки і протягом  десяти  робочих  днів  після  її  отримання  не  сплатив зазначену  у  вимозі  суму  недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією,  включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним  органом  Пенсійного  фонду,  або не оскаржив вимогу в судовому порядку, відповідний орган Пенсійного  фонду має  право   звернутися   до  господарського  суду  з  позовом  про  стягнення недоїмки.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи заборгованість перед ПФУ залишилась несплаченою, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 161-163 КАС України,  господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Українсько-російського спільного підприємства у формі закритого акціонерного товариства “Георос”, м. Миколаїв, пр. Леніна, 267, кв. 202, ЄДРПОУ 20914179 на користь Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєві, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-а, ЄДРПОУ 20916468  заборгованість у сумі  1115,07 грн.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом  десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя