Ухвала

від 31.05.2017 по справі 760/9458/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№1-кс/760/8005/17

(№760/9458/17)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31. 05. 2017 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_4 - про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №12017100090003788 від 07.04.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_4 - про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №12017100090003788 від 07.04.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених в клопотанні.

Слідчий суддя на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України вважає за можливе розглянути дане клопотання без повідомлення власника майна, оскільки, це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Заслухавши пояснення слідчого, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно з положеннями ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Слідчим суддею встановлено, що Солом`янським УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100090003788 від 07.04.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи 06.04.2017 року перебуваючи за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 92-Б самовільно, всупереч встановленому порядку вчинили дії спрямовані на заволодіння нерухомим майном ТОВ «Бізнес Скай».

Так, 11 січня 2008 року на підставі Протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Бізнес Скай» ОСОБА_5 передано частку учасника ТОВ «Бізнес Скай» (код ЄДРПОУ 25642403) в розмірі 100%, що складає 33 200,00 грн. Окрім того встановлено, що ТОВ «Бізнес Скай» володіє 43/100 частини нежитлового будинку (літ Б) складського комплексу, загальною площею 284,7 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належить товариству на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2000 року.

В подальшому 17 жовтня 2016 року державним реєстратором Солом`янської районної державної адміністрації в м. Києві на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Бізнес Скай від 15 вересня 2016 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , було зареєстровано зміни щодо нового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Скай» - ОСОБА_6 .

Допитана ОСОБА_5 вказала, що договір про продаж частки в статутному капіталі ТОВ Бізнес Скай від 15 вересня 2016 року вона не укладала та не підписувала.

16 грудня 2016 року укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу між ТОВ «Бізнес Скай» в особі директора ОСОБА_6 та Покупцем фізичною особою ОСОБА_7 про продажу 43/100 частини нежитлового будинку (літ Б) складського комплексу, загальною площею 284,7 кв м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому 10 березня 2017 року між ОСОБА_7 та фізичною особою ОСОБА_8 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до умов договору Іпотекодавець ОСОБА_7 передав у власність Іпотекодержателю ОСОБА_8 43/100 частини нежитлового будинку (літ Б) складського комплексу площею 284,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок виконання зобов`язань за договором позики.

В ході розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 ,, ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2016 року призначено судово-почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експерта Київського науково дослідного інституту судових експертиз №673/674/17-32 від 22.02.2017 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 у протоколі від 14.10.2016 року №14/10 та у договорі купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Бізнес Скай» від 15.09.2016 року виконано рукописним способом з попередньою технічною підготовкою шляхом передавлювання справжнього підпису загостреним предметом на дані документи з наступним обведенням їх пишучим приладом з барвною речовиною чорного кольору.

Слідчий в поданому клопотанні зазначав, що у органа досудового розслідування наявні підстави вважати, що не застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на нерухоме майно у вигляді заборони користування, розпоряджання майном може призвести до подальшого його використання, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

В зв`язку із зазначеним слідчий просив про задоволення клопотання, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зважаючи на викладене вище, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки слідчим було обґрунтовано правову підставу для арешту майна, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого та може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про арешт майна, в зв`язку з чим вважаю за можливе клопотання задовольнити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомості, а саме: 43/100 частини нежитлового будинку (літ Б) складського комплексу, загальною площею 284,7 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 які на праві власності належать ОСОБА_8 із забороною розпоряджатися та використовувати його до постановлення у кримінальному провадженні №12017100090003788 від 07.04.2017 року, кінцевого рішення.

Ухвала про арешт майна виконується негайно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1