Рішення

від 29.05.2017 по справі 909/379/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2017 р. Справа № 909/379/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", вул.Незалежності, буд.161, м.Івано-Франківськ, 76018; адреса для листування: вул. Чорновола, 7, офіс 300, м.Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виторг", АДРЕСА_1, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 9271,24 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №01-10/19 від 17.01.17).

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виторг" про стягнення заборгованості в сумі 9271,24 грн.

Ухвалою суду від 19.04.17 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.05.17, за результатами якого розгляд справи відкладено на 29.05.17.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 19.04.17 та 11.05.17 (доказ вручення ухвали від 11.05.17 міститься в матеріалах справи).

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.02.14 між сторонами по справі укладено договір №548 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір). Згідно умов вказаного договору виконавець (позивач) зобов'язався надати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі послуги) у житловому будинку №1 загальною площею 296,84 кв.м. по вул.Пн. Бульвар у м. Івано-Франківську, а споживач (відповідач), який є орендарем даного нежитлового приміщення - забезпечити своєчасну оплату таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

При укладенні даного правочину сторонами було узгоджено всі істотні умови договору.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктами 2.2.-2.3. договору передбачено, що виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору, а розмір їх оплати встановлюється на підставі рахунку-фактури, залежно від кількісних та якісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення технічного стану будинку і прибудинкової території.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що споживач зобов"язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк та порядку.

Свої зобов'язання за договором КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" виконало належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг за період з березня 2014 року по лютий 2017 року на суму 9271,24 грн., а також довідкою про розрахунки за надані послуги від 16.03.17.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв відповідачу претензію (щодо примирення сторін в судовому процесі) №01-03/267 від 21.03.17 (а.с.9) з вимогою погасити заборгованість в сумі 9271,24 грн., однак останній залишив її без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.ч.1,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу про стягнення 9271,24 грн. заборгованості за надані послуги обгрунтованою та такою. що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1600 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.121, 124 Конституції України, ст.ст. 509, 598-609, 610 ЦК України, ст.ст.33, 43, 49, 35, 75, ст.ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виторг" про стягнення заборгованості в сумі 9271,24 грн. - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виторг" (АДРЕСА_1, 76018 код 22191986) на користь комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (вул. Незалежності, 161, м. Івано-Франківськ, 76018; адреса для листування: вул. Чорновола,7 , офіс 300, м. Івано-Франківськ, 76018, код 35277442) - 9271 (дев"ять тисяч двісті сімдесят одну) грн. 24 коп. заборгованості та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 31.05.17

Суддя Г.З. Цюх