Рішення

від 29.05.2017 по справі 909/389/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2017 р. Справа № 909/389/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛВУД", вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК-ЛІС", вул. Польова, буд. 26, с. Ясень, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77623

про стягнення заборгованості в сумі 110000 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність від 24.03.17);

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛВУД" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК-ЛІС" про стягнення заборгованості в сумі 110000 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.17р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.05.17р. Ухвалою суду від 11.05.17р. розгляд справи відкладено на 29.05.17р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в їх обгрунтування посилається на невиконання відповідачем зобов"язання щодо поставки товару на суму здійсненої позивачем передоплати в розмірі 110 000 грн., у зв"язку з чим просить повернути сплачені кошти.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 24.04.17р. та 11.05.17р. (доказ вручення ухвали від 11.05.17 міститься в матеріалах справи).

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК-ЛІС" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛВУД" (позивач) укладено Договір № 7 від 02.06.14р. з Додатком №1 від 02.01.15р. Відповідно до п.1.1. Договору, Продавець зобов"язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар - лісоматеріали круглих хвойних порід.

Асортимент, кількість та ціна товару визначаються у видаткових накладних, які виписуються Продавцем на кожну партію товару, що випускається (п.1.2.Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями на протязі терміну дії цього Договору згідно заявок Покупця.

Оплата за одержану продукцію проводиться Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі 100% передоплати (п.3.2.Договору).

У відповідності до п.6.2. Договору в редакції Додатку №1 від 02.01.15р., даний Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р.

На виконання умов Договору, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури №1 від 19.02.16р. (а.с.13), платіжним дорученням №1202 від 19.02.16р. (а.с.11), перерахував на рахунок останнього, грошові кошти в загальній сумі 110 000 грн., в якості передоплати за товар (пиловник хвойний).

Як вбачається з матеріалів справи предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 110 000,00грн. - передоплати через невиконання відповідачем зобов"язання щодо поставки товару, що виникає з укладеного між сторонами Договору № 7 від 02.06.14р. з Додатком №1 від 02.01.15р.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу. Так само, згідно ч.1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Умовами Договору з Додатком №1 від 02.01.15р. передбачено 100% передоплату за продукцію (п.3.2.Договору), а строк, умови і порядок поставки визначено у п. 2.1. Договору та п.6.2. Додатку №1 від 02.01.15р. до Договору, у відповідності до яких, поставка товару здійснюється партіями на протязі терміну дії цього Договору до 31.12.2016р. згідно заявок Покупця.

Як випливає із ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк (в даному випадку до 31.12.16р. на підставі заявок Покупця), покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так як відповідач не поставив товар в строк до 31.12.2016р., позивач звернувся до останнього з вимогою від 31.03.17 №188 (а.с.8) повернути передоплату в сумі 110000 грн., однак останній залишив її без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов"язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов"язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов"язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов"язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 110000 грн. передоплати обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 110000 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛВУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК-ЛІС" про стягнення 110000 грн. заборгованості - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК-ЛІС" (вул. Польова, буд. 26, с. Ясень, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77623, код 37521533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛВУД" (вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552, код 37322161) - 110000 (сто десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 1650 (одну тисячу шістсот п"ятдесят ) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 31.05.17

Суддя Г.З. Цюх