Рішення

від 31.05.2017 по справі 908/698/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/46/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017 Справа № 908/698/17

за позовом Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (69054, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду (Шкільна), буд. 2)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РА «ПАЗЛ» (69069, АДРЕСА_1)

про стягнення 1600,00 грн. основного боргу за договором надання послуг з розміщення рекламних засобів № 91 від 25.09.2013р., 207,03 грн. пені, 2944,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 130,06 грн. 3 % річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 3/1-1261 від 07.06.2016р.,

від відповідача - не з'явився;

Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» , м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РА «ПАЗЛ» , м. Запоріжжя 1600,00 грн. основного боргу за договором надання послуг з розміщення рекламних засобів № 91 від 25.09.2013р., 207,03 грн. пені, 2944,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 130,06 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 11, 526, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг щодо можливості розміщення рекламних засобів відповідач в повному обсязі не виконав, станом на момент подання позову заборгованість за договором складає 1600,00 грн. За доводами позивача, неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та Законом санкцій.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 04.04.2017р. справу № 908/698/17 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.04.2017р. порушено провадження у справі № 908/698/17, присвоєно справі номер провадження № 4/46/17, розгляд якої призначено на 11.05.2017р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

На підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, за клопотанням позивача розгляд справи відкладався до 31.05.2017р.

На виконання ухвали суду позивачем надано додаткові пояснення та докази.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та надав усні пояснення по суті спору. Наголошує, що станом на момент розгляду справи відповідачем заборгованість за договором не сплачено.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалах суду від 04.04.2017р. та від 11.05.2017р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. По дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду було направлено на адресу відповідача: 69069, АДРЕСА_1, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР станом на момент розгляду справи наявний в матеріалах справи). Надіслані на адресу відповідача поштові відправлення з копіями ухвал від 04.04.2017р. та від 11.05.2017р. повернулись до суду з відміткою поштового відділення зв'язку з відміткою - за зазначеною адресою не проживає .

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, з урахуванням положень підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18, відповідач вважається повідомленим про час та місце слухання даної справи в господарському суді.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеним законом процесуальним строком та зважаючи на те, що про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 31.05.2017р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2013р. між Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (ОСОБА_3, позивачем у справі) та Приватним підприємством «ПАЗЛ» (ОСОБА_4) було укладено договір № 91 надання послуг з розміщення рекламних засобів (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору ОСОБА_3, в період дії даного договору, надає ОСОБА_4 на оплатній основі можливість розміщення рекламних засобів, а ОСОБА_4 здобуває цю можливість та зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані ОСОБА_3 послуги.

Розділом 2 Договору врегульовано права та обов'язки сторін, зокрема, згідно із підпунктом 2.2.6. Договору ОСОБА_4 зобов'язався своєчасно отримувати від ОСОБА_3 рахунки, калькуляції, акти виконаних робіт; своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки з ОСОБА_3.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість послуг за даним договором є договірною, узгодженою між сторонами та визначена на підставі додатків до Договору. Загальна сума Договору складається з вартості всіх наданих послуг за період дії Договору.

Згідно із п. 3.2 Договору оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів в сумі, визначеної в Додатку (-ах) до даного договору, на поточний рахунок ОСОБА_3 в якості 100% передоплати протягом 5 (п'яти) днів з моменту укладення Договору та/або до Додатку (-ів) до даного договору.

За визначенням п. 4.1 Договору, підтвердженням факту надання ОСОБА_3 ОСОБА_4 послуг з розміщення реклами є ОСОБА_4 здачі-приймання наданих послуг (надалі - ОСОБА_4 наданих послуг).

Умовами п. 4.2 Договору передбачено, що ОСОБА_3 не пізніше 3 числа поточного місяця, наступного за звітним, складає, а ОСОБА_4 не пізніше 5 числа поточного місяця, зобов'язується отримати акт наданих послуг. ОСОБА_4 зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання, розглянути, підписати та направити ОСОБА_3 один примірник ОСОБА_3.

У разі, якщо ОСОБА_4 має зауваження щодо якості та обсягу наданих послуг, він направляє на адресу ОСОБА_3 мотивовану відмову від підписання ОСОБА_3, в строк, передбачений п. 4.2 даного Договору (п. 4.3 Договору).

Згідно із п. 4.4 Договору сторони цього договору дійшли згоди, що відмова ОСОБА_4 від отримання та/або розгляду ОСОБА_4 наданих послуг, а також несвоєчасний його розгляд та/або неповернення одного примірнику ОСОБА_3, свідчить про невиконання ОСОБА_4 своїх обов'язків за цим договором та є підставою для дострокового розірвання даного договору в односторонньому порядку, а також для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 4.5 Договору, у випадку неотримання та/або не повернення одного примірника ОСОБА_3, акт наданих послуг вважається прийнятим без зауважень.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за послуги, ОСОБА_4 сплачує ОСОБА_3 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати. Сплата пені не звільняє ОСОБА_4 від оплати послуг. Сторони встановлюють строк позовної давності про сплату (стягнення) пені, зазначеної в цьому пункті, три календарні роки.

Відповідно до п. 6.1 Договору, даний Договір вступає в силу з 25 вересня 2013 року та діє до 24 вересня 2014 року.

Сторони мають право пролонгувати дію даного договору на наступний термін, не пізніше, як за 14 (чотирнадцять) календарних днів до закінчення його дії. Необхідною умовою пролонгації є оплата по рахунку, згідно розрахунку вартості послуг на новий термін розміщення (п. 6.4 Договору).

Згідно п. 5 Додатку № 1 від 25.09.2013р. до Договору, ОСОБА_4 зобов'язався перерахувати в строк до 05.10.2013р. на користь ОСОБА_3 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. за надані послуги у період з 01.10.2013р. по 30.11.2013р. реклами: Зубная фея за адресою вул. Перемоги, 1 - вул. Тюленіна (місце № 66) в м. Запоріжжі.

Грошові кошти за надані послуги були сплачені ОСОБА_4 26.11.2013р., що підтверджується банківською випискою.

14.11.2013р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено додаток № 1/1 до Договору про продовження з 01.12.2013р. по 31.01.2014р. експонування реклами Зубная фея . Вартість наданих послуг складає 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп., які ОСОБА_4 повинен був сплатити до 05.12.2013р.

Відповідно до додатку № 2 від 25.02.2014р. до Договору, ОСОБА_3 надало у період з 01.03.2014р. по 30.04.2014р., ОСОБА_4 послуги з експонування реклами Юридичний центр по питанням міграції за адресою пр. Леніна (Соборний), 133 (головпоштамт) - місце № 28 в м. Запоріжжі. ОСОБА_4 зобов'язаний був перерахувати в строк до 05.03.2014 на користь ОСОБА_3 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп.

06.03.2014р. ОСОБА_4 перерахував грошові кошти в розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. за надані ОСОБА_3 послуги з експонування реклами згідно Додатків до Договору № 1/1 від 14.11.2013р. та № 2 від 25.02.2014р., що підтверджується банківською випискою від 06.03.2014р.

01.04.2014р. між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю РА ПАЗЛ (Новим ОСОБА_4, відповідачем у справі) було укладено угоду про заміну сторони в Договорі надання послуг з розміщення рекламних засобів № 91 від 25.09.2013р., згідно з умовами якої ОСОБА_4 передав, а Новий ОСОБА_4 прийняв на себе всі права та обов'язки, передбачені Основним Договором.

У подальшому, згідно Додатків до Договору № 2/1 від 28.04.2014р. та № 2/2 від 23.06.2014р. сторонами продовжено строк експонування реклами Юридичний центр по питанням міграції на період з 01.05.2014 по 30.08.2014р. Вартість послуг склала 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп., які відповідач повинен був перерахувати наступним чином: 1600,00 грн. - до 08.05.2014р. та 1600,00 грн. - до 08.07.2014р..

Як вказує позивач, в порушення передбачених Договором вимог, ОСОБА_4 особисто не отримував акти наданих послуг. ОСОБА_3 було змушене відправляти акти наданих послуг простою поштовою кореспонденцією. Протягом дії Договору жоден з актів наданих послуг не було повернуто ОСОБА_4 та/або Новим ОСОБА_4 (відповідачем). Мотивованих відмов щодо їх підписання позивач також не отримував.

За доводами позивача, відповідач частково виконав зобов'язання по оплаті наданих ОСОБА_3 послуг, а саме: сплатив 29.09.2014р. грошові кошти в розмірі 1600,00 грн. Заборгованість відповідача за надані позивачем послуги згідно Додатку № 2/2 до Договору від 23.06.2014р. становить 1600,00 грн.

20.03.2015 р. та 30.09.2015р. позивачем на адресу відповідача направлялися претензії (вих. № 3/1-626 та вих. № 3/1-2160, відповідно) з вимогою сплатити заборгованість за Договором в розмірі 1600,00 грн. протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання претензії.

Зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РА «ПАЗЛ» 1600,00 грн. основного боргу за договором надання послуг з розміщення рекламних засобів № 91 від 25.09.2013р., 207,03 грн. пені, 2944,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 130,06 грн. - 3 % річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані Договором № 91 надання послуг з розміщення рекламних засобів від 25.09.2013р., який за своєю правовою природою по суті є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. ОСОБА_4, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, позивачем зобов'язання за договором виконано в повному обсязі, у відповідності з умовами Договору в односторонньому порядку було складено ОСОБА_4 надання послуг за період дії Договору, зокрема, за надання послуг згідно Додатків № 2/1 та № 2/2 до Договору - Акти надання послуг № 1072 від 30.06.2014р. на суму 1600,00 грн. за травень-червень 2014р., № 1439 від 31.07.2014р. на суму 800,00 грн. за липень 2014р. та № 1668 від 31.08.2014р. на суму 800,00 грн. за серпень 2014р.

Як зазначає позивач, у зв'язку з неотриманням Новим ОСОБА_4 надання послуг особисто, як то передбачено умовами п. 4.2 Договору, ОСОБА_3 наданих послуг направлялись простою поштовою кореспонденцією. Акти наданих послуг за зазначений за спірний період (травень - серпень 2014р., включно, Додатки № 2/1 та № 2/2 до Договору) відповідачем не підписані, другий примірник на адресу позивача не повернуто. Мотивованих відмов щодо їх підписання позивач також не отримував.

Враховуючи п. 4.5 Договору, зазначені акти вважаються погодженими та є доказом надання позивачем замовнику послуг за даним договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії банківської виписки від 29.09.2014р., відповідачем на виконання умов Договору було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 1600,0000 грн. за надані послуги у травні-червні 2014р. згідно Додатку № 2/1 від 28.04.2014р.

Судом встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати позивачу вартості наданих ним послуг відповідачем, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі не виконано. Вартість послуг з розміщення реклами за період з 01.07.2014р. по 30.08.2014р. в сумі 1600,00 грн. до 08.07.2014р., як то передбачено п. 5 Додатку № 2/2 до Договору, відповідачем не оплачено.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 1600,00 грн. основного боргу правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги наведені вище приписи законодавства, представлені докази, а також роз'яснення, викладені у п. 1.12 Пленуму, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 130,06 грн. - 3% річних та суму 2944,00грн. втрат від інфляції.

Судом перевірено розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та здійснено розрахунки - з урахуванням визнаної судом правомірною суми основного боргу в розмірі 1600,00 грн. та заявленого позивачем періоду з 09.07.2014 р. по 23.03.2017 р. Судом встановлено, що сума 130,06 грн. - 3% річних заявлена правомірно, а тому задовольняється у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції суд зазначає наступне.

Судом досліджено розрахунок інфляційних втрат, здійсненний позивачем, з урахуванням приписів постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14, листа ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р., дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період та самостійно визначеного позивачем періоду нарахування втрат від інфляції та перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» .

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання , і його найменший період визначення складає місяць .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем заявлено до стягнення 2944,00 грн. інфляційних втрат за зобов'язаннями липня-серпня 2014р. за період з липня 2014р. по лютий 20017р., включно.

Проте, дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що при нарахуванні втрат від інфляції позивачем не враховано рекомендації, викладені у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. №14, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р. Суд вважає необхідним відзначити, згідно з діючим законодавством передбачається індексація простроченої суми боргу на індекс інфляції за відповідний місяць, тому застосування індексу інфляції до періоду заборгованості 22 дня у липні 2014р., як то розраховує позивач, є необґрунтованим. Крім того, позивач при розрахунку допустив арифметичну помилку, зазначивши суму інфляційних втрат як суму заборгованості з урахуванням втрат від інфляції.

Суд відзначає, що вимога про стягнення втрат від інфляції підлягає частковому задоволенню. Так, за період часу (з серпня 2014р. по лютий 2017р.) належний до стягнення розмір суми інфляційних втрат становить суму 1332,80 грн.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом частково - в сумі 1332,80 грн. В решті позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат слід відмовити, як нарахованої та заявленої до стягнення необґрунтовано.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 5.2 Договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за послуги, ОСОБА_4 сплачує ОСОБА_3 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманих за Договором послуг, позивачем нарахована до сплати пеня. Факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача суми 207,04 грн. пені (за загальний період з 09.07.2014р. по 08.01.2015р.) заявлена позивачем обґрунтовано, а тому задовольняється у повному обсязі.

Розрахунок пені перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнано вірним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за Договором щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з розміщення рекламних засобів.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати суми судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1071,86 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (м. Запоріжжя) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РА «ПАЗЛ» (м. Запоріжжя) задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РА «ПАЗЛ» (69069, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37574035) на користь Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (69054, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду (Шкільна), буд. 2, код ЄДРПОУ 03328379) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. суми основного боргу, 207 (двісті сім) грн. 03 коп. пені, 130 (сто тридцять) грн. 06 коп. - 3% річних, 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн. 80 коп. інфляційних втрат та 1071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 86 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 84, 85 ГПК України « 01» липня 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.