Рішення

від 31.05.2017 по справі 910/6860/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017Справа №910/6860/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствесттур"

про стягнення 31 350,12 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Листопадова Н.О. - представник за довіреністю № 1203 від 22.12.16

від відповідача не з'явились

У судовому засіданні 31.05.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствесттур" про 31 350,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 3035435 від 04.03.2013, позивач надав відповідачеві телекомунікаційні послуги, які останній отримав, проте у повному обсязі не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 26 699,62 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 850,36 грн., 3 % річних у розмірі 590,93 грн. та пеню у розмірі 2 209,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6860/17 та призначено до розгляду на 31.05.2017.

26.05.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли документи позивача на виконання вимог ухвали суду, до були долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 31.05.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103041727776, з якого вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 03.05.2017.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

04 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії (надалі - Укртелеком, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оствесттур" (надалі- абонент, відповідач) було укладено договір № 3035435 про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до якого Укртелеком зобов'язався надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та в обсягах, замовлених абонентом, а абонент зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору (п.1.1.).

Відповідно до п.2.1. договору перелік замовлених послуг та засобів зв'язку, виділених абоненту, зазначено у Додатку № 1 до цього договору.

Згідно п. 3.4.2. договору абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.

Розрахунок за отримані послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати), та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати (п.4.15. договору).

Відповідно до п. 4.5. договору порядок оплати наданих послуг передбачений авансовою системою.

У разі застосування попередньої (авансової) оплати абонент зобов'язаний до 20 числа поточного місяця здійснити оплату послуг у розмірі не суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді. Укртелеком проводить перерахунок суми до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, виходячи з фактично наданих послуг у розрахунковому періоді. Залишок авансу переноситься на наступний розрахунковий період (п. 4.16. договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором ним впродовж строку дії договору своєчасно та якісно надавались телекомунікаційні послуги, що підтверджуються наступними рахунками-актами:

- № 8200009930354356 за березень 2016 року на суму 14 066,50 грн.;

- № 8200009930354356 за квітень 2016 року на суму 9501,25 грн.;

- № 8200009930354356 за травень 2016 року на суму 2 738,49 грн.;

- № 8200009930354356 за червень 2016 року на суму 393,38 грн.

За твердження позивача, спір у справі виник внаслідок несвоєчасної та неповної оплати відповідачем отриманих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 26 699,62 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Укладений між сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору № 3035435 від 04.03.2013 надав відповідачу телекомунікаційні послуги за березень-червень 2016 року на загальну суму 26 699,62 грн, що підтверджується рахунками-актами, які наявні в матеріалах справи.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Врахувавши вищевикладене та прийнявши до уваги, що факт надання позивачем послуг зв'язку ТОВ "Оствесттур" та факт порушення останнім своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати вказаних послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 699,62 грн. заборгованості за телекомунікаційні послуги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 1 850,36 грн. (за період з 01.05.2016 по 31.01.2017) та 3 % річних у розмірі 590,93 грн. (за період з 21.03.2016 по 31.01.2017).

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим, отже на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 590,93 грн.

За перерахунком суду, розмір інфляційних нарахувань в межах визначеного позивачем періоду є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині втрат від інфляції, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в сумі, нараховані позивачем, а саме у розмірі 1 850,36 грн.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 2 209,21 грн., що нарахована відповідачу за загальний період з 21.03.2016 по 21.01.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України Про телекомунікації , у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

За перерахунком суду, розмір пені в межах визначеного позивачем періоду є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині пені, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі, нараховані позивачем, а саме у розмірі 2 209,21 грн.

Згідно з статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідност. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 31 350,12 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оствесттур" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд.11, офіс 610; ідентифікаційний код 35646390) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40; ідентифікаційний код 21560766) заборгованість за телекомунікаційні послуги у розмірі 26 699 (двадцять шість тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 62 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 850 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят) грн. 36 коп., 3 % річних у розмірі 590 (п'ятсот дев'яносто) грн. 93 коп., пеню у розмірі 2 209 (дві тисячі двісті дев'ять) грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.06.2017

Суддя Пукшин Л.Г.