Рішення

від 26.05.2017 по справі 916/218/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2017 р.справа № 916/218/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „АНТАРЕС"

до відповідачів: приватного підприємства „Пламер"

публічного акціонерного товариства „Про Кредит Банк"

про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмір 105 496грн.

Суддя Петренко Н.Д.

при секретарі Воровіній Т.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Климович А.В. за довіреністю від 01.01.2017р.

від відповідачів: не з'явились, про місце та дату судових засідань були повідомлені за юридичною адресою.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „АНТАРЕС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з приватного підприємства „Пламер" та акціонерного товариства „Про Кредит Банк" в особі регіонального відділення акціонерного товариства „Про Кредит Банк" безпідставно отриманих грошових коштів перерахованих на розрахунковий рахунок приватного підприємства „Пламер" відкритий в регіональному відділені акціонерного товариства „Про Кредит Банк" платіжними дорученнями №251, №252, №523 на загальну суму 105 496грн.

Ухвалою господарського суду Одеського області від 30.01.2017р. було порушено провадження по справі №916/218/17 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 27.03.2017р. було здійснено заміну неналежного відповідача акціонерне товариство „Про Кредит Банк" в особі регіонального відділення акціонерного товариства „Про Кредит Банк" на належного публічне акціонерного товариства „Про Кредит Банк".

27.03.2017р. представник позивача надав до суду заяву (вх. ГСОО №2-1699/17) про зміну предмету позову, згідно якої позивач просить суд стягнути солідарно з приватного підприємства „Планер" та публічного акціонерного товариства „Про Кредит Банк" безпідставно набуті кошти в сумі 105 496грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової зави.

Вищенаведена редакція позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „АНТАРЕС", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Представник відповідача1 - приватного підприємства „Пламер" надав відзив на позов від 18.04.2017р. за вх. ГСОО №8977/17 та письмові пояснення по справі від 26.05.2017р. за вх. ГСОО №11682/17, згідно яких підтвердив факт відсутності на момент перерахування грошових коштів будь-яких господарських відносин з позивачем та не заперечував проти задоволення позовних вимог. Крім того просив суд розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача 1.

Представник відповідача2 - публічного акціонерного товариства „Про Кредит Банк" надав відзив на позов від 11.04.2017р. за вх. №8522/17р., згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, в зв'язку з чим в задоволені позову в частині вимог до публічного акціонерного товариства „Про Кредит Банк" просить суд відмовити. Крім того, розгляд справи просив проводити за відсутності представника відповідача 2.

Позивачем по справі також надано клопотання в порядку п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України про вихід за межі позовних вимог.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

25.05.2016р. працівниками товариства з обмеженою відповідальністю „АНТАРЕС" було перераховано на розрахунковий рахунок приватного підприємства "Пламер" №26004210291238, відкритий в публічному акціонерному товаристві „Про Кредит Банк" МФО 320984, платіжним дорученням №251 суму грошових коштів в розмірі 27651грн., платіжним дорученням №252 суму грошових коштів в розмірі 63092грн., платіжним дорученням №253 суму грошових коштів в розмірі 14753 грн., всього 105 496 грн.

Позивач вказує, що перерахування грошових коштів сталося внаслідок випадкової помилки працівника позивача, тобто відбувся помилковий переказ коштів. Так, 28.04.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю „АНТАРЕС" та приватним підприємством "Пламер" був укладений договір поставки №14, який було розірвано 24.05.2016р. за взаємною згодою сторін, про що було укладено додаткову угоду №1.

25.05.2016р. позивач повідомив приватне підприємство "Пламер" про помилковість перерахування кошів.

26.05.2016р. позивач звернувся до публічного акціонерного товариства „Про Кредит Банк" з листом №26/05-16, в якому просив повернути помилково перераховані платіжними дорученнями №251, №252, №253 грошові кошти в загальному розмірі 105 496 грн.

Проте, публічним акціонерним товариством „Про Кредит Банк" відповідний лист було залишено без відповіді та задоволення.

27.05.2016р. приватне підприємство „Пламер" на виконання вимог п. 6 Указу Президента України „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. № 227/95 також звернулось до публічного акціонерного товариства „Про Кредит Банк" з листом №17, в якому просило публічне акціонерне товариство „Про Кредит Банк" повернути помилково перераховані платіжними дорученнями №251, №252, №253 грошові кошти в загальному розмірі 105 496грн.

Втім, публічне акціонерне товариство „Про Кредит Банк" грошові кошти не повернуло, та фактично, на думку позивач, зберігало їх у себе без належних на те правових підстав.

Позивач вказує, що приватне підприємство „Племер" 25.05.2016р., 21.06.2016р. та 24.06.2016р. направляло на адресу публічного акціонерного товариства „Про Кредит Банк" платіжні доручення в призначеннях платежів яких вказувало „про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, згідно піл. № №251, №252, №253 від 25.05.2016р.", проте публічне акціонерне товариство „Про Кредит Банк" вимоги Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" щодо зобов'язання виконати доручення клієнта не виконало, платіжні доручення приватного підприємства „Пламер" відхилило та зберігало ці кошти без достатньої правової підстави.

Посилаючись на вищенаведені обставини товариство з обмеженою відповідальністю „АНТАРЕС" звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права, при цьому в обґрунтування вимоги посилається на положення ст. ст. 1212, ст. 1213 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд дійшов висновку дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як свідчать матеріали справи, підставою заявлення позову товариство з обмеженою відповідальністю „АНТАРЕС" зазначив ст. 1212, ст.1213 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Цивільний кодекс України припускає можливість двох видів зобов'язань з безпідставного збагачення: перший вид -зобов'язання, що виникли внаслідок безпідставного придбання (майно набувача збільшується, майно потерпілого зменшується); другий вид - зобов'язання, що виникли внаслідок безпідставного збереження (збереження майна з боку набувача і зменшення або не збільшення майна з боку потерпілого).

За своїми ознаками факт придбання або зберігання майна (цінності) без відповідних правових підстав одним суб'єктом правовідносин за рахунок інших суб'єктів правовідносин передбачає виникнення зобов'язань особливого виду, які мають назву кондиційні, які відносяться до позадоговірних правовідносин і мають мету поновлення майнового положення того суб'єкту, за рахунок котрого інший суб'єкт безпідставно збагатився. Тому наявність або відсутність вини відповідача судом не встановлюється. Поняття "за рахунок іншої особи" означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою.

Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб'єктом правовідносин за рахунок іншого суб'єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов'язань особливого виду, які мають назву кондикційних.

Додатково такі вимоги можуть бути у тому випадку, коли особа володіла майном на законній підставі, яка згодом відпала ( у разі визнання недійсними договорів, у тому числі коли строк їх дії закінчився). Тобто, така особа є незаконним володільцем, і до неї може бути подано лише віндикаційний позов.

Як встановлено судом, товариством з обмеженою відповідальністю „АНТАРЕС" платіжними дорученнями від 25.05.2016р. за №251, №252, №253 на рахунок приватного підприємства „Пламер" було перераховано грошові кошти на загальну суму 105 469грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана сума, про повернення якої просить позивач з посиланням на ст.ст.1212, 1213 ЦК України, була перерахована ним помилково, за відсутності жодних договірних правовідносин між ним та приватним підприємством „Пламер". Натомість, наявність будь-яких правовідносин та підстави збереження спірних коштів в процесі розгляду справи відповідачем не підтверджена.

Отже, на думку суду вимоги позивача щодо стягнення, безпідставно отриманих коштів що належать позивачу у відповідності до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України є обґрунтованими та правомірними.

В той же час, позивач згідно заяви про зміну предмету позову, заявлено вимоги саме про солідарне стягнення відповідних коштів з приватного підприємства „Пламер" та публічного акціонерного товариства „Про Кредит Банк".

Відповідно положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Як зазначалось вище, відповідні грошові кошти були помилково перераховані на рахунок приватного підприємства „Пламер", що ним не заперечується та підтверджується. Крім того за посиланнями як позивача так і приватного підприємства „Пламер" саме публічне акціонерне товариство „Про Кредит Банк" зберігає у їх себе та не повертає.

Втім, судом під час розгляду справи встановлено, що на підставі договору № CUR_LE_291238 від 27.04.2015 р. про обслуговування поточного рахунку, укладеного між акціонерним товариством „Про Кредит Банк" та приватним підприємством „Пламер", останньому відкрито поточний рахунок №26004210291238.980 для здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Згідно п. 2.1.1. договору Банк має право здійснювати договірне та примусове списання коштів з рахунку Клієнта, у випадках, передбачених чинним законодавством.

В свою чергу, між акціонерним товариством „Про Кредит Банк" та приватним підприємством „Пламер" укладено Договір поруки №291238-ДП1 від 16.04.2013р. з метою забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Меблі" за Рамковою угодою №FW501.755 від 16.04.2013р., на підставі якої товариству з обмеженою відповідальністю "Ніка Меблі" видано кредити згідно кредитних договорів №501.45114/FW501.755 від 15.05.2015р. №501.45125/FW501.755 від 20.05.2015р., №501.45187/FW501.755 від 03.09.2015р., №501.45166/FW501.755 від 13.08.2015р. та №501.45207/FW501.755 від 06.10.2015р.

У зв'язку із виникненням прострочення з погашення кредитів тривалістю більше ніж 3 банківські дні, 29.04.2016р. до товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Меблі" та приватного підприємства „Пламер" було направлено вимоги про повне дострокове погашення кредитів за всіма 5-ми Кредитними договорами та вимоги про виконання зобов'язань за договором поруки відповідно. Разом із цим, повне дострокове погашення позичальником та поручителем проведено не було.

Заборгованість приватного підприємства „Пламер" перед акціонерним товариством „Про Кредит Банк" на загальну суму 5 287 797,39 грн., зокрема підтверджено рішенням Господарський суд Одеської області від 21.12.2016 р. в справі № 916/2743/16.

Відповідно до п.3.2. Договору поруки №291238-ДП1 від 16.04.2013р., Поручитель зобов'язаний належно повністю виконати зобов'язання Позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості Позичальника у зв'язку із порушенням умов Кредитних договорів чи неможливістю виконання ним його зобов'язань (смерть, тривала відсутність, хвороба, ліквідація, банкрутство тощо).

Згідно п.3.5. Договору поруки №291238-ДП1 від 16.04.2013р., для виконання зобов'язань Поручителя за Договором Поручитель безвідклично уповноважує та доручає Кредитору здійснювати договірне списання на користь Кредитора коштів у розмірі, еквівалентному розміру зобов'язань Поручителя з рахунків Поручителя у Кредитора (у т. ч. карткових і депозитних), реквізити яких вказані чи будуть вказані у договорах, на підставі яких Поручителю відкрито чи буде відкрито у майбутньому рахунки у Кредитора. Право договірного списання у Кредитора виникає з моменту виникнення зобов'язань Поручителя та діє до моменту їх повного виконання.

25.05.2016 року з поточного рахунку приватного підприємства „Пламер" №26004210291238.980, в порядку договірного списання було списано суму у розмірі 115 092,91 грн.

Вищенаведена сума була списана в рамках чинного законодавства України та згідно з умовами договору поруки №291238-ДП1 від 16.04.2013р. за простроченими зобов'язаннями позичальника товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка Меблі" за кредитами №501.45114/FW501.755 від 15.05.2015р., №501.45125/FW501.755 від 20.05.2015р., №501.45187/FW501.755 від 03.09.2015р., №501.45166/FW501.755 від 13.08.2015р.

Про зазначені вище обставини, акціонерне товариства „Про Кредит Банк" повідомлено приватне підприємства „Пламер" листом від 24.06.2016 р. вих. № 4127/1.

На думку суду, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому, порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як зазначалося вище, списання 25.05.2016 р. коштів в розмірі 115 092,91 грн. з рахунку №26004210291238.980 приватного підприємства „Пламер" відбулося в рамках чинного законодавства України та згідно з умовами договору поруки №291238-ДП1 від 16.04.2013 р., договору № CUR_LEj.291238 від 27.04.2015 р. про обслуговування поточного рахунку, а тому відсутні підстави для застосування до цих відносин положення статей 1212-1213 ЦК України.

Отже, на думку суду застосування саме солідарного стягнення до приватного підприємства „Пламер" та публічного акціонерного товариства „Про Кредит Банк" є помилковим, оскільки дії банку щодо списання коштів з розумку приватного підприємства „Пламер" були обґрунтованими та правомірними.

Солідарне стягнення з боржників можливо лише за умови його визначення у договорі чи законі.

В той же час, згідно ч.2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

В судовому засіданні, 25.05.2017р. позивач подав до суду клопотання за вх. ГСОО №2-2850/17, згідно якої просив суд вийти за межі позовних вимог.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, та часткового задоволення позовних вимог у вигляді стягнення з приватного підприємства „Пламер" безпідставно отриманих коштів в розмірі 105 469грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 грн. покладаються на приватне підприємство „Пламер".

Керуючись ст.ст. 33, 43,44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю „АНТАРЕС" - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „Пламер" (65114, м. Одеса, 6-а станція Люстдорфської дороги, лінія 16, буд. 20, код ЄДРПОУ 33072810) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АНТАРЕС" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2А, код ЄДРПОУ 37678911) безпідставно отримані кошти в розмірі 105 496 (сто п'ять тисяч чотириста дев'яносто шість)грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31 травня 2017 р.

Суддя Н.Д. Петренко