Рішення

від 30.05.2017 по справі 922/1092/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р.Справа № 922/1092/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Спільного підприємства "Київ-Захід" у формі ТОВ, м. Червоноград, Львовська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Груп", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Спільне підприємство "Київ-Захід" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Червоноград (Львівська обл.) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Груп", м. Харків, в якому просить суд стягнути з останнього 18501,63 грн., з яких 17640,00 грн. - основний борг, 176,40 грн. - пеня, 186,00 грн. - 3% річних, 861,63 грн. - інфляційні. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №11/11-16 від 11.11.2016, щодо поставки обумовленого товару в строки, встановлені договором; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 526, 530, 599, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2017 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 18.04.2017 о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду від 18.04.2017 року, розгляд справи відкладено, з метою виконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.04.2017 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою виконання сторонами вимог ухвал суду від 03.04.2017 року , від 18.04.2017 року та від 16.05.2017 року.

29.05.2017 року та 30.05.2017 року від Спільного підприємства "Київ-Захід" у формі ТОВ, на електронну адресу суду надійшли заяви про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог , які в подальшому були зареєстровані канцелярією господарського суду за (вх.№1190 та вх.№1202, вх.№17813), в яких останній просить суд стягнути з відповідача 17 640,0грн. попередньої оплати , у зв'язку із чим позивач відмовився від заявленої вимоги про стягнення з відповідача, відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних , інфляційних виплат від простроченої суми та пені, і повідомив суд про зменшення розміру позовних вимог до розміру здійсненої та неповерненої суми попередньої оплати в розмірі 17640,00 грн., а також факсом позивачем направлено на адресу суду (вх.№1777від 30.05.2017 року) докази направлення вищеозначених заяв відповідачеві по справі.

Судом досліджено заяву позивача про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог та встановлено, що заява подана із дотриманням вимог ст. 22 ГПК України.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Слід зазначити, що роз'яснюючи порядок реалізації права позивача на зміну предмета або підстав позову в постанові від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами і доповненнями, пленум Вищого господарського суду України зазначив, зокрема, у п.3.12 наступне:

"Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини".

Як зазначалося вище, позивач подав заяву про зміну предмету позову до початку розгляду справи, предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога до відповідача про стягнення грошових коштів , в зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки товару. На думку суду, дана матеріально-правова вимога за своєю суттю є повернення попередньої оплати , підстав позову позивачем не змінено .

Враховуючи наведене, заяву позивача, в частині зміни предмету позову підлягає прийняттю до розгляду.

Відносно заяви позивача в частині зменшення розміру позовних вимог, слід зазначити, у пункті 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами і доповненнями роз'яснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Ураховуючи, що згідно із заявами від 29.05.2017 та 30.05.2017 року позивач зменшив показники за тією ж вимогою, яка зазначена в позовній заяві, відтак, заява позивача в частині зменшення розміру позовних вимог була також прийнята судом.

В судове засідання 30.05.2017 року представник позивача не з'явився.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позов та докази, витребувані ухвалою суду від 03.04.2017р. не надав, про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином: ухвала про порушення провадження у справі від 03.04.2017р., що направлялася на адресу відповідача, вказану у позовній заяві:61102, м. Харків, пров. Рудниковий 3-й, буд.7,повернулася до суду без доказів вручення відповідачу з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, так, з наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Груп", (код ЄДРПОУ 40119993) 61102, м. Харків, пров. Рудниковий 3-й, буд.7 - саме на зазначену адресу господарським судом було повідомлено відповідача про розгляд даної господарської справи.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» , відповідно до якої, відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені приписами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу були створені належні умови з метою надання можливості скористатись правами, наданими сторонам господарським процесуальним законодавством України.

За висновками суду, в матеріалах господарської справи № 922/1092/17 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

11.11.2016 р. між СП Київ-Захід у формі ТОВ ( Позивач) та ТОВ ТЕХНОПАРК ГРУП (Відповідач) укладено договір купівлі-продажу №11/11-16, у відповідності до п. 1.1,4.2 якого Продавець - ТОВ ТЕХНОПАРК І зобов'язується передати у власність Покупця - СП Київ-Захід у формі ТОВ, обладнання на умовах 100% передоплати.

Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупця обладнання, найменування, кількість та ціна якого визначається у рахунках-фактурах, окремо на кожну партію обладнання, а покупець приймає обладнання і сплачує за нього грошову суму визначену у відповідному рахунку-фактурі

Пунктом 3.1 Договору визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом 100% перерахування, згідно рахунка-фактури, протягом трьох робочих днів з моменту виконання покупцем п.п. 4.2. даного договору та за умови наявності такого обладнання на складі продавця. У разі відсутності обладнання на складі продавця сторони в специфікації та рахунку та /або додатковій угоді погоджують строки поставки та умов оплати.

Відповідно до п.4.1. договору, ціна на кожну партію обладнання визначається окремо у рахунку - фактурі, що надається продавцем покупцю на підставі письмового або усного запиту покупця.

Відповідно до п.4.2 договору, оплата здійснюється у безготівковій формі на умовах 100% попередньої оплати. Покупець перераховує грошові кошти за рахунок продавця протягом двох банківських днів з моменту формування рахунку-фактури, що може передаватися покупцю особисто чи за допомогою факсу, електронної пошти тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання п.4.2.Договору, позивач, згідно виставленого відповідачем рахунку№10111 від 10.11.2016 р., платіжним дорученням №9195 від 11.11.2016 р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача вартість обладнання (смартфони Dlaskview ВУ5000 (кольори в асортименті) в сумі 17640,00 грн., в тему числі ПДВ 20% 2940,00 грн., про що свідчить відмітка банку про його виконання та банківська виписка по рахунку щодо руху коштів за спірною господарською операцією.

Станом на 15.11.2016 року, відповідач не здійснив поставку смартфонів Dlaskview ВУ5000,тобто не виконав в повному обсязі своїх зобов'язань передбачених договором, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 17640,00 грн.

З огляду на те, що відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за договором, то на адресу останнього позивачем 22.11.2016 р. ( за №331 )надіслано претензію з вимогою поставити оплачений товар на адресу позивача, вказана претензія отримана відповідачем 29.11.2016 р. про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення адресату - директору ТОВ Технопарк Груп ОСОБА_1, проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Така бездіяльність відповідача і стала підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 530 ЦК України, передбачений обов'язок постачальника виконувати зобов'язання у строк встановлений договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення постачальника, виконання зобов'язань втратило інтерес для покупця, то він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Станом на 22.11.2016 року та до теперішнього часу постачальник (відповідач) взагалі не здійснив поставку смартфонів Dlaskview ВУ5000, тобто не виконав в повному обсязі своїх зобов'язань передбачених договором.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував повернення попередньої оплати за договором або доказів передання смартфонів Dlaskview ВУ5000, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17640,00 грн. попередньої оплати, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги є законними та обґрунтованими, не спростованими відповідачем, тобто такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача повністю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 525, 526, 530, 536, 549, 599, 611, 612, 626, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 218, 232, 265, 266, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Груп" (м. Харків, 61102 пров. Рудниковий 3-й, буд. 7, р/р 26000011754836 Банк ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ МФО 300023, ЄДРПОУ 40119993) на користь Спільного підприємства "Київ-Захід" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул.Івасюка,20, р/р 2600301057271 у ПАТ "Кредобанк", МФО325365, р/р26000000005284 у ПАТ КБ "Приватбанк", МФО325321, код ЄДРПОУ 20780000)- попередню оплату в сумі 17 640,0грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_2