Рішення

від 29.05.2017 по справі 922/1051/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р.Справа № 922/1051/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства ВТБ БАНК , 01004, м. Київ,

бульвар ОСОБА_1/вул. Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319;

до спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з

обмеженою відповідальністю КЕРОС-КИЇВ , 61009, Харківська область, м.

Харків, вул. Достоєвського, 22-Б, офіс 44, код ЄДРПОУ 24384778;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-

будівельна група , 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, код ЄДРПОУ

32486636;

про стягнення 20000000,00 доларів США,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність №123 від 09.02.2017);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю КЕРОС-КИЇВ про стягнення простроченої заборгованості по кредиту за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10.2.3-01/46к-07 від 07.12.2007 в розмірі 20000000,00 доларів США, а також просить стягнути судовий збір у розмірі 240000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням позичальником - товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна група зобов'язань за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10.2.3-01/46к-07 від 07.12.2007 (кредитного договору), на забезпечення виконання якого між позивачем та відповідачем було укладеного договір поруки №46к-07/10П-15 від 01.05.2015. Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій та будь-яких інших платежів не виконує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, у зв'язку із чим поручителю (відповідачу) було направлено лист про необхідність погашення заборгованості, проте борг не сплачено. Здійснюючи правове обгрунтування посилався на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 536, 546, 547, 553, 555, 559, 610, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті 25.04.2017.

Розгляд справи неодноразово відкладався, останній раз ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2017 на 29.05.2017 о 10:30 год. Цією ж ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна група .

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву не надав. Разом з цим, ухвала суду від 16.05.2017 про відкладення розгляду справи направлена на його адресу, що вказана у позовній заяві - 61009, Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 22-Б, офіс 44, яка співпадає з адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що зроблений судом, повернулася до суду 25.05.2017 без доказів вручення відповідачу, з поштовою відміткою "за не запитом".

Третя особа свого повноважного представника у судове засідання не направила, письмові пояснення з документальним обґрунтуванням щодо суті позовних вимог не надала, причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про одержання 19.05.2017. З огляду на дату отримання ухвали суду, третя особа мала достатньо часу, щоб реалізувати своє право на ознайомлення із матеріалами справи, підготувати і надати суду письмові пояснення щодо суті позовних вимог, а також забезпечити явку свого представника у судове засідання, проте своїми правами не скористалася.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до положень п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення) направлялися учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач та третя особа не з'явилися у судове засідання, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення їх про час та місце розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Згідно з ч.2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( п. 3, 4, 6, 8 і 11 ст. 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно з ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні у матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

07 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (далі, кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна група (далі, позичальник) було укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/46к-07 (далі, кредитний договір).

Згідно із статутом ПАТ ВТБ Банк затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів протоколом №70 від 18.10.2016 ВАТ ВТБ Банк було перейменовано у ПАТ ВТБ Банк відповідно до рішення позачергових загальних зборів учасників (акціонерів) банку від 16.07.2010 (протокол №54) (а.с.13).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору в редакції договору №35 від 28.08.2015 про внесення змін до кредитного договору №100.2.3-01/46к-07 від 07.12.2007, банк на умовах цього договору зобов'язується надати кредит в сумі 26956500,00 доларів США та 138056597,22 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені даним договором, але не пізніше 31 грудня 2016 року включно, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язанння у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені даним договором. Кредит за договором надається позичальнику у таких валютах: долар США, українська гривня.

Пунктом 1.1.1. кредитного договору в редакції договору №35 від 28.08.2015 передбачено, що кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в межах ліміту кредитування, визначеного відповідно графіків, зазначених у договорі, а саме період дії ліміту кредитування 28.08.2015 - 31.12.2016, розмір ліміту кредитування - 138056597,22 грн.

Позичальник зобов'язаний повернути кредит відповідно до графіків повернення, при цьому дата повернення частини кредиту - не пізніше 31.12.2016, сума кредиту, що підлягає поверненню - 138056597,22 грн. У разі непогашення заборгованості за кредитом в розмірі та строки, визначені в цьому пункті договору, з наступного банківського дня заборгованість за кредитом в розмірі, що підлягає погашенню відповідно до вищезазначеного графіку, вважається простроченою заборгованістю (п.1.1.2.).

Згідно із п.3.1. кредитного договору в редакції договору №34 від 01.04.2015 про внесення змін до кредитного договору №100.2.3-01/46к-07 від 07.12.2007, плата за користування кредитом встановлюється у вигляді процентів за користування кредитом, розмір яких є фіксованим та складає 0,01 % річних в гривні.

У п.п.3.3., 3.3.1., 3.3.2. кредитного договору в редакції договору №35 від 28.08.2015 зазначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати процентів, визначений п.11.1 цього договору, у наступному порядку: проценти за користування кредитом нараховані по 31.12.2016 сплачуються позичальником не пізніше 31.12.2016; незважаючи на положення попереднього пункту договору, в день розірвнання договору/повернення кредиту у повному обсязі, позичальник зобов'язаний повністю погасити всі боргові зобов'язання за договором, в т.ч. суму нарахованих процентів. При несплаті процентів у вказаний строк, вони вважаються простроченими.

Пунктом 1.6. кредитного договору в редакції договору №34 від 01.04.2015 передбачено, що виконання позичальником зобов'язань за цим договором також забезпечується договірними санкціями, пенею та штрафами, встановленими п.7.1. - 7.8. цього договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2015 року для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за вказаним кредитним договором між публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (далі, банк) та спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Керос-Київ (далі, поручитель) було укладено договір поруки №46-к-07/10П-15 (далі, договір поруки), за яким поручитель поручається перед банком за виконання/належне виконання позичальником зобов'язань з повернення кредиту, зазначених у п.1.2. договору, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому у розмірі, що не перевищуватиме еквівалент 20000000,00 доларів США по курсу, визначеному банком на день виконання зобов'язання з повернення кредиту за основним договором.

Так, у п.1.2. договору поруки в редакції договору №1 від 28.08.2015 про внесення змін до договору поруки зазначено, що відповідно до умов основного договору банк надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в межах ліміту кредитування, що складає 26956500,00 доларів США та 138056597,22 грн., а позичальник зобов'язаний погасити боргові зобов'язання, а саме повернути банку кредит не пізніше 31 грудня 2016 року або в інший термін відповідно до умов основного договору, а також сплатити плату за кредит (в тому числі плату за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних в доларах США та 0,01 % річних в гривні або в іншому розмірі, передбаченому основним договором, комісійні винагороди), договірні санкції, пеню та штрафи в порядку, терміни/строки та на умовах, визначених основним договором, відшкодувати збитки, а також здійснити будь-які інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов основного договору та чинного законодавства України.

Згідно із п.2.1., 2.2. договору поруки у разі порушення позичальником основного зобов'язання, визначених основним договором, банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про необхідність виконання/належного виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково, в порядку, передбаченому п.8.2 договору. У разі отртмання письмової вимоги банку, зазначеної у п.2.1 договору, поручитель зобов'язаний виконати основне зобов'язання в обсязі, строки/терміни, зазначені у вимозі. Порядок та черговість виконання основного зобов'язання визначаються основним договором.

Позивач стверджує, що належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, на підтвердження чого надав виписки ПАТ ВТБ Банк по особовим рахункам 0 07.12.2007 по 15.03.2017 (а.с.163-217).

Водночас позивач зазначає, що позичальник - ТОВ Інвестиційно-будівельна група (третя особа) свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість ТОВ Інвестиційно-будівельна група перед ПАТ ВТБ Банк .

Як вбачається із матеріалів справи позивач відповідно до умов договору поруки звернувся до відповідача (поручителя) з листом-вимогою від 27.09.2016 №11588/1-2, в якому зазначив, що станом на 27.09.2016 за кредитним договором обліковується прострочена заборгованість, яка складає 208519389,17 грн. та 34589386,35 доларів США. Позичальник порушив свої зобов'язання за кредитним договором, вказану заборгованість не погасив, у зв'язку із чим банк вимагав у поручителя повернути суму кредиту у розмірі, еквівалентному 20000000,00 доларів США, протягом 10 календарних днів від дати відправлення цього листа-вимоги.

Як зазначає позивач відповідач, на надісланий йому лист-вимогу не відреагував, суму кредиту у розмірі, еквівалентному 20000000,00 доларів США не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно із положеннями ст.1053 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що між позивачем та третьою особою - ТОВ Інвестиційно-будівельна група було укладено 07 грудня 2007 року кредитний договір, за яким банк (позивач) на умовах цього договору зобов'язався надати кредит в сумі 26956500,00 доларів США та 138056597,22 грн., а третя особа (позичальник) зобов'язавсяся прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені даним договором, але не пізніше 31 грудня 2016 року включно, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язанння у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені даним договором.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками ПАТ ВТБ Банк по особовим рахункам з 07.12.2007 по 15.03.2017 (а.с.163-217).

В свою чергу позичальник в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту у визначений строк, здійснення плати за кредит та ін. не виконує, у зв'язку із чим позивачем було нараховано останньому заборгованість, загальна сума якої станом на 15.03.2017 у гривневому еквіваленті становить 1217739365,09 грн. та включає суми строкової заборгованості по сплаті процентів, простроченої заборгованості по сплаті процентів, простроченої заборгованості по кредиту, пені по кредиту та по процентам, 3 % річних за прострочення повернення кредиту та за прострочення сплати процентів, інфляційні втрати у зв'язку із простроченням сплати кредиту та процентів, а також договірні санкції/штрафи, передбачені кредитним договором.

В матеріалах справи відсутні, а третьою особою (позичальником) у порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів, які б спростували вищевикладене та свідчили про належне виконання останнім зобов'язань за кредитним договором.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено 01.04.2015 договір поруки №46к-07/10П-15, за яким відповідач поручився перед позивачем за виконання/належне виконання позичальником зобов'язань з повернення кредиту, зазначених у п.1.2. договору, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому у розмірі, що не перевищуватиме еквівалент 20000000,00 доларів США по курсу, визначеному банком на день виконання зобов'язання з повернення кредиту за основним договором.

Згідно із ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У п.7.1. договору поруки в редакції договору №1 від 28.08.2015 зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2019 року включно або до припинення основного договору.

Згідно із ч.4 ст.556 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Суд зазначає, що на час розгляду справи у суді договір поруки є чинним.

Відповідно до положень ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктами 1.3., 1.4. договору поруки передбачено, що зобов'язання поручителя перед банком є безумовним і для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених договором та основним договором не потребується. У разі порушення позичальником основного зобов'язання, визначених основним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання таких зобов'язань позичальника в повному обсязі.

Згідно із п.2.1., 2.2. договору поруки у разі порушення позичальником основного зобов'язання, визначених основним договором, банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про необхідність виконання/належного виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково, в порядку передбаченому п.8.2. договору. У разі отримання письмової вимоги банку, зазначеної у п.2.1. договору, поручитель зобов'язаний виконати основне зобов'язання в обсязі, строки/терміни, зазначені у вимозі. Порядок та черговість виконання основного зобов'язання визначаються основним договором.

При цьому у п.2.7. договору поруки зазначено, що для виконання поручителем основного зобов'язання, надання банком підтвердження порушення позичальником такого зобов'язання не вимагається.

Судом встановлено, що позивач відповідно до умов договору поруки надіслав відповідачу лист-вимогу від 27.09.2016 №11588/1-2, в якому повідомив про порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором та вимагав від поручителя виконати порушене зобов'язання та повернути суму кредиту за кредитним договором у розмірі, еквівалентному 20000000,00 доларів США, протягом 10 календарних днів від дати відправлення цього листа-вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що лист-вимогу було направлено відповідачу 27.09.2016, підтвердженням чого є належним чином завірені копії опису вкладення у цінний лист на ім'я СП ТОВ Керос-Київ та фіскального чеку від 27.09.2016 (а.с.249).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач у порушення умов договору поруки свої зобов'язання щодо сплати коштів у розмірі еквівалентному 20000000,00 доларів США не виконав та не надав суду доказів у спростування вищевикладеного.

Згідно із 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 22 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

У ст.43 ГПК України закріплено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, зміст кредитного договору №100.2.3-01/46к-07 від 07.12.2007 та договору поруки №46к-07/10П-15 від 01.04.2015, а також з огляду на те, що відповідач та третя особа у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростували, заперечень проти позову, доказів сплати заборгованості суду не надали, не міститься таких і в матеріалах справи, - позовні вимоги про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по кредиту за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10.2.3-01/46к-07 від 07.12.2007 в розмірі 20000000,00 доларів США є правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку із чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 49 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 240000,00 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 4-5, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю КЕРОС-КИЇВ (61009, Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 22-Б, офіс 44, код ЄДРПОУ 24384778) на користь публічного акціонерного товариства ВТБ БАНК (01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) прострочену заборгованість по кредиту за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10.2.3-01/46к-07 від 07.12.2007 в розмірі 20000000,00 доларів США та 240000,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_3