Рішення

від 31.05.2017 по справі 348/718/17

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/718/17

31 травня 2017 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Клекот Л.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Середньомайданська сільська рада Надвірнянського району, про встановлення юридичного факту та визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

28.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту та визнання права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 04.05.2017 року до розгляду даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Середньомайданську с/раду Надвірнянського району.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.01.2008 року між ним та ОСОБА_2 в м. Надвірна Івано-Франківської області було досягнуто домовленості про купівлю-продаж належної їй на праві власності, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, площею 1,3300 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в с. Вишнівці Середньомайданської с/ради, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської області, кадастровий номер НОМЕР_3.

Вартість даної земельної ділянки становила 4 900 грн., які 03.01.2008 року, відповідно до умов договору, він передав ОСОБА_2 що підтверджується її заявою.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 зобов'язалася в термін до 01.02.2008 року вжити всіх необхідних заходів, в тому числі зібрати всі необхідні документи для нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки, однак не зробила цього з причин, які не залежали від нього (позивача).

Таким чином, на даний час ОСОБА_2 не може оформити належним чином правочин щодо відчуження йому земельної ділянки площею 1,3300 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в с. Вишнівці Середньомайданської с/ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області в силу мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, що не дає в свою чергу йому можливості належним чином оформити майно за собою.

Зазначає, що час укладення ним з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення 03.01.2008 року законодавчі заборони щодо таких правочинів не діяли, а тому можна було укладати між собою угоди про відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Вважає, що ним повністю виконано всі істотні умови договору купівлі-продажу земельної ділянки шляхом передачі ОСОБА_2 обумовленої суми грошей і його право володіння вказаною земельною ділянкою підтверджується також наявністю у нього Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, який ОСОБА_2 передала йому 03.01.2008 року, після отримання обумовленої договором суми грошей.

Таким чином, договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 03.01.2008 року між ним та ОСОБА_2 є дійсним, оскільки вони домовилися щодо усіх його істотних умов, що підтверджується письмовими доказами, і крім того, відбулося повне виконання договору. Стверджує, що даний договір не посвідчено нотаріально з вини ОСОБА_2, а тому ним законно набуто право власності на земельну ділянку площею 1,3300 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в с.Вишнівці Середньомайданської с/ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, вартістю 4 900 грн.

Просить суд задоволити його позовні вимоги.

Встановити факт укладення 03.01.2008 року між ним, як покупцем, і продавцем ОСОБА_2 в м. Надвірна Івано-Франківської області, договору купівлі-продажу належної їй на праві власності земельної ділянки площею 1,3300 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в с.Вишнівці Середньомайданської с/ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, загальною ціною 4 900 грн.

Визнати за ним, право власності на земельну ділянку площею 1,3300 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в с. Вишнівці Середньомайданської с/ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, в порядку придбання за договором купівлі-продажу, укладеним 03.01.2008 року в м. Надвірна Івано-Франківської області.

В судове засідання позивач по справі ОСОБА_1 не прибув, натомість на адресу суду направив письмову заяву в якій підтримав свої вимоги з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд розглянути справу без його участі та задоволити позов.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи - Середньомайданської с/ради в судове засідання також не з'явилися, натомість подали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Зокрема, з заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона позов ОСОБА_1 визнає, не заперечує проти його задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Середньомайданська с/рада у прийнятті рішення щодо заявленого ОСОБА_1 позову покладається на розсуд суду.

Суд, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 60 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи відповідно до ст.169 ЦПК України -у відсутність сторін за наявними в матеріалах справи доказами та необхідність задоволення позову.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту ст.60 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ч.4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню всіх обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що 03.01.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про купівлю-продаж належної їй на праві власності, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, площею 1,3300 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в с. Вишнівці Середньомайданської с/ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вартість вказаної земельної ділянки становила 4900 грн., а зазначені кошти 03.01.2008 року, відповідно до умов договору, були передані ОСОБА_2, що підтверджується її заявою, копія якої зберігається в матеріалах справи.

З'ясовано також, що згідно з умовами договору купівлі-продажу ОСОБА_2, зобов'язалася в термін до 01.02.2008 року вжити всіх заходів, в тому числі зібрати всі необхідні документи для нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки, однак, як перевірено в судовому засіданні, не зробила цього.

Доведено також, що на даний час відповідач по справі ОСОБА_2 не може оформити належним чином правочин щодо відчуження даної земельної ділянки в силу мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, що не дає позивачу по справі ОСОБА_1 можливості належним чином за ним узаконити та зареєструвати майно.

Також в процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Згідно вимог ст.ст. 203,205,207,208,628,638,639 ЦК України, ст.ст. 131,132, ЗК України, позивач та відповідач досягли усіх істотних умов за договором, договір купівлі-продажу містить: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, реєстраційні номери облікових карток платників податків, серію та номери паспортів громадянина України; б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, правового режиму тощо); г)документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ)відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, арешт, сервітут тощо); є) договірну ціну; є) зобов'язання сторін.

За умовами Договору купівлі-продажу земельної ділянки сторони досягли згоди щодо ціни та проведення розрахунків. Так, пунктом 3 визначено договірну ціну, за яку вчинюється продаж. Відповідно до цього ж пункту Договору ціна договору відповідає волевиявленню продавця та покупця, є остаточною і змінам не підлягає. Договір підписано обома сторонами, що свідчить про досягнення згоди та виконання пунктів цього договору.

Вказану в Договорі суму позивач передав відповідачу у повному обсязі, згідно умов п.5 Договору, що підтверджується підписом відповідача в договорі, а також заявою-розпискою від 03.01.2008 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п.п. 6,9 Договору відповідач- ОСОБА_3 зобов'язався до 01.02.2008 року вжити всі заходи щодо нотаріального посвідчення цього Договору.

Згідно ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державні реєстрації. Порядок нотаріального посвідчення договорів купівлі - продаж нерухомого майна визначається в З-ні України Про нотаріат та в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена Наказом Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 року. Відповідно до п.2 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори про відчуження (купівля - продаж, міна, дарування, довічне утримання) житлового будинку та іншого нерухомого майна.

Разом з тим, за умов ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, позивач повністю сплатив вартість земельної ділянки, однак відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення. За таких обставин суд вважає, що порушені майнові права позивача підлягають захисту, а позов - задоволенню.

На момент укладання між сторонами угоди купівлі-продажу земельної ділянки від 03.01.2008 року Надвірнянським відділом земельних ресурсів було визначено вид використання земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, копія якого зберігається в матеріалах справи.

Згідно ст.16 ЦПК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права власності, тому позивач обґрунтовано заявляє такі вимоги в позовній заяві.

Рішення суду про визнання права власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого органи по земельних ресурсах зобов'язані провести реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до ст.14,42 Конституції України, право власності на землю гарантується; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЗК України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Як вбачається із змісту ст.656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає у власність майно другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно і сплачує за нього певну грошову суму. Згідно п. 1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З-ном України Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів від 19.12.2006 мораторій було продовжено до 01.01.2008 року, проте, оскільки Верховній Раді України довелося долати вето Президента України, Закон набув чинності лише 13.01.2008 року (з моменту його офіційного опублікування), тобто у період з 01.01.2008 року по 13.01.2008 року мораторій не діяв.

Таким чином, на час укладення сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення 03.01.2008 року законодавчі заборони щодо таких правочинів не діяли, а тому можна було укладати між собою угоди про відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач- ОСОБА_2 не заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Середньомайданська с/рада -у прийнятті рішення по даній справі покладається на розсуд суду.

Ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ч. 3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що є підстави для встановлення факту укладення 03.01.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 договору купівлі - продажу земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею- 1,3300га, яка знаходиться на території с. Вишнівці, Середньомайданської с/ради Надвірнянського району Івано-Франківської області і визнання за позивачем права власності на вказану земельну ділянку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14, 41 Конституції України, ст.ст.204, 220, 317, 328, 330, 334, 656, 638 ЦК України, ст.ст.1,2 ЗК України, ст.ст. ст. 3, 10,11,209,212, 214,215,223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Середньомайданська сільська рада Надвірнянського району, про встановлення юридичного факту та визнання права власності на земельну ділянку- задоволити .

Встановити факт укладення між ОСОБА_1 , як покупцем, і продавцем ОСОБА_2 , в м. Надвірна Івано-Франківської області, 03.01.2008 року договору купівлі-продажу належної ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки площею 1,3300 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в с. Вишнівці Середньомайданської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, загальною ціною 4 900 грн.

Визнати за ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_4, виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 03.12.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку площею 1,3300 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в с. Вишнівці Середньомайданської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, в порядку придбання за договором купівлі-продажу, укладеним 03.01.2008 року в м. Надвірна Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи

апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення виготовлено 02.06.2017 року