Рішення

від 17.05.2017 по справі 510/1717/15-ц

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1717/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2017 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

за участю: секретаря Фурсовой А.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно ,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія довідки відділу Держземагенства у Ренійському районі про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 13.08.2015р.; копія довідки Новосільської сільської ради Ренійського району від 20.05.2017р.; копії довідок Новосільської сільської ради Ренійського району від 20.05.2017р. за № 947, 948; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 438277; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 439018; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що 22.03.2002р. помер батько позивача ОСОБА_3 За життя йому належала земельна ділянка площею 2,39 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 438277.

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 були його діти: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_6 У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини ніхто із спадкоємців не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Однак, на момент смерті ОСОБА_3 разом із ним мешкала його дружина ОСОБА_6 Таким чином, ОСОБА_6 прийняла спадщину фактично, вступом в управління та володіння спадковим майном в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963р., однак за життя не встигла оформити спадщину у нотаріальному порядку.

21.11.2010р. померла матір позивача ОСОБА_6 За життя їй належало:

земельна ділянка загальною площею 2,39 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 438277 (яку вона фактично прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_3М.);

земельна ділянка площею 3,23 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 439010.

Так, після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно. На випадок смерті ОСОБА_6 не розпорядилась належним їй майном, заповіт не залишила. Тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги після її смерті є сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 Однак, відповідач ОСОБА_1 не вчинив ніяких дій щодо прийняття спадщини, тобто не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Крім того, відповідач не заперечує щоб спадщину після смерті його матері оформив його брат ОСОБА_1 Позивач по справі як спадкоємець першої черги на момент смерті ОСОБА_6 мешкав разом із нею, тобто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказане спадкове майно. Після смерті ОСОБА_6 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_6 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на спадщину не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ч. 1 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. ОСОБА_3 помер у 2002р. (тобто до набрання чинності ЦК України 2003р.), а матір позивача - ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка, данні цивільні відносини регулюються положеннями ЦК Української РСР 1963р.

Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР 1963р. спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Спадкування за законом має місто, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Як передбачено ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР 1963р. при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, інший з подружжя та батьки померлого.

Згідно вимог ст. 548 ЦК Української РСР 1963р. для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини. За п. 1, 2 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він: фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, матір позивача ОСОБА_6 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 у передбачений законом строк не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, проте на момент смерті ОСОБА_3 мешкала разом із ним, тобто вступила в управління та володіння спадковим майном. Крім того, матір позивача ОСОБА_6 прийняла спадщину і після смерті свого чоловіка. Таким чином, матір позивача прийняла спадщину після смерті чоловіка в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р., однак, вона не встигла юридично її оформити.

21.11.2010р. померла матір позивача ОСОБА_6 Спадкові відносини після її смерті регулюються положеннями ЦК України 2003р.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України 2003р. спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, сторони у справі є спадкоємцями за законом першої черги. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном ( користування земельними ділянками). Відповідач ОСОБА_1 не вчинив ніяких дій щодо прийняття спадщини, тобто не звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Крім того, відповідач не заперечує щоб спадщину після смерті його матері оформив його брат ОСОБА_1

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР 1963р., ст.ст. 15, 328, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., ст. ст. 15, 328, 1217, 1261, 1268, 1270 ЦК України 2003р., -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на:

земельні ділянки загальною площею 2,39 га (площею 2,15 га та 0,24 га із кадастровими номерами 5124182900:01:004:0131, 5124182900:01:005:0485, розташовані на території Новосільської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 438277;

земельні ділянки загальною площею 3,23 га (площею 2,99 га та 0,24 га із кадастровими номерами 5124182900:01:002:0169, 5124182900:01:005:0910, розташовані на території Новосільської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 439010.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Дудник