Ухвала

від 17.04.2007 по справі 47/338-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/338-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 17.04.07 р.          № 47/338-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:             

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача - Рабюк Р.О. – юрисконсульт (дов. № 1669-ню від 04.12.2006);

 від відповідача - Подлевський О.М. – представник (дов. № 07-01-1765 від 03.07.2006),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця”

 на постанову Господарського суду м.Києва від 25.12.2006

 у справі № 47/338-А   

 за позовом           Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця”

 до           Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

 про          скасування рішення № 322 від 18.09.2006

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду м. Києва від 25.12.2006 у справі №47/338-А у позові Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” до Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення № 322 від 18.09.2006 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 25.12.2006 у справі № 47/338-А, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, в результаті чого висновки суду не відповідають обставинам справи та судом було порушено норми матеріального та процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник не погоджується із висновком суду, що до складу заробітної плати, а відтак до об'єкту для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування відносяться також інші заохочувальні та компенсаційні виплати та винагороди, а саме: вартість путівок, наданих працівникові за рахунок підприємства за умовами трудового або колективного договору, оскільки абз. 2 п. 1.1 розд. 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, чітко передбачено, що: "Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати  праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Із змісту ст. 2 Закону України "Про оплату праці"  вбачається, що вартість путівок, придбаних за кошти підприємства та які видані безкоштовно або з частковою оплатою працівникам підприємства, не відноситься до жодного із видів заробітної плати,  вартість путівок відноситься до додаткових благ, які працівники отримують від підприємства.

Вартість путівок, наданих безкоштовно або з частковою оплатою, які не включені до фонду оплати праці (визнані додатковим благом), не є базою для нарахувань у соціальні та пенсійні фонди згідно із ст. 47 Закону України "Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку...", ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності..." , ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Із змісту колективного договору ДТГО "Південно-Західна залізниця" не вбачається зв'язку між оплатою праці і витратами на санаторно-курортне лікування та оздоровлення за рахунок коштів підприємства, оскільки витрати на санаторно-курортне лікування та оздоровлення знаходяться в п. п. 7.13 .YII розділу колективного договору "Охорона  здоров'я і медичне обслуговування", а оплаті праці відведено III розділ даного колективного договору.

Твердження про те, що путівки, які надаються за рахунок коштів підприємства-працедавця, розглядаються з метою оподаткування як додаткове благо, найшло своє відображення в листі Державної податкової адміністрації України від 29.04.2004 № 3381/6/17-3116.  

У запереченнях на апеляційну скаргу Виконавча дирекція Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  просить постанову Господарського суду м. Києва від 25.12.2006 у справі № 47/338  залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зокрема, зважаючи на те, що при розгляді справи судом було повністю з'ясовано обставини справи та винесена постанова ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

При розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

 05.09.2006 року Виконавчою дирекцією Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасового втрати працездатності проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів за період з 01.01.2005 по 30.06.2006 Локомотивного депо станції Шепетівка (відокремлений підрозділ позивача).

За результатами перевірки було винесено Акт перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів від 05.09.2006, яким встановлено, що позивач неправомірно виплатив допомогу на поховання працюючого пенсіонера позивача (Грищука Віктора Пантелеймоновича) в сумі - 1200 грн. за кошти Фонду соціального страхування з тимчасового втрати працездатності та - не провів нарахування та утримання страхових внесків на вартість путівок наданих працівникам останнього та членам їх сімей на лікування та відпочинок, придбаних локомотивним депо Шепетівка за власні кошти, тобто  порушено статтю 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 №2213, в частині нарахування страхових внесків, статтю 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 №2240-111, в частині надання допомоги на поховання пенсіонера.

На підставі акту перевірки Виконавчою дирекцією Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення від 18.09.2006 №322 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф-4 ФСС з УВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму - 77043,22 гри., у тому числі: неправомірні витрати – 2692,61 грн.; штраф у розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків – 1346,31 грн.; донараховані страхові внески на суму -2037,66 грн. на фонд оплати праці в сумі 70264 грн., доутримані страхові внески на суму - 702,64 грн., накладено штраф у розмірі 100% заниженої суми фонду оплати праці на суму - 70264,00 грн.

Позивач двічі оскаржував вищезазначене рішення відповідача, проте рішеннями про результати розгляду скарг від 09.10.2006 року та від 09.11.2006 року рішення відповідача органами Фонду вищого рівня залишені без задоволення.

Оскільки скарги не були задоволені, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про скасування рішення Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  № 322 від 18.09.2006 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті  (Ф-4 ФСС з УВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Господарського суду м. Києва від 25.12.2006 у справі № 47/338-А у позові Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” до Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення № 322 від 18.09.2006 відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови із врахуванням наступних обставин.

Відповідно до пункту 4 ст. 13 Закону України  "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" виконавча дирекція Фонду здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою внесків, а також забезпечує цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими  збір та акумуляцію внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Статтею 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" передбачено, що розмір внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням для роботодавців встановлений у розмірі 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно із п.п. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: в т.ч. для роботодавців – до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

З аналізу зазначених норм вбачається, що вказані норми встановлюють розмір внесків, виходячи із сум фактичних витрат на оплату праці.

Статтею 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України "Про оплату праці", якою встановлено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до підпункту 4.3.24 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного чи річного оподатковуваного доходу не включається вартість путівок на відпочинок, оздоровлення чи лікування на території України платника податку чи його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або зі знижкою (у розмірі такої знижки) профспілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку – члена такої профспілки, створеної за законодавством України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового соціального страхування.

Тобто вищезазначеною нормою встановлений вичерпний перелік виплат найманим працівникам, які не підлягають оподаткуванню. Отже вартість усіх інших путівок, які надаються працівнику, в тому числі підприємством за рахунок власних коштів, є доходом фізичних осіб, з яких утримується податок з доходів.

Така ж позиція викладена і в листі Державної податкової адміністрації України від 29.04.2004 № 3381/6/17-3116 (арк. с. 64).

Страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату  страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів (абз. 1 частини 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням").

За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої(заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення – у трикратному розмірі зазначеної суми (абз. 4 частини 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням").

Згідно із частинами 2, 4 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку, а право застосування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що витрати локомотивного депо Шепетівка на придбання своїм працівникам санаторно-курортних путівок саме за рахунок коштів підприємства позивача у розмірі 70264 грн. відносяться до витрат на оплату праці найманих працівників, оскільки вартість придбаних путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок є складовою частиною інших заохочувальних та компенсаційних виплат, з яких складається Фонд оплати праці, у зв'язку з чим на зазначені витрати повинні нараховуватися внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Також апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування або зміни постанови місцевого господарського суду  та визнає неправомірним надання структурним підрозділом позивача допомоги на поховання пенсіонера за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у розмірі 1200 грн., враховуючи наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" передбачено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:  допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) (статті 45, 46 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 Порядку виплати допомоги на поховання, затвердженого спільним наказом Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства праці України, Державного комітету житлово-комунального господарства України, Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України від 29.10.1996 № 99/19/03 допомога на поховання у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, виплачується сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання в день звернення за нею у разі смерті: громадянина, який перебував у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, крім працюючих пенсіонерів.

Натомість статтею 53 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про розмір допомоги на поховання” передбачено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, яка  виплачується за рахунок коштів, з яких виплачувалась пенсія.

За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції про неправомірність виплати допомоги на поховання  працюючому пенсіонеру за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є правильним.

Таким чином, враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи  скаржника, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції всестороннє та у повному обсязі дослідив докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

 1. Постанову Господарського суду м. Києва від 25.12.2006 у справі № 47/338-А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

 2. Ухвала Київського апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

  3. Матеріали справи № 47/338-А повернути до Господарського суду м. Києва

 Головуючий суддя          

 Судді