Рішення

від 17.05.2017 по справі 519/1022/16-ц

ЮЖНИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №519/1022/16-ц

2/519/168/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

17.05.17 року

Южний міський суд Одеської області

в складі : головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Слісаренко Г.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Южне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Піреус Авто" про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Южного міського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Піреус Авто" про захист прав споживачів, визнання договору ревардінгу №507 102 з додатками від 29.04.2016 року недійсним, стягнення сплачених коштів в розмірі 1614 292 грн. та судових витрат в розмірі 1612 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 29.04.2016 року між сторонами був укладений договір ревардингу №507 102 з додатками, відповідно до якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно - Renault Duster, а позивач зобов'язався прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. В мережі інтернет, позивач знайшов оголошення про продаж автомобіля вартістю 245 000 грн., розміщене працівниками відповідача, зателефонував менеджеру, який йому роз'яснив, що дійсно такий транспортний засіб є в наявності. Він приїхав до офісу компанії і менеджер компанії пояснив, що позивач повинен спочатку сплатити передплату (аванс) за транспортний засіб 49 000 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір ревардингу і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет ревардингу. В той же день було сплачено рахунок на суму 49 000 грн., а 13 травня 2016 року - 112 292 грн.

Проаналізувавши договір, стало зрозуміло, що договір ревардингу включає в себе лізингові та кредитні взаємовідносини, тому в кожній частині договору застосовується відповідне законодавство.

Представником не було роз'яснено призначення платежу в сумі 49 000 грн., який виявився вартістю фінансування, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи пов'язані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладенням договору. Позивач же вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу (зі слів представника компанії призначення платежу в рахунку на оплату). В договорі це передбачено, але у нього не було можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача не надав достовірної інформації, завірив в тому, що всі істотні умови договору пояснив та спонукав позивача підписати договір швидше, мотивуючи тим, що на нього чекають інші особи, які бажають укласти договір ревардингу. Крім цього, протягом 6 місяців предмет ревардингу так і не був переданий. Позивач неодноразово дзвонив до компанії, але вирішити питання так і не вдалося. Представник відповідача сказала, що за такою ціною авто немає, і позивачу потрібно написати заяву на повернення коштів.

Таким чином, під час попередніх переговорів представником компанії введено позивача в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. Після підписання і вивчення змісту договору стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, та можливості розірвати договір немає, оскільки договір зовсім не передбачає можливості розірвання з ініціативи отримувача без втрати грошових коштів, що є порушенням прав позивача як споживача.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд визнати договір ревардингу недійсним та стягнути з відповідача сплачені кошти в розмірі 161 292 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ч.5 ст.74 ЦПК України, причини неявки до суду не повідомив, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 29 квітня 2016 року між сторонами був укладений договір ревардингу №507 102 від 29.04.2016 року з додатками, відповідно до якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно, а позивач зобов'язався прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору. Товаром по договору є автомобіль Renault Duster

Пунктом 5.1 договору передбачено, що товар передається в користування отримувачеві протягом строку, який становить від п'яти до ста двадцяти робочих днів з моменту сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу, платежу за передачу товару

Відповідно до п.8.2.1 договору та Додатку №2 до нього перший ревардинговій платіж складається із: 1) комісійної винагороди постачальника за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору, що становить 20% вартості предмета лізингу 49 000 грн.; 2) авансу ціни товару, що визначений в розмірі 50% вартості товару 122 500 грн., щомісячний платіж - 10 208,33 грн.; 3) платіж у вигляді винагороди постачальника за передачу товару, як платіж, що покриває витрати постачальника, пов'язані з організацією передачі товару на користь отримувача, що визначається в розмірі 3% вартості товару та складає 7350 грн.

29.04.2016 року та 13.05.2016 року позивач сплатив на рахунок ТОВ Піреус Авто вартість фінансування по вказаному договору в розмірі 49 000 грн. та 112 292 грн., що підтверджується копіями квитанціями (а.с.22).

Відносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч.ч.1,3 ст. 806 ЦК України).

Так, чинним законодавством України визначено поняття фінансового лізингу, який згідно із ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" є видом цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. Разом з тим, між сторонами укладено договір майнового лізингу, визначення якого як виду чи форми лізингу чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання договору (чи його умов) недійсним.

У відповідності до ч.5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч.2 ст.18 цього Законуумови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п.п.2-4 ч.3 ст.18 Закону).

Як вбачається із змісту укладеного 21 липня 2016 року договору майнового лізингу №805141, у ньому містяться неоднозначні, незрозумілі та явно несправедливі положення, зокрема, надано можливість лізингодавцю не повертати лізингоодержувачу сплачені ним кошти як вартість фінансування та стягнути із останнього штраф за дострокове розірвання договору в розмірі 20% від сплаченої суми авансового платежу у випадку розірвання договору за ініціативою лізингоодержувача в разі неможливості придбання предмета лізингу лізингодавцем або відмови продавця здійснювати продаж або поставку предмета лізингу (п.п.4.4.4, 12.11 договору); звужені права лізингоодержувача як споживача та одночасно значно розширені права лізингодавця (розділ 4).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

У відповідності до ч.1 ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предметадоговору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем запорушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність зазобов'язаннямщодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, в договорі відсутні положення про надання такого права лізингоодержувачу, то п.3.6 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності, тощо предмета лізингу суперечить положенням ст.808 ЦК України.

Відповідно до ч.1,6 ст.19 ОСОБА_2 України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Окрім того, згідно із п.4 ч.1 ст.34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг затверджено Указом Президента України від 23 листопада 2011 року 1070/2011.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628ЦК України.

Згідно із ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи, що спірний договір не було посвідчено нотаріально, суд приходить до висновку, що такий договір є нікчемним.

Окрім того, згідно п.4 ч.1 ст.34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п.11-1 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Така ж правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З роз'яснень викладених у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України вбачається, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 1612,92 грн.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ТОВ "Піреус Авто" про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів, необхідно задовольнити в повному обсязі визнати договір ревардінгу недійсним, стягнути з відповідача на користь позивача сплачені кошти в розмірі 161 292 грн. та стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1612,92 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 215, 224-226 ЦПК України, Закону України Про захист прав споживачів , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ "Піреус Авто" про захист прав споживачів та стягнення коштів - задовольнити в повному обсязі.

Визнати договір ревардингу №507 102 від 29.04.2016 року з додатками, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Піреус Авто недійсним.

Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з ТОВ "Піреус Авто" ( ЄДРПОУ 36288330, п/р 26007604287500 в ПАТ УкрСиббанк , МФО 351005) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, сплачені грошові кошти в розмірі 161 292 грн.

Стягнути з ТОВ "Піреус Авто" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1612,92 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк - з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Южного міського суду

Одеської області ОСОБА_2