Рішення

від 02.06.2017 по справі 636/1517/17

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636 / 1517 / 17

2 / 636 / 1146 / 2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2017 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернулася до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2, про визнання права власності, в якому просила суд, визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства розміром 13428 грн. або 0,223 відсотків пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства Лебежанський реорганізованого в агрофірму Лебежанська ТОВ с. Леб'яже, що належав ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва ХА №271868 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 03 грудня 2013 року; визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,2462 га, кадастровий №6325484500:02:000:0188, що розташована на території Леб'язької сільської ради Чугуївського району Харківської області, яка належить ОСОБА_2 згідно рішення Чугуївського міського суду Харківської області по справі №636/4841/14-ц від 19.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що 03 грудня 2013 року помер її батько ОСОБА_3. Відповідач є сином спадкодавця, в передбачений законом строк звернувся до нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, отже є таким, що прийняв спадщину. ОСОБА_1, є рідною донькою ОСОБА_3 та в передбачений законом строк звернулася до Першої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, була заведена спадкова справа №55803150, що підтверджується рішенням Чугуївського міського суду Харківської області по справі №636/4841/14-ц від 19.12.2014 року. Згідно із вказаним рішенням суду за позивачем та відповідачем було визнано в порядку спадкування за законом право власності на відповідне майно. Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, яку Позивач не оформила на своє ім'я, у вигляді права власності на майновий пай. Позивач звернулася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, що позбавляє позивача можливості належним чином оформити свої майнові права на успадковане майно та отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.

24.02.2015 року Відповідачем, ОСОБА_2, було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 25000 грн., за Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2015 року №34029603, який підтверджує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,2462 га, кадастровий №6325484500:02:000:0188, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_1, в усній формі, зобов'язався до 01.03.2016 року вчиняти всі необхідні дії щодо переоформлення вказаної земельної ділянки на Позивача. Згідно домовленості Позивача з Відповідачем у разі невиконання своїх зобов'язань, Відповідач передає у власність Позивачу вищевказану земельну ділянки. На даний час строк виконання зобов'язань минув, але Відповідач не виконав свої зобов'язання та грошові кошти Позивачу не повернув. Таким чином, між Позивачем та Відповідачем фактично склалися правовідносини, у яких Позивач виступає як заставодержатель, а Відповідач як заставодавці.

Позивач - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надала заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги підтримала, та просила суд позов задовольнити (а.с. 19).

Відповідач - ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 20).

Суд відповідно до ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у відсутності не з'явившихся осіб за наявними доказами справи.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

03 грудня 2013 року помер батько Позивача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ №422750 (а.с. 7).

Відповідач є сином спадкодавця, в передбачений законом строк звернувся до нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, отже є таким, що прийняв спадщину.

ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3 та в передбачений законом строк звернулася до Першої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, була заведена спадкова справа №55803150, що підтверджується рішенням Чугуївського міського суду Харківської області по справі №636/4841/14-ц від 19.12.2014 року (а.с. 9, 10). Згідно із вказаним рішенням суду за позивачем та відповідачем було визнано в порядку спадкування за законом право власності на відповідне майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, яку Позивач не оформила на своє ім'я, у вигляді права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства розміром 13428 грн. або 0,223 відсотків пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства Лебежанський реорганізованого в агрофірму Лебежанська ТОВ с. Леб'яже, що належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва ХА №271868 (а.с. 8).

Позивач звернулася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, що позбавляє позивача можливості належним чином оформити свої майнові права на успадковане майно та отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця, у зв'язку з чим вона вимушена була звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.

24.02.2015 року Відповідачем, ОСОБА_2, було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 25000 грн. за Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2015 року №34029603, який підтверджує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,2462 га, кадастровий №6325484500:02:000:0188, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Леб'язької сільської ради Чугуївського району Харківської області (а.с. 11). ОСОБА_1, в усній формі, зобов'язався до 01.03.2016 року вчиняти всі необхідні дії щодо переоформлення вказаної земельної ділянки на Позивача.

Згідно домовленості Позивача з Відповідачем у разі невиконання своїх зобов'язань, Відповідач передає у власність Позивачу вищевказану земельну ділянки.

При цьому Відповідач передав Позивачу правовстановлюючі документи на земельну ділянку. У Позивача з Відповідачем була домовленість, що земельна ділянка виступає предметом застави по виконанню Відповідачем своїх зобов'язань.

Проте після отримання грошових коштів від Позивача, Відповідач ухилялися від виконання своїх зобов'язань, на телефонні дзвінки Позивача не відповідає, від зустрічей відмовляється.

Перед закінченням строку для виконання своїх зобов'язань щодо переоформлення документів на земельну ділянку на Позивача, Відповідачем було заявлено, що він не зможе повернути Позивачу грошові кошти, які були ним отримані. На даний час строк виконання зобов'язань минув, але Відповідач не виконав свої зобов'язання та грошові кошти Позивачу не повернув.

Таким чином, між Позивачем та Відповідачем фактично склалися правовідносини, у яких Позивач виступає як заставодержатель, а Відповідач як заставодавець.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Виходячи з вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 572 ЦК України, передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Правочин не вчинений всупереч земельного законодавства України. Відповідно до п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України , до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Зазначений пункт не забороняє передачу земельних ділянок у заставу (іпотеку).

Зазначених висновків прийшли і судді при винесенні рішень по подібних спорах.

Так, в рішенні Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 січня 2009 року, встановлено: Пунктом 15 Перехідних положень ЗК України встановлений мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод. Мораторій поширюється на відчуження земельних часток (паїв), власники яких мають право на отримання у власність земельних ділянок зі складу земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до чинного законодавства, мораторій не поширюється на такі види переходу права власності на землю, як успадкування ділянки за законом чи заповітом, викуп земельних ділянок для суспільних потреб, а також у разі звернення стягнення на земельну ділянку за рішенням суду. Крім того, п.15 Перехідних положень не містить мораторію на передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у заставу (іпотеку) .

Вказаних висновків дійшов і Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області в рішенні від 05 березня 2009 року по справі №2-109/2009р.; та Ровеньківський міський суд Луганської області в рішенні від 17 вересня 2009 року по справі №2-2809.

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

У ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ст. 378 Цивільного кодексу України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач на момент вчинення правочину мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Також правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується наявністю у Позивача правовстановлюючих документів.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 203, 204, 215, 220 ч. 2, 575, 583, 1261, 1269, 1297 ЦК України, п.15 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 169, 209, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства розміром 13428 грн. або 0,223 відсотків пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства Лебежанський реорганізованого в агрофірму Лебежанськ а ТОВ с. Леб'яже, що належав ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва ХА №271868 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 03 грудня 2013 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,2462 га, кадастровий №6325484500:02:000:0188, що розташована на території Леб'язької сільської ради Чугуївського району Харківської області, яка належить ОСОБА_2 згідно рішення Чугуївського міського суду Харківської області по справі №636/4841/14-ц від 19.12.2014 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд, протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -