Рішення

від 01.06.2017 по справі 725/1058/17

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/1058/17

Номер провадження 2/725/241/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Галичанського О.І.,

при секретарі Симик І.М.,

за участю позивача ОСОБА_1

та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, третя особа приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визначення частки померлої у спільному сумісному майні, визнання права власності в порядку спадкування, визнання права власності на частку в спільному майні у зв'язку з втратою правовстановлюючого документу, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року позивачі звернулись до суду з вище вказаним позовом та просили визначити, що ОСОБА_6, померлій 29.12.2010 року, належала 1/4 частка, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:37:002:0090, площею 0,0319 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Дніпропетровська, буд. 6; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:37:002:0090, площею 0,0319 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Дніпропетровська, буд. 6, а саме: 1/4 що належала померлій ОСОБА_6 в порядку спадкування та 1/4 на підставі втраченого свідоцтва про право власності від 07.12.2013 року; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:37:002:0090, площею 0,0319 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Дніпропетровська, буд. 6, яка належить їй на підставі втраченого свідоцтва про право власності від 07.12.2013 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:37:002:0090, площею 0,0319 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Дніпропетровська, буд. 6, яка належить йому на підставі втраченого свідоцтва про право власності від 07.12.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог посилались на те, що земельна ділянка кадастровий номер 7310136600:37:002:0090, площею 0,0319 га, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Дніпропетровська, буд. 6 належала їм та ОСОБА_6, яка померла 29.12.2010 року, на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності від 07.12.2013 року, яке було втрачене. У зв'язку зі смертю одного з співвласників вказаної земельної ділянки отримати дублікат зазначеного свідоцтва не представляється можливим, а тому вважають, що їх право підлягає захисту шляхом визнання права власності на нерухоме майно в порядку передбаченому ст. 392 ЦК України.

Крім того, після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме частки житлового будинку та вказаної вище земельної ділянки по вул. Дніпропетровській, 6 в м.Чернівці. З метою прийняття спадщини ОСОБА_3 звернулась в органи нотаріату з відповідною заявою та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку житлового будинку, а у вчиненні нотаріальних дій щодо частки спадкодавця у спірній земельній ділянці їй було відмовлено, оскільки частка померлої у вказаному нерухомому майні не визначена та відсутній правовстановлюючий документ, який посвідчує її право власності на зазначене нерухоме майно.

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 позов з урахуванням нової редакції позовних вимог підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Решта позивачів в судове засідання не з'явились, від них в матеріалах справи наявна заява, відповідно до якої просили справу слухати без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала та не заперечувала проти його задоволення.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, при цьому суд також приймає до уваги визнання позову відповідачем, оскільки це не суперечить Закону, а також правам та інтересам сторін та відповідає вимогам ч. 4 ст. 174 ЦПК України, яка передбачає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а також копії свідоцтва про право власності від 07.12.2013 року, земельна ділянка кадастровий номер 7310136600:37:002:0090, площею 0,0319 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Дніпропетровська, буд. 6 належить на праві спільної сумісної власності позивачам та ОСОБА_6 (а/с 13, 14).

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла 29.12.2010 року (а/с 8).

З пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку, а саме - свідоцтво про право власності від 07.12.2013 року, втрачений та отримати його дублікат не можливо у зв'язку зі смертю одного із співвласників.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до роз'яснень, які містяться в п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу від 30.12.2016 року ОСОБА_5 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, а також у зв'язку з тим, що частка померлої у спільному майні не визначена (а/с 9).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право власності позивачів на вказану вище земельну ділянку підтверджене належними і допустимими доказам, набуте ними правомірно та згідно з вимогами закону зареєстроване у відповідному державному реєстрі, проте втрата свідоцтва про право власності від 07.12.2013 року позбавляє позивачів можливості повною мірою реалізувати свої права як власників, а тому їх право власності підлягає визнанню в судовому порядку.

Крім того, відповідно до ч. ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною ч. 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належну покійній ОСОБА_6 1/4 частку житлового будинку по вул. Дніпропетровській, 6 в м. Чернівці (а/с 11).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Так, згідно ст.ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності, позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем належного померлій майна, яка вчасно звернулась в органи нотаріату з заявою про прийняття спадщини, проте реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на належну спадкодавцю частку у спірній земельній ділянці не змогла у зв'язку з відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій з наведених вище підстав (а/с 9).

У відповідності до вимог ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Отже, у зв'язку з тим, що частки співвласників земельної ділянки по вул. Дніпропетровській, 6 в м.Чернівці не визначені позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину, а тому її порушене право підлягає судовому захисту.

У відповідності до роз'яснень, які містяться в п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7, за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або

зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі смерті співвласника нерухомого майна частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК).Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Зі змісту п. 3.4 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також дослідивши та проаналізувавши надані позивачами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та співвласникам спірної земельної ділянки належить по 1/4 частці зазначеного нерухомого майна, при цьому матеріали справи не містять доказів наявності домовленостей, які б свідчили про інший розмір часток, а за позивачем ОСОБА_3 також слід визнати право власності в порядку спадкування на частку вказаної земельної ділянки, що належала ОСОБА_6

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 15,16,372,392,1216,1218,1220,1222,1223, ЦК України, ст.ст. 3,4, 10, 11, 57,58, 60,61, 64, 169, 212, 218, 224, 294, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити, що ОСОБА_6, померлій 29.12.2010 року, належала 1/4 частка, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:37:002:0090, площею 0,0319 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Дніпропетровська, буд. 6.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:37:002:0090, площею 0,0319 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Дніпропетровська, буд. 6, а саме: 1/4 що належала померлій ОСОБА_6 в порядку спадкування та 1/4 на підставі втраченого свідоцтва про право власності від 07.12.2013 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:37:002:0090, площею 0,0319 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Дніпропетровська, буд. 6, яка належить їй на підставі втраченого свідоцтва про право власності від 07.12.2013 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:37:002:0090, площею 0,0319 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Дніпропетровська, буд. 6, яка належить йому на підставі втраченого свідоцтва про право власності від 07.12.2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці О. І. Галичанський