Постанова

від 31.05.2017 по справі 826/18391/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 31 травня 2017 року                    скорочене провадження           № 826/18391/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Молочна Країна” про стягнення податкової заборгованості З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Молочна Країна” (далі – відповідач, ТОВ “ТД “Молочна Країна”) про стягнення податкової заборгованості в розмірі 202 619,71 грн. Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем в установлені законодавством строки не сплачені узгоджені суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. Відповідач у встановлений судом строк письмових заперечень проти позову чи пояснень, доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові не надав, як і не надав заяви про визнання позову. Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів. Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено наступне. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача з податку на прибуток у розмірі 202 619,71 грн. виникла на підставі податкової декларації №9079903907 від 04.02.2015 року. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.54.1 ст.54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим. Відповідно до п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже заборгованість, яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем задекларованої у вказаної вище податкової декларації є узгодженою. В силу вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом. Враховуючи те, що податкове зобов'язання, самостійно визначене відповідачем в поданій декларації є узгодженим з моменту її подання, не сплачено у встановлений строк, суд приходить до висновку про визнання такого податкового зобов'язання податковим боргом. Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Суд встановив, що позивачем направлено податкову вимогу від 08.10.2015 року №24379-25, яка направлена відповідачу засобами поштового зв'язку, однак повернуто на адресу контролюючого органу без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, процедура стягнення вважається дотриманою. Станом на час розгляду справи відповідачем належних доказів про сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств не надано, як і не надано доказів щодо оскарження зазначеної податкової вимоги. Згідно з п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Враховуючи те, що сума податкових зобов'язань відповідача узгоджена та у встановлені законом строки ним не сплачена, доказів погашення зазначеного боргу не надано, як і заперечень проти позову, суд вважає, що подані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку скороченого провадження про задоволення адміністративного позову. Виходячи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення. Згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 163, 183-2 КАС України, суд,-                                                   П О С Т А Н О В И В: Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Молочна Країна” (код ЄДРПОУ 38567705) податковий борг з податку на прибуток у розмірі 202 619,71 грн. (рахунок: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, Банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 33118318700011). Постанову звернути до негайного виконання. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.           Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій