Ухвала

від 30.05.2017 по справі 442/1692/17,2-а/442/79/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/4353/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

за участю:

секретаря судового засідання - Богдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького районного суду Львівської області від 06 березня 2017 року про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Нагуєвицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Нагуєвицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, в якому просить скасувати рішення Нагуєвицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, прийняте 05.09.2016 року №86 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі гр. ОСОБА_1 , яким вирішено відмовити такому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язати Нагуєвицьку сільську раду Дрогобицького району Львівської області повторно повторно вирішити питання затвердження проекту землеустрою.

Ухвалою Дрогобицького районного суду Львівської області від 06 березня 2017 року - відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Нагуєвицької сільської ради Дрогобицького району про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, зобов'язання до вчинення дій.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення апелянта та сторін по справі, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дрогобицького районного суду Львівської області від 06 березня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження, оскільки такий не підлягає розгляду в судах адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2, ч.1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, якщо особа, що звертається до адміністративного суду вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно вимог ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ч. 1 ст. 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить про те, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Згідно зі ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За правилами ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186- 1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Згідно з ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляд можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Отже, наведеними правовими нормами встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання.

Відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - Нагуєвицька сільська рада Дрогобицького району, яка в спірних правовідносинах виконує саме владні управлінські функції: на основі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні реалізовує повноваження суб'єкта права комунальної власності щодо здійснення від імені та в інтересах територіальної громади функції щодо володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності відповідної територіальної громади згідно з вимогами Земельного кодексу України.

Таким чином, зазначенні обставини вказують на те, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки у цих правовідносинах відповідач реалізує свої владні повноваження, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Поряд з цим, Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах 16.12.2015 року розглянув справу № 6 - 2510 цс 15, предметом якої був спір про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння, при розгляді якої з метою визначення правил підсудності справ у сфері земельних відносин висловив правовий висновок, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності .

У даному ж випадку у апелянта право на землю (цивільне речове право) на момент прийняття спірного рішення відповідача - не виникло, однак він не позбавлений права звернутися до суду за захистом охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, з огляду на положення статей 3, 17 КАС України, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно - правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта.

Відтак, даний спір не має приватноправового характеру, оскільки він не обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта. Водночас, відповідачем - Нагуєвицькою сільською радою Дрогобицького району - у спірних правовідносинах здійснювались владні управлінські функції, що є необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень.

В даному випадку має місце абсолютний публічно-правовий спір між публічним органом чи посадовою особою і здійснення ними у цих відносинах владних управлінських функцій, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Ухвалу Дрогобицького районного суду Львівської області від 06 березня 2017 року про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі № 442/1692/17 - скасувати та постановити нову ухвалу, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Гулид судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький

Повний текст судового рішення виготовлено 02.06.2017 року