Рішення

від 30.05.2017 по справі 903/370/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2017 р. Справа № 903/370/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

-Волинська обласна державна адміністрація

-Володимир-Волинська районна державна адміністрація

до відповідача: Науково-дослідного селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1

про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача 1: ОСОБА_2-дов. №2943/58/2-17 від 15.05.2017р.

від позивача 2: н/з

від відповідача: н/з

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_3 (службове посвідчення №036264)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України прокурору та представнику позивача 1 роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.ст. 22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 30.05.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Волинської обласної державної адміністрації, Володимир-Волинської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Науково-дослідного селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 - про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку, в якому просив суд розірвати договір оренди землі від 28.03.2006р., укладений між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією та Науково-дослідним селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1, зареєстрований 29.05.2006р. за №040608200026 та зобов'язати Науково-дослідне селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 повернути Волинській обласній державній адміністрації земельну ділянку №18 загальною площею 259,6103 га, передану за договором оренди землі від 28.03.2006р., зареєстрованим 29.05.2006р. за №040608200026.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що оскільки відповідач систематично упродовж січня-червня 2016 року не виконує покладені на нього обов'язки, зокрема, не веде у відповідності до вимог лісовпорядкування, Лісового кодексу України та природоохоронного законодавства лісове господарство; не утримує в належному стані землі лісового фонду та не здійснює заходи щодо забезпечення режиму їх охорони у відповідності з вимогами Земельного і Лісового кодексів України, договір оренди землі від 28.03.2006р., зареєстрований 29.05.2006р. за №040608200026, підлягає розірванню на підставі ст. 141 ЗК України, ст. 32 ЗУ "Про оренду землі", ст. 651 ЦК України, як наслідок, земельна ділянка, яка передана в оренду за вказаним договором, підлягає поверненню.

Ухвалою суду від 03.05.2017р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 30.05.2017р. на 11:00год.

25.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача 2- Володимир-Волинської районної державної адміністрації- надійшов до суду лист №1019/30/2-17 від 22.05.2017р. (вх. №01-54/4936/17 від 25.05.2017р.), в якому він просив суд розглядати справу без участі його представника.

Надав суду договір оренди землі від 28.03.2006р., акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 29.03.2006р. та акт прийомки-передачі об'єкта оренди від 29.03.2006р.

25.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшли заяви від 29.05.2017р. №№14 та 15 (вх.№№01-54/5108/17 та 01-54/5107/17 від 30.05.2017р.), в яких він вказав, що позов визнає в повному обсязі та просив суд розглядати справу без участі представника відповідача.

Прокурор в судовому засіданні 30.05.2017р. позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.

Супровідним листом №34-894вих.17 від 05.05.2017р. (вх.№01-54/4488/17 від 13.05.2017р.) долучив до матеріалів справи лист №34-555вих.17 від 23.03.2017р., лист №8 від 31.03.2017р. та вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08.02.2017р. у справі №154/471/17

Представник позивача 1-Волинської обласної державної адміністрації-в судовому засіданні 30.05.2017р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач 2- Володимир-Волинська районна державна адміністрація - в судове засідання 30.05.2017р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034825941 від 22.05.2017р.

Відповідач в судове засідання 30.05.2017р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034825933 від 15.05.2017р.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача 1, дослідивши матеріали справи, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно ст. 75 ГПК України, господарський суд, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2006 року між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією в особі голови РДА ОСОБА_4 (орендодавець) та Науково-дослідним селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди землі, згідно п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку земель лісового фонду на підставі розпорядження голови Володимир-Волинської РДА №109 від 28.03.2006р., яка знаходиться на території Лудинської сільської ради за межами населених пунктів.

Згідно пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею ділянка №18-259,6103га, в т.ч. діл. №18 вкрита лісовою рослинністю.

Згідно п. 8 вказаного договору, останній укладено на 49 років.

Даний договір підписано сторонами, скріплено відтиском їх печатки та зареєстровано у Володимир-Волинському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.05.2006р. № 040608200026.

З метою виконання умов договору оренди землі від 28.03.2006р. згідно акту прийому-передачі від 29.03.2006р., об'єкт оренди - земельну ділянку № 18 площею 259,6103 га передано орендарю, що підтверджується додатком № 4 до вказаного договору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Статтею 526 цього ж кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. п. 15-17 договору оренди землі від 29.05.2006р. земельна ділянка передається в оренду для потреб лісового господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі лісового фонду для ведення лісового господарства. Умови збереження стану об'єкта оренди згідно Закону України "Про оренду землі".

Відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 57 Земельного кодексу України передбачено, що порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким законом насамперед є Лісовий кодекс України та інші акти лісового законодавства, які встановлюють особливості правового режиму цієї категорії земель.

Водночас, у частині другій ст. 5 Лісового кодексу України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки. Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року у справі № 6цс14, від 27 січня 2015 року у справі № 21-570а14.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення, що випливає з назви даної категорії земель, є призначення цих земель для ведення лісового господарства.

Зміст ведення лісового господарства визначений у ст. 63 Лісового кодексу України та полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет. Зокрема, п. "б" ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України визначає, як складову охорони земель, захист лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб.

В той же час, ст. 41 Закону України "Про охорону земель" зобов'язує лісокористувачів при веденні лісового господарства, незалежно від форми власності і господарювання, забезпечувати збереження та підвищення родючості ґрунтів, їх належний екологічний стан відповідно до вимог законодавства України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані, зокрема, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля та підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі. Охороною земель є система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (ст. 162 ЗК України).

3гідно п. 8 договору оренди землі від 29.05.2006р., а також норм ч. 2 ст. 18 ЛK України, вбачається, що Науково-дослідне селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 є довгостроковим тимчасовим користувачем лісами.

Статтею 20 ЛK України визначено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані: дотримуватись встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі. Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

За умовами ст. 64 ЛK України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів; забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.

В той же час, відповідно п. п. 5.4, 5.6., 6.1, 6.3, 6.6 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012р. № 502, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.09.2012р. за № 1536/21848, права та обов'язки постійних або тимчасових користувачів, власників лісів визначаються ЛK України, умовами договору або лісовим квитком. При використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території. Використання корисних властивостей лісів повинно здійснюватись без заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та здоров'ю людини з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища та природних ландшафтів. Господарська діяльність, яка може здійснюватись тимчасовими лісокористувачами на виділених лісових ділянках, не повинна суперечити цілям використання лісів, що визначені у договорі або лісовому квитку. Тимчасові лісокористувачі повинні забезпечити належне використання лісових ділянок, виділених для використання корисних властивостей лісів.

Відповідно до п. 31 вказаного договору від 29.05.2006р. орендар зобов'язаний підвищувати родючість землі та зберігати інші її корисні властивості.

Статтею 67 Лісового кодексу України визначено, що у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно (ст. 69 ЛK України).

Таким чином, Науково-дослідному селянському (фермерському) господарству ОСОБА_1 були видані лісорубні квитки № 1 від 02.01.2015 року, № 4 від 30.11.2015 року, № 1 від 04.01.2016 року, № 3 від 03.05.2016 року.

Однак, відповідач незважаючи на свій обов'язок, встановлений законодавством, здійснювати охорону лісу від незаконних рубок та інших пошкоджень, забезпечувати раціональне використання лісових ресурсів без заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, систематично здійснював незаконні рубки дерев, чим грубо порушував умови договору оренди землі та норм чинного законодавства.

Використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Пунктом 38 договору оренди землі від 29.05.2006р. передбачено можливість припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також із інших підстав, визначених законом.

Аналогічні положення містяться у ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 2 статті 22 ЛK України передбачено, що право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених ст. 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

Відповідно до ст. 78 ЛK України право використання лісових ресурсів припиняється в разі: порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища. Законом можуть бути передбачені й інші випадки припинення права використання лісових ресурсів.

Згідно п. п. 2.1.28, 2.1.29 статуту Науково-дослідного селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 предметом діяльності останнього є оренда земельних ділянок лісового фонду для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів для ведення мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт; заготівля лісу та лісосировини, переробка та реалізація деревини і пиломатеріалів тощо. Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 зазначеного статуту до земель господарства належать земельні ділянки, отримані засновником та членами господарства у власність або надані господарству в оренду. Господарство зобов'язане забезпечувати використання землі за цільовнм призначенням та відповідно до умов її надання; ефективно з використовувати землю, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення геологічного стану в результаті своєї господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Володимир-Волинського міського суду від 08.02.2017р., який набрав законної сили, у кримінальному провадженні №12016030060000556, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 246, ч. 1 ст. 366 КК України. Судом встановлено, що останній, будучи призначеним наказом голови Науково-дослідного селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 №32-к від 16.07.2013р. на посаду завідувача лісового господарства "Сокіл", з виконання обов'язків інженера лісового господарства, під час проведення виконання робіт спрямованих на створення протипожежних розривів, відповідно до перспективного плану організації і ведення лісового господарства Науково-дослідного селянського (фермерського) господарства Володимир-Волинського району Волинської області ОСОБА_1, у частині заходів протипожежного впорядкування лісів, у лісовому масиві, що розташований за лініями інженерних споруд ВПС "Амбуків" Львівського прикордонного загону, під час реалізації лісорубних квитків № 1 від 02.01.2015року, № 4 від 30.11.2015 року, № 1 від 04.01.2016 року, № 3 від 03.05.2016 року, вийшов за межі вищевказаного плану лісорубних квитків та, керуючись єдиним продовжуваним умислом в період з січня по червень 2016 року, здійснив незаконну порубку дерев різних діаметрів, а саме 23 сироростучих та 21 сухостійних дерев породи сосна, 15 сироростучих та 12 сухостійних дерев породи ялина та одного сироростучого дерева породи дуб, у кварталі № 4, виділах № 11,15,17 вищевказаного лісу та 7 сироростучих та 9 сухостійних дерев породи сосна різних діаметрів у кварталі № 3, виділах № 11 та 12 вищевказаного лісового масиву, чим спричинив Устилузькій об'єднаній територіальній громаді, відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, що здійснений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665, істотну матеріальну шкоду на загальну суму 69 762, 91 грн.

Із врахуванням ч. 4 ст. 35 ГПК України, факт вчинення незаконних рубок, що є порушенням екологічного законодавства та договору оренди землі, службовою особою Науково-дослідного селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 ОСОБА_5, який є завідувачем лісового господарства "Сокіл", не потребує доказуванню та є обов'язковим для господарського суду Волинської області.

Вказані дії ОСОБА_5, які визнані згідно зазначеного вироку суду 08.02.2017р. злочинами, вчинені ним на земельній ділянці № 18, площею 259,6103 га, що є предметом договору оренди землі від 29.05.2006р., укладеного між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією та Науково-дослідним селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендареві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач систематично упродовж січня-червня 2016 року не виконує покладені на нього обов'язки, зокрема не веде у відповідності до вимог лісовпорядкування, Лісового кодексу України та природоохоронного законодавства лісове господарство; не утримує у належному стані землі лісового фонду та не здійснює заходи щодо забезпечення режиму їх охорони у відповідності з вимогами Земельного і Лісового кодексів України, вказаний договір оренди землі від 28.03.2006р. підлягає розірванню на підставі ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 32 Закону України Про оренду землі , ст. 651 ЦК України, як наслідок, земельна ділянка, яка передана в оренду за вказаним договором, підлягає поверненню.

Статтею 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, на даний час розпорядником земель лісового фонду, а відповідно уповноваженим органом представляти інтереси держави у спірних правовідносинах є обласні державні адміністрації.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Крім того, суд зауважує, що відповідач в заяві №14 від 29.05.2017р. (вх.№01-54/5108/17 від 30.05.2017р.) позов визнав повністю.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Також у відповідності із ч.5 ст.188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.

При цьому, суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 3 200,00грн. слід віднести на нього згідно зі ст. 49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі від 28.03.2006р., укладений між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією та Науково-дослідним селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1, зареєстрований 29.05.2006р. за №040608200026.

3. Зобов'язати Науково-дослідне селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 (Волинська обл., Володимир-Волинський район, село Ізов, код 21732948) повернути Волинській обласній державній адміністрації (м. Луцьк, Київський майдан, 9, код 13366926) земельну ділянку №18 загальною площею 259,6103 га, передану за договором оренди землі від 28.03.2006р., зареєстрованим 29.05.2006р. за №040608200026.

4. Стягнути з Науково-дослідного селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (Волинська обл., Володимир-Волинський район, село Ізов, код 21732948) на користь Прокуратури Волинської області (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 3 200,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

02.06.2017

Суддя С. В. Бондарєв