Рішення

від 30.05.2017 по справі 904/5346/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.2017 Справа № 904/5346/17 За позовом Національного університету "Одеська юридична академія", м. Одеса в особі Відокремленого структурного підрозділу "Професійно-технічне училище №4" Миколаївського комплексу Національного університету "Одеська юридична академія", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс", м. Дніпро

про стягнення 4 891,17 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Національний університет "Одеська юридична академія", м. Одеса в особі Відокремленого структурного підрозділу "Професійно-технічне училище №4" Миколаївського комплексу Національного університету "Одеська юридична академія", м. Миколаїв звернувся до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" заборгованість у розмірі 4 891,17 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 4 400,00 грн.;

- пеня у розмірі 357,79 грн.;

- 3 % річних у розмірі 40,50 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 92,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 537/12 від 08 грудня 2016 року в частині повної та своєчасної поставки товару.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що на дату розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" грошові кошти покупцю не повернуло, товар не поставило. Щодо вимоги про стягнення 3% та індексу інфляції відповідач заперечує, посилаючись на відсутність порушення грошового зобов'язання.

Також, відзив на позовну заяву містить клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Позивач та відповідач у судове засідання призначене для розгляду справи не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

25 травня 2017 року до господарського суду надійшло клопотання Відокремленого структурного підрозділу "Професійно-технічне училище №4" Миколаївського комплексу Національного університету "Одеська юридична академія" про розгляд справи без участі уповноваженого представника, мотивоване відсутністю бюджетного фінансування на відрядження представника у м. Дніпро. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.

У відповідності до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 30 травня 2017 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2016 року між Відокремленим структурним підрозділом "Професійно-технічне училище №4" Миколаївського комплексу Національного університету "Одеська юридична академія" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" (постачальник) укладено договір поставки №537/12, відповідно до умов якого (п.1.1) постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Найменування товару: бензин згідно накладних на товар та специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Одиниця вимірювання: літр. Кількість - згідно накладних на товар (п.п. 1.2 - 1.4 договору)

Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на утримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.5 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір діє до 31 грудня 2016 року (п.п. 10.1, 10.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору ціна 1 літра товару: згідно рахунку, накладної на товар та специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. У разі зміни ціни за одиницю товару, сторони оформляють нову специфікацію.

Загальна сума договору складає 4 400,00 грн. (чотири тисячі чотириста грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 693,06 грн. (п. 3.2 договору).

Поставка товару врегульована розділом 5 договору.

Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

Місце поставки (передачі) товарів:

- передача покупцю товару за цим поговором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки;

- скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.

Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.

Порядок здійснення оплати врегульовано розділом 4 договору.

Умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку та накладних на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку та накладній і дійсна протягом дня їх виписки (п. 4.1 договору).

Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника згідно наданого рахунка на наступні реквізити: р/р 26005050019113 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, ЄДРПОУ 39726851. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якого здійснена на інший рахунок (п. 4.2 договору).

При ненадходженні оплати у термін, вказаний в п.4.1 договору, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця або здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступний переоформленням відповідної видаткової накладної. У разі відмови покупця отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця, а договір з такої дати вважається розірваним (п. 4.3 договору).

Постачальник зобов'язується видати довірчі документи представнику покупця за умови надання представником довіреності на отримання товару, що скріплена підписом та печаткою (за умови її наявності у сторони) покупця та видаткову накладну на товар (п. 4.4 договору).

08 грудня 2016 року до договору поставки №537/12 від 08.12.2016 сторонами підписано Специфікацію на поставку пального - Бензин А-95, вартістю 22,00 грн. за літр.

21 грудня 2016 року, на виконання рахунку-фактури №0107/0001530 від 08.12.2016 та договору поставки №537/12 від 08.12.2016 Відокремлений структурний підрозділ "Професійно-технічне училище №4" Миколаївського комплексу Національного університету" Одеська юридична академія здійснило оплату поставляємої продукції в повному розмірі у сумі 4 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 308 від 21 грудня 2016 року (а.с. 20).

05 січня 2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №5 від 05.01.2017 про надання письмової відповіді щодо причин невиконання зобов'язань за договором поставки (а.с. 21).

19 січня 2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №11 від 19.01.2017 про видачу неотриманого бензину А-95 у кількості 200 л згідно видаткової накладної №0107/0001608 від 08.12.2016 (а.с. 23).

03 лютого 2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №53 від 03.02.2017 про видачу неотриманого бензину А-95 у кількості 200 л у термін до 10.02.2017 (а.с. 25).

02 березня 2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №83 від 02.03.2017 про повернення грошових коштів у сумі 4 400,00 грн., за непоставлений бензин (а.с. 27).

Вимоги отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак залишені відповідачем без відповіді.

Позивач посилається на обставини невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки в частині поставки товару у строки, визначені договором, у зв'язку з чим просить стягнути оплату за непоставлений товар, 3% річних, пеню та інфляційні втрати, що і є причиною спору.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу положень ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Зі змісту вимоги за вих. №83 від 02.03.2017, вбачається, що відповідач зобов'язаний був негайно перерахувати від дня отримання претензії сплачену суму оплати у розмірі 4 400,00 грн. на розрахунковий рахунок ВСП "Професійно-технічне училище №4" Миколаївського комплексу НУ "Одеська юридична академія".

Між тим, в установлений позивачем термін відповідач свої зобов'язання не виконав.

Доказів повернення позивачу оплачених ним попередньою оплатою коштів, відповідач не надав, доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов'язань з передачі товару у встановленому порядку не спростував.

ОСОБА_1 відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача в частині визнання суми основного боргу не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 4 400,00 грн.

Окрім вимоги про повернення суми попередньої оплати позивачем заявлено про стягнення пені у сумі 357,79 грн. за загальний період з 21.12.2016 по 05.04.2017, 3% річних у сумі 40,50 грн. за період з 21.12.2016 по 11.04.2017 та втрати від інфляції у сумі 92,88 грн. за період січень-лютий 2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 7.2 договору передбачена відповідальність постачальника за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді пені, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.

Здійсненою господарським судом перевіркою правильності нарахування позивачем пені порушень умов договору та чинного законодавства не виявлено. У зв'язку з чим вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції господарський суд зазначає наступне.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (частина третя статті 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивачем нараховані 3 % річних за загальний період з 21.12.2016 по 11.04.2017 у сумі 4 400,00 грн.

Проценти за користування чужими грошовими коштами, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення трьох відсотків річних судом враховано правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, викладену у підпункті 6.2. пункту 6. постанови "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, відповідно до якої, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України).

Як вбачається, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами не погоджувався.

Оскільки розмір процентів не встановлено договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, вимога про стягнення трьох процентів річних у сумі 40,50грн. задоволенню не підлягає.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. В свою чергу, грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном, тощо), а можуть мати самостійний характер. Правила статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Грошове зобов'язання передбачає наявність прав та обов'язків сторін, а також оплатність послуг зі сторони замовника.

З наведеного вбачаєтсья, що статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за невиконання грошового, а не будь-якого іншого зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 4 757, 79грн., з яких 4 400,00грн. - кошти сплачені за непоставлений товар та 357,79грн. - пені.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 556,37 грн.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" (49051, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 40-А, ідентифікаційний код 39726851) на користь Національного університету "Одеська юридична академія", м. Одеса в особі Відокремленого структурного підрозділу "Професійно-технічне училище №4" Миколаївського комплексу Національного університету "Одеська юридична академія" (54038, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 18, ідентифікаційний код 39594692) грошові кошти у сумі 4 400 (чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп., пеню у сумі 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 79 коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 556 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 37 коп., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено 02.06.2017