Рішення

від 23.05.2017 по справі 910/5215/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5215/17 23.05.17 р.

За позовом Приватного підприємства "Простір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ-СТАР"

про стягнення 62 672,27 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврилюк М.Д. за угодою № 2302/1-г від 23.02.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Простір" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ-СТАР" про стягнення 62 672,27 грн.

Ухвалою суду від 31.03.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.04.2017 р.

28.04.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та відсутність аналогічного спору.

Ухвалою суду від 28.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 23.05.2017 р.

У судовому засіданні 23.05.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань від відповідача через відділ діловодства суду не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році , п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році , п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України ).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.05.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.10.2016 р. між Приватним підприємством "Простір" (надалі - позивач, Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ-СТАР" (надалі - відповідач, Замовник) укладено Договір про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом № 92 (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору Перевізник, в межах даного договору, надає послуги з організації перевезення своїм вантажним транспортом, відповідно до чинного законодавства України, вимог Конвенції і угод в галузі міжнародних перевезень. Замовник оплачує Перевізнику послуги в сумі, узгодженій сторонами в заявці, в суму перевезення включені витрати Перевізника на виконання доручень Замовника.

Згідно п. п. 3.1 - 3.3 Договору, платежі за взаєморозрахунки з виконання доручення виробляються згідно встановленого рахунку Перевізника на підставі погодженої Сторонами заявки. Рахунки Перевізника підлягають оплаті протягом банківських днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення, що підтверджується відміткою вантажоодержувача з товаротранспортної накладної (CMR) та надання Перевізником рахунку на оплату. Сторони можуть у заявці встановити інші терміни оплати. Сума фрахту Перевізника узгоджується сторонами в заявках на кожне окреме перевезення. Розрахунок здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів у національній грошовій одиниці України на поточний рахунок Перевізника. Усі банківські витрати і комісії з переказу грошових коштів - за рахунок Замовника. Рахунки, передані за кошти факсимільного зв'язку, є підставою для оплати.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було належним чином надано послуги відповідно до умов Договору, що підтверджується Актами здачі прийняття робіт № ОУ-0000260 від 19.10.2016 р. на суму 66 297,00 грн. та № ОУ-0000277 від 04.11.2016 р. на суму 14 159,00 грн. Загальна вартість наданих відповідачеві послуг за Договором становить 80 456,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, сплативши на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 55 456,00 грн.

Таким чином, на час розгляду справи, відповідач вартість наданих за Договорами послуг в повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 55 456,00 грн., а також 529,14 грн. 3 % річних, 1 748,49 грн. інфляційних втрат та 4 938,64 грн. пені.

Пунктом 5.3.5 Договору передбачено, що у разі затримки розрахунків, Замовник зобов'язується сплатити Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Крім того, у матеріалах справи міститься копія Угоди про добровільне врегулювання боргових зобов'язань від 13.03.2017 р., укладеної між сторонами, за умовами якої відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 55 456,00 грн.; зобов'язався сплатити заборгованість, а також 1748,49 грн. втрат від інфляції, 529,14 грн. 3 % річних, 4 938,64 грн. пені та 10 000,00 грн. збитків (витрат на оплату послуг адвоката), протягом 10 днів дня укладення Угоди.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив його правильність та арифметичну вірність, відтак, вимоги про стягнення з відповідача 529,14 грн. 3 % річних, 1 748,49 грн. інфляційних втрат та 4 938,64 грн. пені.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

У відповідності з пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

У відповідності з пунктом 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на те, що ГПК не передбачено застосування господарським судом закону за аналогією (у здійсненні господарського судочинства), при визначенні згаданих сум не підлягають застосуванню за аналогією приписи Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу надавались послуги адвоката, що підтверджується угодою №2302/1-г про надання правової допомоги від 23.02.2017 р. та Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №584 від 14.06.1994 р.

Вартість послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. позивачем було сплачено 23.02.2017 р., що підтверджується платіжним дорученням №124.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет спору, складність справи та суму заборгованості відповідача, суд вважає понесені позивачем витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. співрозмірними та підтвердженими наявними у матеріалах справи доказами, а відтак такими, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ-СТАР" (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд.34; код ЄДРПОУ 39915932) на користь Приватного підприємства "Простір" (02166, м. Київ, просп. Лісовий, буд. 17-Б, кв. 161; код ЄДРПОУ 24594731) 55 456 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 00 коп. заборгованості, 1 748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 14 коп. 3% річних, 4 938 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн. 64 коп. пені, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн.00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 29.05.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна